Література

1. Вальчук Н. П., Шамшур Э. В. Компьютерная обучащая программа “Звуковой анализ слов” и первый опыт ее применения в детском саду (из опыта работы) // Дефетология, – 2000. – № 3. – С. 55-65.

2. Жукова Н. С., Мастюкова Е. М., Филичева Т. Б. Логопедия. Преодоление общего недоразвития речи у дошкольников. – Екатеринбург: Изд-во АРД ЛТД, 1998. – 320 с.

3. К. Томас, Дж. Девис Перспективы программированного обучения. М., 1966. – 165 с.

4. Каше Г. А. Подготовка к школе детей с недостатками речи. И., 1985

5. Королевская Т. К. “Видимая речь”: новая технология – новые отношения // Дефетология, – 1996. – № 2. – С. 51-57.

6. Королевская Т. К. Компьютерная поддержка работы по формированию произношения у детей с нарушениями слуха // Дефетология, – 1995. – № 1. – С. 59-65.

7. Королевская Т. К. Компьютерные интерактивные технологии и устная речь как средство коммуникации: достижения и поиск – новые отношения // Дефетология, – 1996. – № 2. – С. 51-57.

8. Кукушкина О. И. Коммуникация в компьютерном классе // Дефетология, – 1995. – № 6. – С. 49-54.

9. Кукушкина О. И. Новые средства развития писменной речи детей // Дефетология, – 2005. – № 6. – С. 76-85.

10. Кукушкина О. И. Программа “Мир за твоим окном” // Дефетология, – 1995. – № 5. – С. 49-54.

11. Лалаева Р. И., Серебрякова Н. В. Коррекция общего недоразвития речи у дошкольников (формирование лексики и грамматического строя). – СПб.: СОЮЗ, 1999. – 160 с.

12. Легкий О. М. Організація педагогічних умов використання комп’ютера в спеціальній школі: Автореф. дис. … канд. пед. наук. – К., 2001. – 24с.

13. Лещенко Л. Комп’ютерний аналог методики обстеження дітей із відхиленнями в інтелектуальному розвитку // Дефетологія, – 1997. – № 3. – С. 30-32.

14. Лопатина Л. В., Серебрякова Н. В. Преодоление речевых нарушений у дошкольников (коррекция стёртой дизартрии). – СПб: РГПУ им. Герцена, 2001. – 191 с.

15. Русак І. С., Шевченко В. Л., Артемов Ю. І. Дидактичні засади загально – технічних і програмно-математичних рішень сучасних навчально-тренувальних систем військового призначення // Наука і оборона. – 2002. -№ 4.-С. 31-35

16. Шевченко В. Л., Сененко Н. В. Дидактична проблематика логопедії у сучасних комп’ютерних технологіях // Дефетологія, – 2004. – № 3. – С. 16-18.

17. The development and application of IBM Speech Viewer p.187

УДК 376.016:81’366:376.1 – 056.264 – 053.4

Формування морфологічної системи словотворення у дітей середнього дошкільного віку із знм. Людмила Трофименко

Проблема оволодіння мовою як засобом спілкування дітьми з відхиленнями у мовленнєвому розвитку є однією із актуальних проблем корекційної педагогіки. Логопедичний аспект даної проблеми, розроблений у працях Р. Є. Лєвіної, С. А. Миронової, Є. Ф. Соботович, А. Ф. Спірової, Т. Б. Філічевої, Г. В. Чиркіної, С. М. Шаховської, А. В. Ястребової та ін., заклав наукові та методичні основи формування мовних засобів у дітей із системним недорозвитком мовлення різного рівня.

Останнім часом акцент досліджень змістився в сторону раннього виявлення відхилень у мовленнєвому розвитку і раннього початку комплексної корекційної роботи, що дозволяє суттєво знизити соціальну депривацію дитини з тяжкими порушеннями мовлення, використати повною мірою можливості сензитивних періодів становлення вищих психічних функцій, ефективно коригувати психомовленнєвий розвиток дитини та попередити виникнення вторинних порушень.

