3. Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування та їх використання.

Кошти Фонду можуть бути використані для:

оплати основної та додаткової заробітної плати, визначеної

відповідно до першої та другої частин статті 2 Закону України "Про

оплату праці" ( 108/95-ВР ), сплати єдиного внеску на

загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплати перших

п'яти днів тимчасової непрацездатності безробітних осіб, зайнятих

на оплачуваних громадських роботах; { Абзац другий пункту 3 із

змінами, внесеними згідно з Постановою Фонду загальнообов'язкового

державного соціального страхування України на випадок безробіття

N 210 ( z1083-10 ) від 14.10.2010 }

оплати послуг з перевезення безробітних осіб або їх проїзду

до місць проведення робіт та у зворотному напрямку на підставі

поданих центру зайнятості документів;

придбання інвентарю (вартістю до однієї тисячі гривень за

одиницю), його ремонт та обслуговування; { Абзац четвертий пункту

3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Фонду

загальнообов'язкового державного соціального страхування України

на випадок безробіття N 183 ( z0579-10 ) від 14.07.2010; в

редакції Постанови Фонду загальнообов'язкового державного

соціального страхування України на випадок безробіття N 266

( z0693-11 ) від 19.05.2011 }

придбання господарських матеріалів, інших матеріальних

ресурсів (вартістю до однієї тисячі гривень за одиницю), які

обліковуються у складі запасів, що можуть використовуватися для

організації та проведення оплачуваних громадських робіт у

юридичних осіб державної або комунальної форм власності чи

неприбуткових організацій. { Пункт 3 доповнено абзацом п'ятим

згідно з Постановою Фонду загальнообов'язкового державного

соціального страхування України на випадок безробіття N 266

( z0693-11 ) від 19.05.2011 }

Тема 3. Напрями вдосконалення соціального страхування в Україні

1. Реформування системи соціального страхування.

З набуттям незалежності в Україні розроблена й схвалена в грудні 1993 року Верховною Радою України Концепція соціального забезпечення населення України, яка врахувала перехід країни до ринкової економіки, оскільки механізми діючої на той час системи соціального захисту вичерпали себе і спричинили негативні тенденції, такі як зростання заборгованості з виплат, випадки нецільового використання страхових коштів, невідповідність форм управління фондами існуючій системі формування коштів. Необхідно було реформувати всю систему соціального захисту в Україні.

Метою реформи системи соціального захисту населення України є:

1. Створення стійкої фінансової системи для економічного та правового захисту людини у разі настання безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, догляду за нею, нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, старості та інших випадків, передбачених законодавством, за рахунок страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб;

2. Створення ефективної системи управління соціальним страхуванням за участю представників трьох сторін соціального партнерства;

3. Удосконалення системи виплат;

4. Установлення дієвого контролю за цільовим використанням коштів цільових страхових фондів.

2. Запровадження п’яти окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування: пенсійного, медичного, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття, а також від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Основами законодавства України про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування, прийнятими Верховною Радою України

у січні 1998 року, передбачено запровадження п'яти окремих видів

загальнообов'язкового державного соціального страхування

(пенсійного, медичного, у зв'язку з тимчасовою втратою

працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням,

на випадок безробіття, а також від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності).

Першочерговим завданням у сфері соціального страхування є

прийняття законів України з конкретних видів загальнообов'язкового

державного соціального страхування, створення сучасної

нормативно-правової бази, яка б визначила їх правові, економічні

та організаційні засади, та відповідної системи управління

соціальним страхуванням.

Основними напрямами у створенні системи загальнообов'язкового

державного соціального страхування мають бути:

запровадження системи управління коштами

загальнообов'язкового державного соціального страхування на основі

поєднання інтересів застрахованих громадян, роботодавців та

держави;

забезпечення у подальшому перерозподілу відповідальності за

формування коштів на соціальне страхування між державою,

роботодавцем та застрахованими громадянами;

забезпечення формування та використання коштів

загальнообов'язкового державного соціального страхування на

принципах солідарності;

цільове використання коштів загальнообов'язкового державного

соціального страхування;

забезпечення рівних умов надання матеріального забезпечення

та соціальних послуг незалежно від форми оплати праці, форми

власності та господарювання;

здійснення організаційних заходів щодо запровадження

персоніфікованого обліку страхових внесків;

розмежування джерел фінансування за різними соціальними

програмами та страховими фондами;

державне гарантування реалізації застрахованими громадянами

своїх прав.