105. Гомеостаз – це:

1. стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, який підтримується регулярним відновленням основних її структур і енергетично-речовинного складу, а також постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках;

2. просторова система, що охоплює історично сформований комплекс живих істот, пов’язаних між собою трофічними зв’язками, та неживих компонентів середовища існування, які залучаються ними в процесі обміну речовин та енергії;

3. фізичний простір із властивими йому екологічними умовами, що визначають існування будь-якого організму, місце виду в природі, що включає не лише становище його в просторі, а й функціональну роль у біоценозі та ставлення до абіотичних факторів середовища існування;

4. обмін речовиною, енергією та інформацією системи з зовнішнім середовищем, а також окремих частин системи між собою;

5. наявність у певного об’єкта (точки, системи) фізико-хімічних властивостей (рівня висот, тиску, температурних характеристик, електромагнітної зарядженості тощо), що створюють можливість виконати роботу.

106. Термофіли – це:

1. група рослин, які можуть рости за умов досить низьких температур;

2. група рослин, які розвиваються за умов високих температур, можуть переносити температуру до 70⁰ С (верблюжа колючка) і, зазвичай, гинуть за температури < 0⁰ С;

3. група рослин, які витримують температуру пожеж, рослини саван з грубою корою і тонкошкірим насінням;

4. група рослин, які витримують значне забруднення атмосферного повітря;

5. група рослин, які маловимогливі до родючості ґрунту.

107. Неморозостійкі рослини – це рослини, які:

1. переносять низькі температури, але гинуть як тільки в тканинах починає утворюватися лід (однорічні рослини);

2. сильно пошкоджуються або гинуть за температури вище 0⁰ С (рослини дощових тропічних лісів, водорості теплих морів), (температура 2⁰ 10⁰ С);

3. ростуть у регіонах із сезонним кліматом і холодними зимами (дерева, кущі, багаторічні трави, озимина);

4. витримують значне забруднення атмосферного повітря;

5. маловимогливі до родючості ґрунту.

108. За ступенем адаптації до високих температур виділяють жаровитривалі рослини (еукаріоти) – це:

1. рослини, що пошкоджуються за температури 30⁰…40⁰ С (квіткові рослини, с.-г. рослини, водні);

2. рослини сухих місцезростань (степів, пустель, саван) переносять 0,5 год нагрівання до 50⁰…60⁰ С;

3. термодійні бактерії і деякі види синьо-зелених водоростей, які можуть жити в жарких умовах;

4. сильно пошкоджуються або гинуть за температури вище 0⁰ С (рослини дощових тропічних лісів, водорості теплих морів), (температура 2⁰…10⁰ С);

5. витримують температуру пожеж, рослини саван з грубою корою і товстошкірим насінням.

109. Гідатофіти – це:

1. рослини частково занурені у воду ;

2. водні рослини, що загалом або майже повністю занурені у воду (ряска, елодея);

3. наземні вологолюбні групи рослин (верба, калюжниця, осока);

4. рослини здатні накопичувати в тканинах велику кількість води (молочай, алое, агава, кактуси);

5. витримують температуру пожеж, рослини саван із грубою корою і тонкошкірим насінням.

110. Гігрофіти – це:

1. рослини, частково занурені у воду ;

2. водні рослини, що загалом або майже повністю занурені у воду (ряска, елодея);

3. наземні вологолюбні групи рослин, які розселяються у місцях підвищеної вологості (верба, калюжниця, осока);

4. рослини, здатні накопичувати в тканинах велику кількість води (молочай,алое, агава, кактуси);

5. витримують температуру пожеж, рослини саван із грубою корою і товстошкірим насінням.

111. Сукуленти – це:

1. рослини, здатні накопичувати в тканинах велику кількість води (молочай, алое, агава, кактуси);

2. сухі рослини (на вигляд), жорсткі кущі або трави, не містять у собі вологу, а інтенсивно її випаровують (верблюжа колючка, полин, ковила);

3. наземні вологолюбні групи рослин (верба, калюжниця, осока);

4. рослини, частково занурені у воду;

5. рослини, що витримують температуру пожеж.

