51. Методи і засоби гасіння пожеж.

В комплексі заходів, що використовуються в системі протипожежного захисту, важливе значення має вибір найбільш раціональних способів та засобів гасіння різних горючих речовин та матеріалів .

Горіння припиняється:

— при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж температура її займання;

— при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;

— при припиненні надходження пари, газів горючої речовини в зону горіння.

Припинення горіння досягається за'допомогою вогнегасник засобів:

—  води (у вигляді струменя або розпиленому вигляді);

—  інертних газів (вуглекислота та ін.);

—  хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);

—  порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);

—  пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасних речовин і їх носіїв (протипожежної техніки) визначається в кожному конкретному випадку залежно від стадії розвитку пожежі, масштабів загорань, особливостей горіння речовин та матеріалів (рис. 4.3).

Успіх швидкої локалізації та ліквідації пожежі на її початку залежить від наявних вогнегасних засобів, вміння користуватися ними всіма працівниками, а також від засобів пожежного зв'язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасних засобів.

Вода — найбільш дешева і поширена вогнегасна речовина. Вода порівняно з іншими вогнегасними речовинами має найбільшу теплоємність і придатна для гасіння більшості горючих речовин. Вода застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів і як пара Вогнегасний ефект компактних струменів води полягає у змочуванні поверхні, зволоженні та охолодженні твердих горючих матеріалів. Подача води до місця пожежі здійснюється пожежними рукавами. Відкидний рукав від пожежного крана або насоса закінчується металевим соплом, обладнаним розбризкувачем. Розбризкувач дозволяє отримувати компактний або розсіяний струмінь води. Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним пилом — тверді, волокнисті сипучі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила.

Водою не можна гасити легкозаймисті рідини (бензин, гас), оскільки, маючи велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні. Не можна гасити водою такі речовини, як карбіди та селітру, які виділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 500 м3 і невеликих загорань на відкритих установках. Вогнегасна концентрація пари у повітрі становить 35%.

Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф). У воду додають поверхнево-активні речовини: піноутворювач ПО-1, сульфаноли НП-16, сульфонати, змочувач ДП.

Промислові приміщення мають зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання, запроектоване згідно з вимогами СНиП 2 04.02-84 та СНиП 2.04.01-85. Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними насосами, котрі забезпечують подавання компактних струменів на висоту не менше 10 м або рухомими пожежними автонасосами і мотопомпами, що забирають воду із гідрантів (рис. 4.4).

Гідранти (зовнішнє протипожежне водопостачання) розташовуються на території підприємств на віддалі не більше 100 м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5 м від стін.

Внутрішнє протипожежне водопостачання здійснюється пожежними кранами, які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходових клітках. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжина рукава — 10 або 20 м. Продуктивність кожного крана повинна бути не меншою, ніж 2,5 л/с. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння беруться в залежності від ступеня вогнестійкості будівель, їх об'єму, категорії пожежо- і вибухонебезпеки виробництва у межах від 10 до 40 л/с.

В будівлях і спорудах з пожежонебезпечним виробництвом встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерні системи для гасіння пожеж.

Спринклерні установки можуть бути водяні, повітряні і змішані. Це система труб, прокладених по стелі). Вода в труби потрапляє із водогінної мережі. Спринклерні головки закриті легкоплавкими замками, що розраховані на спрацювання при температурі 72, 93, 141 та 182 °С. Площа змочування одним спринклером становить від 9 до 12 м2, а інтенсивність подачі води — 0,1 л/с м2. Важлива частина установки — контрольно-сигнальний клапан, котрий пропускає воду в спринклерну мережу, при цьому одночасно подає звуковий сигнал, контролює тиск води до і після клапана.

Повітряна система спринклерної установки застосовується в неопалюваних приміщеннях. Трубопроводи в таких системах заповнені не водою, а стисненим повітрям. Вода в них лише досягає клапана, а у випадку зривання головки спочатку виходить повітря, а потім вода. Змішані системи влітку заповнюються водою, а взимку — повітрям.