Збагачення лексичного запасу кожної дитини відбувається у процесі ознайомлення із навколишнім. Словник поповнюється назвами предметів, їх якостей, дій. Відомо, що одним із важливих чинників розвитку і поповнення словника дитини є засвоєння системи морфологічного словотворення. Словотворення являє собою, з одного боку, особливий шлях розвитку словника, а з іншого боку – він є складовою частиною морфологічної системи мови, тому що утворення нових слів відбувається шляхом поєднання, комбінування морфем (Л. І. Бартєнєва, О. М. Гвоздєв, С. М. Карпова, І. М. Колобова, О. В. Ревуцька та ін.).

У дошкільному віці, особливо молодшому, словотворчість є засобом, що дозволяє дитині легко і швидко запам’ятовувати і розуміти нові слова. До кінця дошкільного віку діти, в основному, опановують утворення слів за аналогією. Однак не всі діти оволодівають механізмом аналогії в словотворенні на достатньому рівні. Якщо аналогія не сформована, у дітей як з нормальним розвитком мовлення, так і з його недорозвиненням, увага до слова не привертається. Це пояснюється тим, що їхній інтерес прикутий до самих предметів і дій з ними.

Спеціальне дослідження, спрямоване на дослідження особливостей формування морфологічної системи мови у дітей середнього дошкільного віку із ЗНМ II-III рівня, виявило деякі труднощі, а саме:

1. Недостатнє засвоєння дітьми значень словотворчих морфем.

2. Недостатня сформованість практичного морфологічного аналізу.

3. Недостатня сформованість утворення слів за аналогією.

4. Незасвоєння продуктивних словотворчих моделей.

У результаті виникла необхідність у проведенні спеціально організованого навчання, у процесі якого, насамперед, приділяється основна увага до наступних напрямів:

• організація системи продуктивних словотворчих моделей;

• формування різних типів морфологічних значень;

• формування практичного морфологічного аналізу;

• утворення за аналогією;

• привертання уваги до граматичного оформлення мовлення (Л. І. Бартєнєва, О. М. Гвоздєв, Р. І. Лалаєва, Н. В. Серебрякова, Є. Ф. Соботович та ін.).

На основі зазначених напрямів розроблено систему роботи з розвитку словотворення у дітей середнього дошкільного віку із ЗНМ. Вона допомагає збагачувати знання дошкільників про оточуючий світ, накопичувати активний словниковий запас, оволодівати навичками спілкування, розвивати психічні процеси (пам’ять, сприймання, увагу, мислення), підвищувати рівень мовленнєвої активності дітей. На логопедичних заняттях вирішуються завдання, які сприяють підготовці дітей для подальшої успішної роботи над морфологічним складом слова у старшому дошкільному віці. Усі вправи проводяться у практичному плані з використанням численних ігор, у тому числі дидактичних, ігрових ситуацій та завдань. Наприклад, при розвитку розуміння та вживання префіксів уточнюється значення дієслів через практичні дії. Логопед на свій розсуд оснащує наочними та дидактичними посібниками, іграшками, картинками.

Для реалізації зазначених напрямів ми пропонуємо використовувати спеціально розроблений алгоритм формування морфологічної системи словотворення у дітей дошкільного віку (Л. І. Бартенєва). У основі цього алгоритму покладено послідовність механізму оволодіння морфемами і розумові дії й операції з мовними знаками, які забезпечують цей процес (О. М. Шахнарович). Цей алгоритм представлений нами у модифікованому й адаптованому варіанті для роботи з дітьми середнього дошкільного віку із ЗНМ II-III рівня.

1. Визначення загального семантичного значення похідних слів.

2. Вичленовування загального звучання словотворчих афіксів.

3. Присвоєння значення вичленованій морфемі.

4. Утворення слів за аналогією.

5. Класифікація похідних слів за значенням.

Починати роботу слід на матеріалі морфем, що у процесі нормального онтогенезу формуються першими і тому легше засвоюються дітьми.

1.Суфіксів іменників зі значенням пестливості (-очк, -ичк, -чик, -ик, -к, -оньк, -еньк: зірочка, носик, стільчик, бабусенька), недорослості (-ат, -ят, -к-: лисенятко, каченятко).

2. Префіксів дієслів зі значенням протилежності дій (за – ви, на – ви, при – від: заходить – виходить, наливає – виливає).

3. Префіксів дієслів доконаного та недоконаного виду (на-, з-, по-, про-: малював – намалював, будувала – збудувала).

