Хімічно-пінні вогнегасники

Хімічно-пінні вогнегасники призначені для гасіння твердих горючих матеріалів, горючих рідин, за виключенням речовин, які здатні при взає­модії з хімічною піною вибухати або горіти. Ці вогнегасники не можна також використовувати для гасіння пожеж в електроустановках під напру­гою. Будова хімічно-пінного вогнегасника ОХП-10 наведена на рис. 3.

Порядок приведення вогнегасника ОХП-10 до дії такий:

• піднести вогнегасник до вогнища;

• прочистити сприск 2 від бруду та пилу за допомогою спеціальної гол­ки, що прив'язана до ручки 11 (в останніх моделях використовується пла­стмасова заглушка, яку необхідно відкрутити й таким чином звільнити сприск);

• повернути важіль запуску 3 на 180° вверх до кінця (при цьому підіймається шток б та клапан 9 відкриває отвір в стакані 10, в якому знаходиться кислотна частина - весь об'єм корпусу 1 заповнений лужною частиною);

• перевернути вогнегасник до гори дном, тримаючись одною рукою за ручку, а другою - за нижню частину корпусу. Декілька разів потрясти вог­негасник для того, щоб прискорити змішування кислоти з лугом, за пере­бігом реакції виділяється діоксид вуглецю, який створює необхідний робочий тиск усередині корпусу, та утворюється хімічна піна;

• спрямувати струмінь піни, що виходить через сприск 2, на осередок пожежі.

Якщо при використанні вогнегасника ОХП-10 на поверхню шкіри по­трапила хімічна піна, то для запобігання подразненням та хімічним опікам необхідно промити це місце великою кількістю води.

Значно зменьшують безпеку використання цих вогнегасників такі недоліки:

• неможливість гасіння електроустаткування під напругою, тому що піна є провідником електричного струму;

• неможливість гасіння натрію, калію, тому, що при взаємодії з водою виділяється водень, який підсилює горіння;

• неможливо гасити гідрофільні ЛЗР, тому, що вони руйнують піну;

• мала ефективність гасіння речовин, які горять без доступу кисню;

• звужений, в порівнянні з іншими вогнегасниками, диапазон температур експлуатації (від +5 до +50оС);

• вогнегасники ОХП не відповідають вимогам ДСТУ 3675-98, де згідно п.4.4.1. "процес приведення до дії не повинен включати операції з перевертанням вогнегасника".

Вуглекислотні вогнегасники

Вуглекислотні вогнегасники застосуються, як правило, для гасіння пожежі класу В (горіння рідких речовин, крім тих, що можуть горіти без доступу повітря) та електроустаткування під напругою до 1000В за умови обмеження наближення до струмопровідних частин на відстань не ближче 1 м. Будова вуглекислотних вогнегасників ОУ-2 та ОУ-5 наведена на рис. 4.

Для приведення до дії таких вогнегасників потрібно:

• розтруб вогнегасника 3 спрямувати на осередок пожежі (розтруб легко фіксується в зручній позиції для викидання вогнегасної речовини);

• видалити запобіжну чеку 8;

• натиснути на важіль керування клапаном 9, одночасно тримаючись за ручку 10 і розпочати викидання вогнегасної речовини на осередок пожежі.

Під час гасіння пожежі класу В розтруб вогнегасника має бути спря­мований в основу осередку пожежі, що знаходиться найближче до операто­ра. Не можна братися руками за розтруб, тому що температура снігоподібної вуглекислоти, що викидається, становить мінус 78 °С.

Одним з головних недоліків вуглекислотних вогнегасників є те, що вони ефективні тільки при гасінні пожеж в невеликих замкнених об'ємах, тобто якщо приміщення велике за розміром або розгерметизоване (вибиті або відкриті вікна, двері, ворота) вони малоефективні.

Суттєвими недоліками вуглекислотних вогнегасників є:

• мала довжина струменя вогнегасниї речовини, яка у більшості зразків складає 1,5м і тільки у деяких досягає 3м;

• в порівнянні з порошковими, хладоновими та пінними вогнегасниками мають найменьшу вогнегасну ефективність, наприклад при гасінні ЛЗР площа гасіння в 2-3 рази меньше ніж у порошкових вогнегасників відповідного об’єму;

• небезпечний тиск в балонах 150-170 атмосфер;

• мають найбільшу питому витрату вогнегасної речовини, особливо для вогнищ класу В ~ 3,4-7,6 кг/м2;

• непридатні для гасіння електрообладнання під напругою більше ніж 1000В;

• неефективні при гасінні гідрофільних ЛЗР в яких вуглекислота розчиняється, а також речовини здатні горіти без доступу кисню та лужні і лужноземельні метали;

• практично непридатні для гасіння сипких, пористих, тліючих (дерево, зерно, хлопок) матеріалів;

• дуже малий питомий імпульс потоку, тобто вже на відстані 1,5м його кінетичної енергії недостатньо для боротьби з конвекційними потоками;

• перебування рятувальників в приміщеннях з підвищеною концентрацією двоокису вуглеця небезпечно для їх життя.

Галлоідовуглеводні суміші, які містять в собі бром, по ефективності випереджають інші газові засоби. Наприклад, вуглекислотно - брометилові вогнегасники використовуються для гасіння тліючих матеріалів (ізоляційні матеріали, деревина, хлопок, текстиль), а також електрообладнання, яке знаходиться під напругою до 1000В. Але слід відзначити, що по показникам – дальність, площа і час гасіння їм притаманні практично всі вище перераховані недоліки вуглекислотних вогнегасників, крім того вони мають високу вартість (в 1,5 рази дорожче порошкових).