112. Залежно від кількості кисню і його розподілу у стоячій воді, виділяють дистрофні водойми – це:

1. небагаті на корм ( глибоководні озера з низькою температурою, багаті на кисень, з прозорою водою);

2. багаті на корм (неглибокі водойми, висока температура, водойма зелена, невелика кількість кисню);

3. бідні на корм (велика кількість гумінових кислот, кисла реакція, коричнева вода);

4. багаті на корм, із низькою концентрацією кисню.

113. Залежно від кількості кисню і його розподілу у стоячій воді, виділяють оліготрофні водойми – це:

1. небагаті на корм ( глибоководні озера з низькою температурою, вода прозора, багата на кисень);

2. багаті на корм (неглибокі водойми, висока температура, водойма зелена, невелика кількість кисню);

3. бідні на корм (велика кількість гумінових кислот, кисла реакція, коричнева вода);

4. багаті на корм, з низькою концентрацією кисню;

5. немає правильних відповідей.

114. Об’єднання тварин одного виду по дві або більше особин, з метою виживання в певних межах – це:

1. груповий ефект;

2. масовий ефект;

3. внутрішньовидова конкуренція;

4. хижацтво;

5. паразитизм.

115. Ефект, зумовлений перенаселенням середовища організмами до максимальної чисельності виду – це:

1. груповий ефект;

2. масовий ефект;

3. внутрішньовидова конкуренція;

4. популяція;

5. мутуалізм.

116. Виділіть типи корисно нейтральних взаємодій:

1. протокооперація, мутуалізм;

2. коменсалізм, синойкія;

3. аменсалізм;

4. хижацтво, паразитизм.

117. Мутуалізм – це:

1. об’єднання організмів із певною метою виживання за даних умов, за інших умов існувати можуть окремо;

2. можливість життя кожного з видів лише в присутності іншого, вони існують в симбіозі;

3. взаємозв’язок, за якого один вид угруповання – коменсал одержує користь від співжиття з іншим видом, а останній їх немає (нахлібниство);

4. співжиття, за якого один партнер використовує організм іншого як житло;

5. живлення тварин хижаків іншими тваринами, чисельність хижаків у десятки та сотні разів менша ніж їх жертв.

118. Синойкія – це:

1. співжиття, за якого один партнер використовує організм іншого як житло;

2. живлення тварин хижаків іншими тваринами, чисельність хижаків у десятки та сотні разів менша ніж їх жертв;

3. спосіб існування дрібних організмів за рахунок споживання живої тканини господарів;

4. активний пошук представниками двох видів одних і тих самих кормових ресурсів;

5. нейтральний варіант стосунків, коли обидва види незалежні і не впливають один на одного (ліс і білка).

119. Алелопатія – це:

1. нейтральний варіант стосунків, коли обидва види незалежні і не впливають один на одного (ліс і білка);

2. форма взаємозв’язків між організмами, за якої один із них пригнічує життєдіяльність іншого, не зазнаючи при цьому негативного зворотного впливу;

3. співжиття за якого один партнер використовує організм іншого як житло;

4. взаємний хімічний вплив живих організмів чи їх решток;

5. взаємозв’язок, за якого один вид угруповання одержує користь від співжиття з іншим видом, а останній їх немає.

120. Ґрунтові умови, що впливають на життя і поширення живих організмів – це:

1. едафічні фактори;

2. орографічні фактори;

3. геологічні фактори;

4. гідрологічні фактори;

5. кліматичні фактори.

121. Акліматизація – це:

1. пересення особин окремих видів рослин і тварин за межі їх ареалів або місцевості, де вони раніше не жили;

2. пристосування організмів до кліматичних, фізико-хімічних і ґрунтових умов нового середовища та до нових біоценозів;

3. періодичні переселення тварин на більш або менш значні віддалі або розселення видів рослин із центрів їх виникнення й постійного існування в нові регіони;

4. стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, який підтримується регулярним відновленням основних її структур і енергетично-речовинного складу, а також постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках;

5. просторова система, що охоплює історично сформований комплекс живих істот, пов’язаних між собою трофічними зв’язками, та неживих компонентів середовища існування, які залучаються ними в процесі обміну речовин та енергії.