4. Суфіксів прикметників зі значенням присвійності (-ин, -ов: бабусин, зайчикова ).

Спочатку корекційна робота організовується на матеріалі слів з однаковими морфемами (у дужках подано приклади для відпрацювання відповідних значень. Основний лексикон узгоджується із вимогами загальномасових програм для дошкільних закладів).

1. Визначення загального значення слів.

1.1. Порівняння похідних і твірних слів за звучанням та значенням. Якщо дитина розуміє значення цих слів, то на практичному рівні вона може зіставити пред’явлені слова і за звучанням.

Вправа 1. Педагог пропонує дітям послухати слова і визначити, які предмети вони позначають: великі або маленькі (з опорою на наочність). Наприклад: стілець – стільчик, помідор – помидорчик, барабан – барабанчик тощо.

Вправа 2. Перед дітьми виставлені ті ж малюнки в ряд. Дітям пропонується показати великі та маленькі предмети: спочатку попарно, потім врозкид. Наприклад:

1) покажи, де помідор, де помідорчик (барабан, барабанчик, стілець, стільчик);

2) покажи, де барабан, стілець, помидорчик, барабанчик, помідор, стільчик.

Вправа 3. Педагог пропонує послухати слова (без опори на наочність): “Послухай, як я скажу: м’яч – мячик, (стілець – стільчик, палець – пальчик, перець – перчик). Чим схожі м’яч і м’ячик? Чим відрізняється м’яч від м’ячика? М’яч великий чи маленький? М’ячик великий чи маленький? М’ячик, пальчик, стільчик – це предмети великі чи маленькі? М’яч, стілець, палець – це предмети великі чи маленькі?”

2. Виділення загального звучання словотворчих афіксів.

На цьому етапі відбувається підготовка дітей до морфологічного аналізу на практичному рівні.

Вправа 4. Доповнити слова, початі педагогом (з опорою на наочність). Педагог вимовляє слова без виділюваного і значимого афікса. Дитина повинна закінчити слово, вимовляючи його закінчення. Наприклад: помідор – чик, стіль – чик, барабан – чик тощо. Після цього дитині потрібно визначити і відповісти, яку однакову часточку слова вона вимовляла (чик).

Вправа 5. Грають двоє дітей. Одна дитина за зразком педагога вимовляє початок слова (помідор-, барабан-,пер-, стіль-), а інша дитина повинна додати часточку слова, щоб усі предмети стали маленькі (чик). Після цього педагог просить інших дітей відтворити і повторити ту часточку слова, коли предмети ставали маленькі. Далі діти міняються місцями.

Вправа 6. Педагог вимовляє слова (без наочної опори) і пропонує дітям визначити спільність звукового оформлення слів. Наприклад: “Послухай ще раз ласкаві слова і скажи, що ти чуєш однакове в кожнім слові: пальчик, мячик, стільчик, перчик, ключик”. При цьому педагог інтонаційно виділяє загальну частину чик.

3. Присвоєння значення виділеній морфемі.

Цей вид роботи сприяє розвиткові в дітей уміння визначати значення морфеми, виділеної на попередньому етапі, та допомагає спрямувати увагу на морфологічний склад слова, виділити словоутворюючі морфеми на практичному рівні.

Вправа 7. Педагог вимовляє слова (без наочної опори) і просить визначити: це великий предмет чи маленький. Наприклад: “Слово барабанчик (м’ячик, перчик, помідорчик) позначає великий предмет чи маленький? Що тобі підказало (яка частинка слова), що це маленький предмет?”

4. Утворення слів за аналогією.

4.1. Утворення слів без зміни звукової структури кореня похідного слова.

Вправа 8. Педагог дає зразок утворення слів. Наприклад: “Від слова перець я утворила слово перчик (м’яч – мячик, барабан – барабанчик тощо). Придумай ще такі ж слова від слів баран, бідон, хліб, диван, вазон, ключ тощо.”

4.2. Утворення слів зі зміною звуків у корені слова (перець – перчик, палець – пальчик, заєць – зайчик тощо).

4.3. Утворення асемантичних слів (суром – суромчик, мурен – муренчик, банець – банчик тощо).

Утворення асемантичних (безглуздих) слів необхідне на останньому етапі словотворення за аналогією з тією метою, щоб закріпити вміння дитини переносити сформоване значення на нові ситуації дійсності навіть у тих випадках, коли наведені слова не існують у мові.

