45. Поняття про виробничий травматизм на підприємствах Хмельн.Області.

В управлінні Держгірпромнагляду по Хмельницькій області підведенні підсумки роботи за 2010 рік та визначені завдання щодо подальшого вдосконалення наглядової діяльності на поточний рік. Рівень виробничого травматизму на підприємствах Хмельниччини знизився на 30% (в 2010 р. травмувалось 182 особи, в 2009 р. – 257). Кількість нещасних випадків зі смертельним наслідком, порівняно з минулим роком, зменшилась на 25% - смертельно травмувалось 15 осіб проти 20. Для збереження тенденції зниження виробничого травматизму в поточному році в Хм.обл., крім заходів наглядової діяльності, вдосконалюємо співпрацю з усіма учасниками працеохоронного процесу, адже успіх значною мірою залежить від злагодженості роботи органів влади та місцевого самоврядування, громадськості, роботодавців, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Попри позитивний результат із зниженням виробничого травматизму необхідно посилити вимогливість до роботодавців області. У першу чергу до тих, де спостерігається ріст виробничого травматизму. Зазначивши, що спільна робота адміністрації та Держгірпромнагляду, безперечно за участі роботодавців, профспілок, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, сприятиме реалізації головного принципу державної політики України в сфері охорони праці – забезпечення конституційних прав громадян на безпечні та здорові умови праці.На сьогодні підприємство має достатній кадровий потенціал, належну матеріально-технічну базу аби забезпечити надійну науково-технічну підтримку державного нагляду. Так лише в минулому році експертно-технічним центром виконано 1095 експертиз проектів, 485 діагностик, 542 техогляди устаткування, проведено 225 обстежень підприємств для отримання дозволів на виконання робіт та експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки проведено навчання з питань охорони праці 1859 посадових осіб, 264 працівники пройшли психофізіологічну експертизу щодо придатності їх до конкретних видів діяльності. Зазначимо, що сьогодні не потрібно зупинятися на досягнутому результаті, а слід використати максимум повноважень для подальшого зниження виробничого травматизму в регіоні. В першу чергу, необхідно зосередитися на ключових проблемах державного нагляду в умовах сьогодення. Більше уваги приділити нафтогазовому комплексу, а саме посиленню контролю за безпечним використанням газу в побуті. Виправити ситуацію з травматизмом в енергетичній галузі. Пріоритетним також завданням є домогтися плідної співпраці з обласною та районними державними адміністраціями, міськвиконкомами.

46. Зу «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення»

Містить 7 розділів і 51 статтю. Цей Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні. Розділ 1. Загальні положення. санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами; санітарно-епідемічна ситуація - стан середовища життєдіяльності та обумовлений ним стан здоров'я населення на певній території в конкретно визначений час; Визначено Законодавство України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення і Фінансове забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Розділ 2. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН, ПІДПРИЄМСТВ,УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ. Визначено права та обовязки громадян, підприємств, установ і організацій. Розділ III ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ. Визначені: гігієнічна регламентація і державна реєстрація небезпечних факторів, Державна санітарно-епідеміологічна експертиза, Об'єкти державної санітарно-епідеміологічної експертизи, Проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, Ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з потенційною небезпекою для здоров'я людей, Вимоги безпеки для здоров'я і життя населення у державних стандартах та інших нормативно-технічних документах, Вимоги до проектування, будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів виробництва та технологій, Умови ввезення продукції з-за кордону, її реалізації та використання, продовольчої сировини і харчових продуктів, умов їх транспортування, зберігання та реалізації, Вимоги до господарсько-питного водопостачання і місць водокористування, Гігієнічне навчання і виховання громадян, Забезпечення радіаційної безпеки, Захист населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів, Застосування та знешкодження хімічних речовин і матеріалів, біологічних засобів, Обов'язкові медичні огляди, Профілактичні щеплення, Госпіталізація та лікування інфекційних хворих і носіїв збудників інфекційних хвороб, Санітарна охорона території України від занесення інфекційних хвороб, Запобігання особливо небезпечним, небезпечним інфекційним хворобам, масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) та радіаційним ураженням. Розділ IV ДЕРЖАВНА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ Система державної санітарно-епідеміологічної служби України Систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять: центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я; установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров'я; відповідні установи,заклади,частини і підрозділи центральних органів виконавчої влади в галузі оборони, в галузі внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України; державні наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю. Визначено: Управління державною санітарно-епідеміологічною службою України, Основні напрями діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби, Взаємодія державної санітарно-епідеміологічної служби з іншими організаціями, Фінансове забезпечення та майно державної санітарно-епідеміологічної служби, Кадрове, інформаційне і наукове забезпечення державної анітарно-епідеміологічної служби. РозділV ДЕРЖАВНИЙ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ НАГЛЯД Система під-ств, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення,зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників. Основними завданнями цієї діяльності є:нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами,установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я населення;нагляд за дотриманням санітарного законодавства; проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи,гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів на їх використання. РозділVI ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ САНІТАРНОГО ЗАКОНОДАВСТВА. Описано всі види відповідальності. Порядок накладення і стягнення штрафів та застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства. РозділVII. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ.