2. Споживання та заощадження як функції доходу, їх графічне зображення.

Споживання — це сума грошей, яка витрачається населенням на придбання матеріальних благ і послуг.

Таблиця 2.1

Систематизація підходів до розуміння сутності терміну «споживання»

№ п/п	Автор, джерело	Країна, рік	Розуміння сутності споживання
1.	Базилевич В.Д. [1, 171]	Україна, 2005	1) це платоспроможний попит домогосподарств на товари довгострокового використання (холодильники, відео-, радіотехніку, пральні машини, меблі, тощо); товари повсякденного вжитку (харчування, одяг, засоби гігієни, тощо); послуги (охорони здоров’я, освіти, комунальні, стразові та інші); 2) це повний обсяг товарів та послуг, куплених і спожитих домогосподарствами впродовж певного періоду.
2.	Будаговська С. М. [4, 288]	Україна, 2001	це витрати домогосподарств на товари та послуги.
3.	Круш П. В. [2, 118]	Україна, 2005	індивідуальне та спільне використання споживчих благ для задоволення матеріальних та духовних потреб.
4.	Мельникова В. І. [3, 110]	Україна, 2005	це сума грошей, яка витрачається населенням на придбання матеріальних благ і послуг
5.	Панчишин С. М. [5, 98]	Україна, 2002	це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей.
6.	Савченко А.Г. [6, 162]	Україна, 2007	це їхні видатки на споживчі товари та послуги, які залежать від їхніх доходів.
7.	Харкянен Л. В. [7, 56]	Україна, 2006	це витрати домогосподарств на придбання товарів і оплату послуг для задоволення особистих потреб.

Структура споживчих витрат у різних груп населення неодна­кова (частка витрат на харчування, на придбання непродовольчих товарів, одержання послуг). Тому в економічному аналізі виходять із так званих "якісних моделей поведінки", під якими розуміють усереднені моделі поведінки людей з різними рівнями доходу, що побудовані на підставі бюджетів сімей. "Якісні моделі поведінки" ще називають "законами Енгеля" (німецький економіст XIX сто­ліття).

Функція споживання показує співвідношення витрат на спожи­вання та доходу в їхній динаміці

С = а + b(Y-Т),

де С — витрати на споживання; а — автономне споживання; Ь — гранична схильність до споживання; Y— дохід; Т—податки. Графічно функцію споживання можна представити так (рис. 2.1) :

Рис. 2.1. Функція споживання [2, 122]

Якби витрати на споживання повністю дорівнювали доходам то графік функції споживання прийняв би форму бісектриси. В точці В — нульове заощадження (повне споживання), АВ — життя в борг за рахунок попередніх заощаджень, водночас перевищення споживання над доходом.

Споживання — найстабільніший компонент сукупного попит. Споживання змінюється тільки у відповідь на несподівані зміни у всьому доході — поточному та майбутньому. Зміни у споживанні як правило, важко прогнозувати. Країна, зазнавши непередбаченого зменшення доходів, матиме дефіцит поточного рахунку, тільки якщо таке зменшення тимчасове. Лише тоді доцільно пом'якшу­вати ці зміни через від'ємні заощадження, тобто беручи позику. В реальній дійсності брати позику можна в інших індивідів, уряду або іноземців.

Більшість індивідів або домогосподарств не сподіваються на постійний дохід протягом їхнього життя. Принцип оптимального споживання означає, що індивіди повинні брати в позику, коли мо­лоді, і повертати борг або навіть заощаджувати, коли старші, щоб вирівняти часовий графік споживання.

На рис. 2.2 зображено типову схему зростання сподіваного доходу і показано, як вибирається споживання протягом життєвого циклу. Щоб підтримати постійний потік споживання, індивід витра­чає кожного року суму, що відповідає його постійному доходові. Це добрий спосіб підтримувати споживання протягом життя індивіда. Коли очікується, що дохід зростатиме протягом життєвого циклу, то вирівнювання споживання означає одержання позики в молоді роки та її повернення у зрілому віці.

Гіпотеза постійного доходу розвинута наприкінці 50-х років економістом з Чикаго Мілтоном Фрідменом. Цю гіпотезу було на­звано його головним внеском в економічну науку, коли його було нагороджено Нобелівською премією. Теорія споживання протягом життєвого циклу також була визнана Нобелівським комітетом як важливий вклад в науку Франко Модільяні, економіста з Массачусетського технологічного інституту.

Рис. 2.2. Графік споживання протягом життєвого циклу [3, 113]

Заощадження — це та частина доходу без податків, яка не споживається.

Таблиця 2.2.

Систематизація підходів до розуміння сутності терміну «заощадження»

№ п/п	Автор	Країна, рік	Розуміння сутності заощадження
1.	Базилевич В.Д. [1, 172]	Україна, 2005	це та частина доходу, яка в поточному періоді не споживається.
2.	Будаговська С. М. [4, 222]	Україна, 2001	це та частина доходу, яка не використовується на поточне споживання.
3.	Круш П. В. [2, 120]	Україна, 2005	це частина доходу, яка залишається не використаною після споживання.
4.	Мельникова В. І. [3, 113]	Україна, 2005	це та частина доходу без податків, яка не споживається
5.	Панчишин С. М. [6, 98]	Україна, 2002	є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання.
6.	Савченко А.Г. [7, 165]	Україна, 2007	1) є тією частиною цього доходу, яка не витрачається на споживання; 2) та частина наявного доходу, що залишається після здійснення видатків на споживання
7.	Харкянен Л. В. [7, 58]	Україна, 2006	це неспожита частина особистого безподаткового доходу

Рівновага АD-АS порушується внаслідок невідповідності планів інвестицій та збережень, які роблять різні економічні агенти з різних мотивів і визначаються різними факторами.

Мотиви збережень домашніх господарств:

1. придбання дорогих товарів;

2. забезпечення в старості;

3. страхування від нещасних випадків;

4. забезпечення дітей в майбутньому. Мотиви інвестиційних фірм:

а) максимізація норми чистого прибутку;

б) реальна ставка процента — плата за грошовий капітал.

Таким чином, доход після сплати податків дорівнює сумі спо­живання та заощадження. Споживання та заощадження безпосе­редньо впливають на національне виробництво, рівень цін, зайнятість населення.

Функція заощадження показує зв'язок між розміром заощад­ження та доходу, як показано на рис.2.3.

Рис. 2.3. Функція заощадження [4, 223]

Точка В — нульове заощадження.

Графік будують, як дзеркальне відображення кривої споживання (дзеркало на бісектрисі).

Таблиця 2.3.