5. Класифікація похідних слів за значенням.

Для розуміння диференційованого значення засвоєних морфем дітям пропонується розкласифікувати слова. Здійснювати це можна за допомогою наступних вправ.

Вправа 9. Гра “Вибери малюнок”. Грають двоє дітей. Дітям дається інструкція: “Ти вибираєш великі предмети, а ти – маленькі”. Педагог називає: “Стілець, стільчик, м’яч, м’ячик, барабан, барабанчик” тощо. Потім діти міняються.

Вправа 10. Гра проводиться аналогічно, однак педагог вимовляє слова врозкид: “М’яч, барабанчик, стільчик, барабан, м’ячик, стілець” тощо.

Зазначений алгоритм ми пропонуємо використовувати і для формування інших значень словотворчих морфем іменників:

• пестливого значення:

• із суфіксами –ик-, -чик-:

• без зміни звукової структури кореня похідного слова (будинок – будиночок; м’яч – м’ячик; кущ – кущик; барабан – барабанчик, помідор – помідорчик);

• зі зміною звуків у корені слова (ніс – носик; хвіст – хвостик; стіл – столик);

• із суфіксом -к- (хмара – хмарка; корова – корівка; голова – голівка; шуба – шубка);

• із суфіксами -очк-, -ечк- в іменах (Оля– Олечка; Вова – Вовочка), у неживих предметах (голка – голочка; чашка – чашечка; сонце – сонечко; шапка – шапочка);

• із суфіксом -ичк- (лисиця – лисичка; вода – водичка; сестра – сестричка; трава – травичка);

• із суфіксами –оньк, -еньк- (Машенька, донечка, бабусенька, ніженька, рученька, голівонька);

• значення збільшення (головище, носище, деревище);

• значення вмістилища:

• із суфіксами -ниц-, –иц- при збереженні звукової структури кореня слова (супниця, салатниця, цукорниця);

• у випадках чергування, пом’якшення, оглушення приголосних звуків кореневої частини слова (хлібниця, сухарниця, мильниця);

• значення недорослості:

• із суфіксом –ен- без зміни структури кореня слова (слон – слоненя, тигр – тигреня, лев – левеня);

• із чергуванням звуків у корені слова (ведмідь – ведмежа, білка – білченя, вовк – вовченя, заєць – зайченя, індик – индиченя);

• із заміною кореня похідного слова (собака – щеня, курка – курча, свиня – порося);

• суфікси -ат- (-ят-), -к- (лисиця – лисенятко, гуска – гусенятко, жаба – жабенятко, вовк – вовченятко, кіт – котенятко, ведмідь – ведмежатко, свиня – поросятко, корова – телятко, собака – цуценятко).

Після завершення роботи на матеріалі іменників за описаним вище алгоритмом, відпрацьовуються значення та диференціація суфіксів прикметників (якісних і відносних):

• значення зовнішніх та внутрішніх якостей предмета із суфіксами -ив-, -лив-, -н- (бруд – брудний, чистота – чистий, сила – сильний, розум – розумний, боягуз – боягузливий);

• присвійні прикметники з використанням суфіксів:

• ів- (-ов-), -ин- (-ін-) (Сашин, Галін, мамин, батькова, котикова, зайчикова);

• із суфіксами -ач-, -яч-, -и- з чергуванням у корені слова (вовчий, заячий, собачий, ведмежий, поросячий, мишачий, лисячий);

• у значенні матеріалу із суфіксами:–н-, -ан- (-ян-), -ов-, -ев- (-єв) (гумовий, паперовий, сливовий, вишневий, солом’яний, залізний, кам’яний, дерев’яний, грушевий).

У корекційній роботі з формування розуміння значення та диференціації морфем, проведеної на матеріалі дієслів, також використовується зазначений алгоритм.

Робота з формування значень префіксів дієслів слід розпочинати з порівняння слів з морфемами, що позначають протилежне значення. Цей прийом є особливо ефективним у роботі з префіксами, що передають відтінки просторового розміщення: у-, за-, ви-, при- у –, від-, на-, під- (залітає – вилітає, заходить – виходить, наливає – виливає, підходить – відходить, закриває – відкриває тощо).