Дренчерні установки обладнуються розбризкувальними головками, які постійно відкриті.Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично при спрацюванні пожежних датчиків, котрі відкривають клапан групової дії.

Вогнегасники вуглекислотні. Ручні вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння невеликих пожеж, всіх видів загорання .Вони приводяться в дію вручну. Через вентиль стиснена рідка вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до — 70 °С. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об'єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, котра при випаровуванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря. Корисна довжина струменя вогнегасника приблизно 4 м, час дії — ЗО—60 с. Вогнегасник слід тримати за ручку, для уникнення обмороження рук; зберігати подалі від тепла, для запобігання саморозряджання. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також горючі рідини і тверді речовини. Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також терміт, фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.

Вогнегасники пінні. Ручні хімічні пінні вогнегасники використовуються для гасіння твердих речовин, що горять, та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить. Слід мати на увазі, що піна електропровідна — нею не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, вона псує цінне обладнання та папери. Нею не можна також гасити калій, натрій, магній та його сплави, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, наявною в піні, виділяється водень, котрий посилює горіння.

В промислових приміщеннях засоби пожежогасіння розташовують згідно з вимогами „Правил пожежної безпеки в Україні". В коридорах, проходах, проїздах або інших місцях, крім вогнегасників, розташовують пожежні щити з набором засобів пожежогасіння.

52. Перелік заходів, спрямованих на доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві, виконання яких може здійснюватись за рахунок коштів фондів охорони праці

1. Перелік заходів встановлюється для своєчасного планування і цільового фінансування заходів, спрямованих на попередження нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також посилення контролю за використанням коштів фондів охорони праці.

2. Перелік заходів поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, де згідно з чинним законодавством створюються фонди охорони праці, чи виділяються цільові кошти з інших джерел з метою доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці відповідно до зобов'язань колективного договору (угоди).

3. Перелік заходів передбачає:

Заходи, що можуть здійснюватись за рахунок коштів фонду охорони праці підприємств, установ, організацій (далі підприємства) чи спеціально виділених цільових коштів з інших джерел з метою доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці.

Заходи, що можуть здійснюватись за рахунок коштів галузевого фонду охорони праці.

Заходи, що можуть здійснюватись за рахунок коштів регіонального фонду охорони праці.

Фінансування заходів, спрямованих на приведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підтримку досягнутого та підвищення існуючого рівня стану охорони праці можуть здійснюватись на підприємствах, як правило, за рахунок:

а) витрат виробництва за такими елементами:

- матеріальні затрати на удосконалення технологій та організацію виробництва, винахідництво та раціоналізацію, підтримку основних виробничих фондів у робочому стані, утримання засобів колективного захисту тощо;

б) амортизація основних фондів;

в) капітальних вкладень;

г) банківського кредиту;

д) кошторису видатків бюджетних організацій і установ;

е) фонду охорони праці.

3.1. Заходи, що можуть здійснюватись за рахунок коштів фонду охорони праці підприємств або спеціально виділених цільових коштів з інших джерел з метою доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог чи підвищення існуючого рівня охорони праці.

Кошти фонду охорони праці підприємства повинні використовуватись тільки на виконання комплексних заходів, які погоджені з місцевим органом Державного комітету по нагляду за охороною праці і забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, подальше підвищення рівня охорони праці в умовах діючого виробництва. До цих заходів відносяться:

3.1.1. Атестація робочих місць та відповідність їх нормативним актам про охорону праці.

3.1.2. Розроблення, виготовлення та встановлення на діючих об'єктах засобів колективного захисту працюючих, засобів протиаварійного захисту, приладів і пристроїв безпеки.

3.1.3. Навчання працюючих з питань охорони праці, проведення нарад, семінарів, оглядів-конкурсів.

