Орієнтовні теми рефератів

1. Наукові і побутові уявлення про політику: характерні ознаки та відмінності.

2. Політична сфера суспільства та особливості політичного життя.

3. Проблема типологізації політики.

Ситуаційне завдання

Дві групи студентів повинні обгрунтувати твердження:

• політика – це наука;

• політика – це мистецтво.

Кожну відповідь необхідно підтвердити прикладами. Разом студенти повинні зробити висновок , чого в політиці більше науки чи мистецтва.

Словник основних понять та термінів теми

АПОЛІТИЗМ (від грец. a — заперечення, politike — мистецтво управління державою) — негативне чи індиферентне ставлення до політики, відчуження соціальних верств, груп та ін. суб”єктів від політичного життя; свідома відмова від участі у політиці.

Аристократія (грец. aristokratia, від aristos — кращий і kratos — влада) — найбільш привілейований стан або найвища родова знать у рабовласницькому і феодальному суспільствах, а також форма державного правління, за якої А. належить уся повнота влади в країні; на сучасному етапі — узагальнююча назва представників панівних класів і станів, а також духовної еліти суспільства.

Деспотизм (від грецьк. despoteia — необмежена влада, despotes — володар) — форма суспільного врядування, що характеризується зосередженням у руках однієї людини всієї повноти влади, яка грунтується не на законах, а на сваволі можновладця й позбавленні підвладних будь-яких політичних прав.

Олігархія (грец. oligarchia від oligos — нечисленний і arche — влада; влада небагатьох) — політичне й економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Охлократія (від грец. ochlos — натовп і kratos — влада) — тимчасове або більш-менш тривале домінування в політичному житті суспільства натовпу, юрби, “маси”.

ПОЛІТИКА (від грец. politika — державні і суспільні справи) — організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання та реалізацію влади індивідами та соціальними групами задля задоволення власних інтересів та потреб.

Сакралізація (від лат. sacer — священний) — наділення людей, інших істот, предметів матеріального світу, явищ природи та суспільного життя надприродними, священними (іноді навіть містичними) ознаками та властивостями.

Теократія (від грец. theos — бог і kratos — влада, букв. — боговладдя) — форма державного правління, за якої безпосереднім носієм влади вважається Бог, а її реалізація здійснюється переважно духовенством, главою церкви і кліру.

Фаталізм (від лат. fatalis — визначений долею, fatum — доля) — світоглядна суспільно-політична і філософська позиція, згідно з якою будь-які дії людини чи людської спільноти наперед визначені дією потойбічної сили, що повністю поглинає їх індивідуальну або ж колективну волю.

Семінарське заняття № 2 Тема: Політико-правова думка Стародавнього світу, доби Середньовіччя та Відродження

План

1. Порівняльний аналіз особливостей розвитку та політико-правової думки Західної Європи та Візантійської імперії доби Середніх віків.

2. Політичні погляди доби Ренесансу:

• політичні погляди Н. Макіавеллі;

• політичні аспекти Реформації;

• соціально-політичний утопізм.

3. Права людини та громадянина в сучасному світі та Україні в контексті теорії природних прав та суспільного договору.