Програма лекційного курсу "Історія світового кіно"

(З6 годин)

РОЗДІЛ I

ЗАРУБІЖНЕ КІНО (24 год)

1. Вступ. Кіно як мистецтво (2 год)

Кіно як мистецтво, як особлива умовна знакова система. Концепція Ю. Лотмана про кіно як про мову. Відмінність нової художньої мови від традиційних мов, залежність від них і постійна полеміка, відокремлення як одна із закономірностей розвитку. Теорія кіномистецтва як синтезу всіх мистецтв, її критика. Специфічні форми виражальності (ракурс, план, монтаж) та їх загальноестетична природа.

Постійне напруження між масовою природою кіновидовищ як різновиду балагана, вар’єте та тяжіння до високої пізнавально-естетичної функції як джерело розвитку кіномистецтва. Загальнокультурні та загальномистецькі передумови виникнення кіно в системі мистецтв, їх художніх звершень. Єдиний світовий кінопроцес та його національні різновиди. Нерівномірність цього процесу, його залежність від економічних та політичних умов. Періодичність художніх криз та їх подолання в процесі еволюції кіномистецтва в соціокультурному контексті. Особливості сучасної ситуації кінопроцесу у світі та на терені колишнього СРСР.

2. Передумови виникнення та перші кроки (2 год)

Велика кількість технічних винаходів другої половини XIX століття, що "оживили" малюнок та фотографію, як відгук на досі недосяжну потребу "максимального наближення мистецтва до життя" (В.Божович), як вирішення загальних потреб художньої свідомості. ("Колесо Фарадея" “тауматрон”, “праксинотроп”, відкриття Едісона та ін.) Перші публічні демонстрації братів Люм’єр - умовна дата народження "сінема". Коротенькі стрічки Луї Люм’єра як започаткування майбутнього документального кіно. Справжня хроніка повсякденного життя ("Прибуття потягу до вокзалу Ла Сьота", "Годування дитини"), політичних подій ("Коронація російського імператора Миколи II"). Король кіноінсценізацій Жорж Мельєс. Природна театральна умовність його стрічок-феєрій, знятих з однієї точки. Віднайдення багатьох кінотрюків ("трюк підміни"), розробка жанрів фантастики, феєрії, інсценізації навіть історичних подій як імітація хроніки ("Справа Дрейфуса", "Коронація Едуарда VІІ" тощо). Шедевр Мельєса "Мандрівка до Місяця". Короткочасний успіх першопроходців французького кіно, що було вже відкриттям нового мистецтва, але сприймалося як фокус і швидко вичерпало цікавість до ярмаркового видовища.

3. Пошуки мистецтва в кіношколах Європи початку XX ст (2 год)

Одночасність розвитку масових жанрів ігрового кіно (мелодрами, комедії, пригодницькі, детективні, історичні тощо). Окремі спалахи художніх відкриттів у Франції (сімейні фірми “Пате”, “Гомон”). Жорстока конкуренція, пошуки подолання кризи глядацького інтересу: звернення до відомих майстрів слова за сюжетами А.Франс, Ж.Ростан , до талановитих малярів, композиторів, театральних акторів (Сара Бернар, Муне-Сюллі). На міцній базі "старих” мистецтв успіхи студії "Фільм д’Ар" у жанрі психологічного кінематографа, змістовного і якісного. Вироблення системи "розкрутки" кінозірок. Розробка складних сюжетів, серіалів ("Рокамболь", "Нат Пінкертон”). Пошуки якісного кіно в процесі масового виробництва розважальних стрічок. Винаходи зйомки "Брайтонської школи" (Англія), вживання тревелінгу при роботі над історичними видовищними фільмами ("Кабірія" П.Фоско за сценарієм д’Аннунціо). Значні успіхи скандинавського кіно на підвалинах серйозної театральної традиції та поступове її долання. Зліт фірми "Нордіск". Утворення поетичного національного кіно, кінозірки світового класу (Аста Нільсон, Грета Гарбо, Шестрем тощо). Кінематограф німецького експресіонізму як перший у світі стилістично, єдиний мистецький напрямок - складова частина експресіоністського авангардного руху в Німеччині 1910 -1920-х років. Виявлення постійної закономірності кіномистецтва- тяжіння до художньої умовності, руйнування життєподібності та, як наслідок, вироблення системи стильових засобів виразності (моделювання кінообразів засобами освітлення, деформування предметів за допомогою ракурсів, створення умовних відверто театральних декорацій, атмосфери таємничості, тривоги, трагічного сприйняття реальності), що було природно саме для Німеччини напередодні, під час та після першої світової війни. Класичні стрічки цього різновиду -"Кабінет доктора Калігарі" Р. Віне (1919), "Стомлена смерть" Ф.Ланга (І921), "Носферату” Ф.В. Мурнау, "Голем, як він з’явився у світ" П. Вегенера (1920). Загострення соціальної проблематики засобами експресіоністської естетики теми - "Остання людина" Ф.В. Мурнау (1924). “Безрадісний провулок” Т.В.Пабста (І926). Великий вплив художніх досягнень експресіоністського кіно Німеччини на світовий кінопроцес.