3.1.4. Забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

3.1.5. Впровадження автоматичного та дистанційного управління виробничим обладнанням, технологічними процесами, засобами транспортування та підйому з метою забезпечення безпеки працюючих, в тому числі механізація та автоматизація робіт з підвищеною небезпекою та робіт, що пов'язані з фізичним та нервово-психічним перевантаженням.

3.1.6. Впровадження систем автоматичного контролю та сигналізації наявності шкідливих і небезпечних виробничих факторів, а також блокуючих пристроїв, що забезпечують аварійне відключення технологічного та енергетичного устаткування в разі виникнення небезпеки для обслуговуючого персоналу та працюючих.

3.1.7. Впровадження технічних пристроїв та устаткування, що забезпечують захист працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок.

3.1.8. Встановлення запобіжних та захисних пристроїв з метою забезпечення безпечної експлуатації парових, водяних, газових, кисневих та інших виробничих комунікацій та споруд.

3.1.9. Механізація процесів розливу і транспортування отруйних, агресивних, пожежо- та вибухонебезпечних рідин, складування та транспортування вантажів, сировини і матеріалів.

3.1.10. Обладнання спеціальних механізмів, пристроїв та площадок, що забезпечують зручне та безпечне виконання робіт на висоті (в роботі по обслуговуванню освітлювальної арматури, склінню вікон, обслуговуванню запорної арматури, відкриванню люків залізничних напіввагонів тощо).

3.1.11. Модернізація технологічного, підйомно-транспортного та інших видів обладнання з метою доведення його до вимог нормативних актів про охорону праці.

3.1.12. Заходи щодо усунення безпосереднього контакту працівників із шкідливими речовинами та матеріалами, проведення індивідуального дозиметричного контролю за працюючими на територіях, забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС.

3.1.13. Приведення рівней шуму, вібрації, ультразвуку, іонізуючих та інших шкідливих випромінювань на робочих місцях у відповідність до вимог чинних нормативних актів.

3.1.14. Перепланування та розміщення раніше встановленого виробничого обладнання у відповідність з вимогами чинних нормативних актів про охорону праці.

3.1.15. Розроблення, виготовлення і монтаж нових, реконструкція наявних загальних, припливних, витяжних, місцевих вентиляційних систем, аспіраційних, пило-, газовловлюючих пристроїв у відповідності до вимог нормативних актів про охорону праці та їх паспортизація.

3.1.16. Реконструкція наявних систем природного та штучного освітлення з метою досягнення нормативних вимог щодо освітленості робочих місць діючого виробництва, евакуаційних виходів та місць масового переходу.

3.1.17. Переобладнання та впровадження систем опалювання та пристроїв кондиціонування повітря, обладнання теплових, водяних повітряних завіс та повітряних душів, утеплення дверей, вікон, підлог у діючому виробництві з метою доведення температурного режиму до встановлених нормативів.

3.1.18. Механізація прибирання виробничих приміщень, у тому числі стружки та інших відходів виробництва, очищення повітропроводів, освітлювальної арматури, вікон, світлових ліхтарів.

3.1.19. Проведення експертизи щодо технічного стану будівель та споруд.

3.1.20. Застосування сигнальних кольорів та знаків безпеки відповідно до чинних нормативних актів про охорону праці.

3.1.21. Попередження дорожньо-транспортних пригод на території підприємства (в тому числі обладнання канав та естакад для огляду автомашин, організація передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв тощо).

3.1.22. Розширення, реконструкція та оснащення санітарно-побутових приміщень (гардеробних, душових, кімнат приймання їжі тощо) з метою доведення забезпеченості ними працюючих до чинних норм, додаткове обладнання цих приміщень сучасним інвентарем і пристроями.

3.1.23. Придбання, монтаж та забезпечення функціонування сатураторних пристроїв (в тому числі автоматів) для приготування газованої води.

