5. Винайдення пластмаси. Будівельна справа.
У кінці XIX ст. уперше створюються речовини, що іменуються тепер пластмасами. У 1873 р. Дж. Хайєттом (США) був запатентований целулоїд — перша з таких речовин, що увійшла до широкого ужитку. Перед Першою світовою війною були винайдені бакеліт і інші пластмаси, що носять загальну назву фенопластів. Виробництво штучного волокна почалося після того, як в 1884 р. французький інженер Г. Шардоне розробив метод отримання нітрошовку; згодом навчилися робити штучний шовк з віскози. У 1899 р. російський вчений І. Л. Кондаков започаткував отримання синтетичного каучуку.
Останні десятиліття XIX ст. були часом технічних зрушень у будівельній справі. Будівництво висотних будівель, або, як їх стали називати, «хмарочосів», почалося в Чикаго в 80-х рр. XIX століття. Першою будівлею нового типу вважається 10-поверховий будинок страхової компанії Чикаго, побудований в 1883 р. архітектором У. Джені, який застосував сталеві перекриття. Підсилення стін сталевим каркасом, на який почали спирати балки міжповерхових перекриттів, дозволило збільшити висоту будівель удвічі. Найвищою будівлею тихий часів був нью-йоркський 58-поверховий хмарочос заввишки в 228 метрів, побудований в 1913 році. Але найвищою спорудою була Ейфелева вежа, своєрідний пам'ятник «століття сталі». Споруджена французьким інженером Гюставом Ейфелем на Марсовому полі в Парижі у зв'язку зі Всесвітньою виставкою 1889 року, ця ажурна вежа мала 300 метрів висоти.
Разом з металевими конструкціями широке застосування отримали в цей час конструкції із залізобетону. Людиною, що відкрила залізобетон, вважається французький садівник Жозеф Моньє. Ще в 1849 році він виготовив діжки для плодових дерев з каркасом із залізного дроту. Продовжуючи свої досліди, він в 60-х року запатентував декілька способів виготовлення труб, резервуарів і плит з бетону із залізною арматурою. Найбільш важливим був його патент на залізобетонні склепінчасті перекриття (1877 р.).
Кінець XIX століття був часом бурхливого росту світової залізничної мережі. З 1875 по 1917 рік протяжність залізниць виросла в 4 рази і досягла 1,2 млн. кілометрів. Знаменитими будівництвами того часу були магістраль Берлін - Багдад і Великий Сибірський шлях; протяжність Сибірського шляху до 1916 р. склала 7,4 тисяч кілометрів. На нових залізницях укладали сталеві рейки, вони перетинали найбільші річки світу, і на цих річках зводилися велетенські сталеві мости. Початок «Ери сталевих мостів», як виражалися сучасники, поклали арочний міст інженера Дж. Ідса через річку Міссісіпі (1874) і висячий Бруклінський міст архітектора Реблінга в Нью-Йорку (1883). Центральний проліт Бруклінського моста мав в довжину близько півкілометра. На нових дорогах працювали потужні локомотиви системи компаунд з багатократним розширенням і високим перегріванням пари. У 90-х роках в США і Німеччині з'явилися перші електровози і електрифіковані залізниці.
Будівництво залізниць зажадало багатократного збільшення виробництва сталі. У 1870-1900 роках виплавка сталі зросла в 17 разів. У 1878 році англійським інженером С. Дж. Томасом був введений томасовський спосіб переділу чавуну на сталь; цей спосіб дозволив використовувати фосфористі залізні руди Лотарингії і забезпечив рудою металургійну промисловість Німеччини. У 1892 році французький хімік А. Муассан створив дугову електричну піч. У 1888 році американський інженер Ч. М. Хол розробив електролітичний спосіб виробництва алюмінію, відкривши дорогу широкому використанню алюмінію в промисловості.