Основні фонди в будівництві.
Основні фонди їх роль та значення в народному господарстві.
Основні виробничі фонди, їх класифікація і структура.
1 Основні фонди – це вартість сукупності засобів праці необхідних для раціонального і планомірного виробництва будівельної продукції і вони використовуються будівельною організацією протягом тривалого часу, переносячи свою вартість на створений за їх допомогою продукт частинами по мірі їх використання і зберігають свою матеріальну форму.
Основні фонди є найважливішою часто нию національного багатства суспільства і мають вирішальне значення в економіці будь-якої країни. Правильне та раціональне використання основних фондів – одна з головних умов підвищення ефективності функціонування будівельної організації.
Основні фонди можна поділити на 2 групи:
Виробничі (беруть безпосередню участь у процесі виробництва).
Не виробничі (мають непряме відношення до виробництв і виконують допоміжну функцію – створення сприятливих умов для організації виробництва (об’єкти харчування, лікувальні заклади, житловий фонд, будинки відпочинку тощо…)).
2 Основні виробничі фонди (ОВФ) – це чи мала кількість засобів праці які незважаючи на свою економічну однорідність, відрізняються цільовим призначенням, строком служби та рухливістю. Звідси виникає необхідність класифікації ОВФ за певними групами.
ОВФ будівельних організації поділяють на:
Виробничі будинки та споруди (цехи,складські приміщення, мости, залізничні під’їзди).
Устаткування силове та виробниче.
Будівельні машини і механізми.
Транспортні засоби.
Інструмент, виробничий і господарський інвентар.
За своїм економічним змістом ОВФ поділяють на активну та пасивну частини.
До активної частини ОВФ належать засоби праці які мають безпосередній вплив на предмети праці (машини механізми транспорт та виробничий інвентар).
До пасивної частини ОВФ належать будинки споруди передавальні пристрої інвентар тобто все те що створює умови для функціонування для активної частини ОВФ але не приймає безпосередньої участі у виробничому процесі. Чим більша частка активної частини у вартості ОВФ, тим за інших однакових умов більший випуск будівельної продукції і показник фондовіддачі.
Під структурою ОВФ розуміють співвідношення окремих груп у їх загальній вартості тобто відсоток від загального підсумку. Якщо у структурі основних виробничих фондів у будівництві переважає частка активної частини (60% і більше) то така структура вважається ефективною.
Фактори які впливають на структуру ОВФ:
Вид будівництва .
Обсяг виконаних БМР.
Рівень механізації будівництва.
Рівень спеціалізації організацій.
Оцінка вартості основних фондів.
Знос ОФВ та його види. сам
Амортизація основних фондів.
Методи розрахунку амортизації. сам
1 Для планування відтворення основних фондів визначення розмірів амортизації аналізу ефективності їх використання, велике значення має правильний облік і достовірна оцінка вартості основних фондів. Для оцінки основних фондів у вартісному виразі використовується, первісна, відновна та залишкова вартість основних фондів.
Первісна вартість – відображає фактичні затрати організації на придбання засобів праці їх транспортування, монтаж та інші витрати пов’язані з зведенням їх у дію, визначається за формулою:
Фп=Фф+Згр+Зм
Де: Фф фактичні витрати на придбання фондів у грошовому виразі.
Зтр- транспортні витрати
Зм затрати на монтаж
При тривалому використані основних фондів, особливо в умовах високих темпів інфляції, первісна вартість перестає відповідати їх реальній оцінці. Тому для усунення розбіжності в оцінці основних фондів періодично проводять їх масову переоцінку, при якій визначається їх відновна вартість.
Відновна вартість – це відтворення засобів праці у нових виробничо економічних умовах, визначається за формулою:
Фв=Фп*k+Зр+Зм
Де: Фп первісна вартість
К коефіцієнт зміни ціни
Зр затрати на ремонт
Зм затрати на модернізацію
Первісна і відновна вартості за вирахуванням амортизації – це залишкова вартість ОВФ, визначається за формулою:
Фзал=Фп-А або Фзал=Фв-А
Да: А сума амортизації.
Ліквідаційна вартість ОВФ - це вартість реалізації зношених та знятих з виробництва основних фондів.
3 Амортизація – це грошове відшкодування зносу ОВФ шляхом включення частини їх вартості у витрати на випуск продукції. Отже амортизація – це грошовий вираз фізичного та морального зносу ОВФ. Амортизація здійснюється з метою повної заміни ОВФ при їх вибутті.
Амортизація і знос-поняття нетотожні.
Амортизація може не збігатися з розмірами зносу в окремі періоди року, оскільки ОВФ зношуються нерівномірно, а амортизація нараховується рівномірно рівними частками щомісяця.
Відрахування на заміщення вартості зношеної частини ОВФ називаються амортизаційними. Встановлений у законодавчому порядку річний відсоток заміщення вартості зношеної частини ОВФ називають нормою амортизації, обчислюється за формулою:
Нам=Фп-Фл/Фп*Тн *100%
Де: Фп первісна вартість ОВФ.
Фл Ліквідаційна вартість ОВФ.
Тн нормативний строк служби ОВФ.
Сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення ОВФ визначається за формулою:
Ав=Ф*Нам
Де: Ф середньорічна вартість ОВФ.
Високі темпи науково технічного прогресу, прискорення морального зносу ОВФ ведуть до того що держава в законодавчому порядку збільшує норму амортизації. У такий спосіб здійснюється державна політика прискореної амортизації Вона дає можливість швидше списувати вартість засобів праці, позбавлятися від морально застарілого устаткування. Для нарахування суми амортизаційних відрахувань ОВФ розподіляють за групами:
Будинки, споруди їх структурні компоненти та передавальні пристрої.
Автомобільний транспорт і запчастини до нього, меблі побутові електронні та електромеханічні прилади інструменти включаючи ЕОМ, телефони та інше офісне обладнання.
Будь які інші ОВФ невключені до першої та другої групи.