3.1.24. Обладнання нових та реконструкція тих, що є, місць організованого відпочинку і обігріву працюючих, а також укрить від сонячних променів та атмосферних опадів при роботах на відкритому повітрі.

3.1.25 Обладнання фізкультурно-оздоровчих кімнат, кімнат харчування, психологічного розвантаження, здоров'я, придбання для цих цілей спортивного інвентаря, приладів, устаткування, лікувальних препаратів та медикаментів для профілактики профзахворювань та реабілітації здоров'я постраждалих від нещасних випадків на виробництві, оплата медичних послуг спеціалістів, забезпечення кімнат здоров'я фітонапоями, білково-вітамінними, адаптогенними та іншими оздоровчими напоями.

3.1.26. Залучення фахівців для надання допомоги з юридично-правових питань охорони праці та оцінки стану умов і безпеки праці.

3.1.27. Заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над поліпшенням стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, на підставі діючого на підприємстві положення.

3.1.28. Організація кабінетів, кутків, пересувних лабораторій, виставок з охорони праці, придбання для них необхідних приладів, наочних посібників, демонстраційної апаратури тощо, необхідних для їх функціонування (в тому числі автоматизація робочих місць спеціалістів служб охорони праці).

3.1.29. Розроблення, видання і придбання нормативних актів про охорону праці, літератури, наочно-агітаційних матеріалів з цих питань, різних видів бланків, посвідчень, журналів реєстрації тощо з питань охорони праці.

3.1.30. Проведення обов'язкових медичних оглядів працюючих.

3.1.31. Відшкодування підприємствам, установам, організаціям витрат на відрядження працівників, які є членами комісії по спеціальному розслідуванню нещасних випадків на виробництві або залучені до її роботи.

Ці заходи є основою для опрацювання колективного договору.

Визначення першочергових заходів проводиться на підставі даних атестації робочих місць на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, аналізу причин нещасних випадків на виробництві та профзахворювань з урахуванням їх економічної та соціальної ефективності.

Кошти фонду охорони праці підприємства не повинні витрачатись на ремонтні та інші роботи, пов'язані з підтримкою основних фондів (включаючи інженерно-технічні засоби безпеки, засоби колективного захисту працюючих) у належному технічному стані, на надання пільг і компенсацій працюючим, природоохоронні заходи.

3.2. Заходи, що можуть здійснюватись за рахунок коштів галузевого фонду охорони праці.

Кошти галузевого фонду охорони праці згідно з кошторисом, затвердженим відповідним міністерством, відомством, іншим центральним органом державної виконавчої влади, об'єднанням підприємств, що створено за галузевим принципом, спрямовуються на фінансування заходів, передбачених галузевою програмою поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, за погодженням з Державним комітетом по нагляду за охороною праці.

До таких заходів відносяться:

3.2.1. Розроблення та впровадження у виробництво засобів індивідуального та колективного захисту працюючих, приладів та систем контролю небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.

3.2.2. Створення і впровадження автоматизованих систем попередження аварій, пожеж, нещасних випадків на виробництві, а також систем управління охороною праці.

3.2.3. Створення та впровадження у виробництво спеціальних технічних засобів для механізації важких, небезпечних та шкідливих робіт.

3.2.4. Опрацювання показників ергономічної оцінки рівня охорони праці.

3.2.5, Розроблення та реалізація заходів щодо боротьби з шкідливими га небезпечними факторами виробничого середовища (запиленість, загазування, шум, вібрація, ультразвук, іонізуючі та інші види шкідливих випромінювань та факторів).

3.2.6. Розроблення і реалізація заходів щодо попередження електротравматизму.

3.2.7. Розроблення і реалізація програм навчання та підвищення рівня знань працівників з питань охорони праці (в тому числі комп'ютерних).

3.2.8. Розроблення і впровадження тренажерів для навчання працівників та перевірки їх професійної придатності.

3.2.9. Створення та оснащення навчально-методичних та тренажерних центрів для навчання з питань охорони праці.

3.2.10. Розроблення і здійснення програм метрологічного, кадрового та організаційного забезпечення атестації робочих місць.

3.2.11. Розроблення і здійснення заходів, спрямованих на організацію державної системи сертифікації засобів індивідуального захисту щодо їх відповідності вимогам нормативів з охорони праці.

3.2.12. Створення та матеріально-технічне оснащення сертифікаційних лабораторій для сертифікації засобів індивідуального захисту.

3.2.13. Проведення конференцій, нарад, семінарів, оглядів-конкурсів тощо з питань охорони праці.

3.2.14. Інформаційне забезпечення охорони праці.

3.2.15. Організація випуску знаків безпеки, попереджувальних плакатів, зошитів, підручників, блокнотів та інших засобів канцелярського та побутового призначення з емблемою охорони праці.

3.2.16. Ознайомлення з досвідом зарубіжних країн з питань охорони праці, організація підвищення кваліфікації фахівців за кордоном.

3.2.17. Участь у діяльності міжнародних організацій, проведення міжнародних семінарів, нарад, виставок тощо.

3.2.18. Створення госпрозрахункових промислово-санітарних лабораторій (в тому числі пересувних) для надання допомоги підприємствам у проведенні атестації робочих місць на відповідність їх нормативним актам про охорону праці.

3.2.19. Проведення навчання посадових осіб з питань охорони праці.

3.2.20. Перевидання нормативних актів про охорону праці, які не плануються до перегляду найближчим часом.

3.2.21. Нормативно-правове забезпечення охорони праці.

3.2.22. Здійснення та впровадження у виробництво науково-дослідних, проектно-конструкторських робіт у галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

3.2.23. Придбання нормативних актів про охорону праці.

3.2.24. Надання фінансової допомоги підприємствам для поліпшення умов та безпеки праці на виробництві.

3.2.25. Сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництв, науково-технічних центрів, творчих колективів, експертних груп, діяльність яких направлена на розв'язання проблем охорони праці.

3.2.26. Заохочення трудових колективів і окремих осіб, які працюють над розв'язанням проблем охорони праці, на підставі діючого в галузі положення.

3.2.27. Матеріально-технічне забезпечення діяльності галузевого фонду охорони праці.

3.3. Заходи, що можуть здійснюватись за рахунок коштів регіонального фонду охорони праці.

Кошти регіонального фонду охорони праці згідно з кошторисом, затвердженим Урядом Автономної Республіки Крим чи іншим відповідним місцевим органом державної виконавчої влади, який здійснює управління фондом, спрямовуються на фінансування регіональної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, яка розробляється спільно з відповідним територіальним управлінням або відповідною обласною інспекцією Державного комітету по нагляду за охороною праці.

До заходів, що мають міжгалузеве значення і включаються до регіональної програми, відносяться:

3.3.1. Заходи, що передбачені пунктами 3.2.1-3.2.4, 3.2.7-3.2.9, 3.2.12-3.2.21, 3.2.24-3.2.27 цього Переліку.

3.3.2. Приведення у відповідність до вимог нормативних актів сховищ отруйних, пожежо- і вибухонебезпечних речовин.

3.3.3. Утилізація шкідливих та небезпечних відходів виробництва.

3.3.4. Підвищення безпеки дорожнього руху в районах прохідних великих підприємств в разі наявності масового переходу вулиці їх працівниками.

3.3.5. Забезпечення безпечної експлуатації об'єктів, де постійно перебуває значна кількість людей (магазини, заклади освіти, палаци культури тощо).

3.3.6. Створення та обладнання навчально-методичних центрів та проведення навчання з питань охорони праці та безпечної життєдіяльності населення.

3.3.7. Розроблення та реалізація циклу навчальних та інформаційних радіо- і телепередач, відео-, кіно- і діафільмів з питань охорони праці та безпечної життєдіяльності населення.

3.3.8. Матеріально-технічне забезпечення діяльності регіонального фонду охорони праці.