Тема 2. Релігійно – філософські системи стародавнього світу

1.Індуїзм.

2.Буддизм.

З.Йога.

4.Іудаїзм.

5.Містерії в Стародавньому Світі. Піфагор та Платон.

6.Стоїцизм, гностики та раннє християнство.

Методичні вказівки

Ведійська література. Первісний арійський світогляд. Рама. Міфологія Упанішад. Брáхман і брахмáн. "Бхагавадгіта" – важлива складова давньоіндійського епосу. Крішна.

Походження та життєвий шлях Будди. Етико-практична направленість буддизму. Вчення про чотири шляхетні істини. Шлях подолання страждання. Нірвана. Трансформація буддизму в релігійну концепцію. Дзен-буддизм. «Чжуд-ші» - пам'ятка тібетської філософії та медичної прак­тики.

Йога як форма досягнення здібностей шляхом особливої аскетичної практики. Тотожність та специфіка джняна-йоги, бхакті-яоги, карма-йоги. Гуни.

Іудаїзм - релігія стародавніх євреїв. Піз­нання і поклоніння єдиному істинному Богу, на­дія на Месію. Діяльність Мойсея. Заповіт Мойсея. Фарисеї і садукеї. Кабала.

"Смарагдова скрижаль" Гермеса Трисмегіста. Містерії Фів та Мемфісу. Основні постилати Од­вічної мудрості. Аркани Таро. Містерії в доіс­торичній Греції. Вакханки. Орфей. Свято Діоніса. Піфагор про єдність великого Цілого. Hумерологія і теорія передбачення Піфагора. Жит­тя піфагорейського послушника. Піфагор про ман­дри душі. Космологія і міфологія Платона.

Стоїцизм. Зенон із Кітія, Хрісіпп про бу­дову світу, етику і логіку. Вчення стоїків про душу. Л.Сенека про матерію і причину, про бла­женне життя. «Листи до Луцілія».

Походження гностицизму. Язичницький та іу­дейський гностицизм. Християнський гностицизм І століття. Валентиніанство. Християнські апо­логети. Св. Іустин - філософ. Афінагор. Св. Феофіл Антиохійський. Св. Іриней Ліонський.

Література: [3, с. 25 - 30], [5], [4, с. 62 - 67], [9, с. 204 - 233]

Тема 3. Етнонаціональність, світові на національні релігійні системи

1. Християнство: сутність і основні напрями.

1.1. Походження християнства.

1.2.Еволюція раннього християнства та виникнення єпископської церкви.

1.3. Розкол християнства.

2. Основні напрями християнства: православ'я, католицизм, протестантизм.

3. Іслам.

3.1. Виникнення ісламу.

3.2. Джерела ісламу.

3.3. Напрями в ісламі.

3.4. Моральна система ісламу.

Методичні вказівки

Історичні причини та ідейно-філософські джерела виникнення християнства. Особа Ісуса Христа як засновника християнської церкви. Пе­рші християнські общини. Формування християн­ського віровчення і культу. Новий Заповіт і апокріфи. Собори II та ІІІ століть. Церковна організація. Християнство періоду Вселенських Соборів (ІV-VІІ ст.). Перетворення християнст­ва в світову релігію. Християнська церква в умовах поділу Римської Імперії на східну і західну частини. Розкол християнства (1054 р.): православна і римсько-католицька церква. Реформа­ція (ХVІ ст.). Утворення протестантських церков. Ранній протестантизм: кальвінізм, англіканство. Пізній протестантизм: баптизм, п'ятидесятництво, адвентизм, єговізм.

Розглядаючи вказані питання перш за все зверніть увагу на передумови (соціаль­на потреба у новій релігії, криза політеїстич­них релігій, посилення експлуатації поневолених Римом народів, поразка повстань рабів) та ідейні джерела (релігія євреїв - іудаїзм, східні культури, філософія та елементи націо­нальних традицій і культу релігій греко-католицького світу, виникнення християнства). Християнство зародилось в середині І ст. нашої ери в східних провінціях Римської Імперії. Заснов­ником нової релігії вважають Ісуса Христа. Ва­жливо розглянути підходи до формування образу Христа та зупинитись на оповідях про його жи­ття та діяльність - Євангелія. Необхідно звер­нути, увагу на становлення і еволюцію християн­ства як складний і тривалий процес. У 321 р. імператор Костянтин Багрянородний зрівняв хри­стиянство з усіма релігіями імперії; у 327 p. проголосив його державною релігією Римської імперії. У 325 р. відбувся у Нікеї перший цер­ковний собор, а в 381 р. – Константинопольський собор, на яких був затверджений "Символ віри" - виклад основ християнства. Церковна організа­ція остаточно склалася в VІ ст. Доцільно під­креслити, що коли Римська імперія поділилась на Західну і Східну (395 p.), розпочався також процес розділення римської і константинополь­ської церков. Завершився розкол у 1054 р. За­хідні церква отримала назву католицької (вселенської), Східна - православної. В результаті європейської Реформації (ХVІ ст.) від католи­цизму відокремився ще один напрям християнства – протестантизм.

Розглядаючи православ'я необхідно наголо­сити, що у сучасному світі існують 15 автоке­фальних (незалежних, самостійних) церков. Ос­нову віровчення складає "Святе письмо" - Біб­лія, Святий переказ - "Символ віри" та рішення перших семи вселенських соборів (ІV-ІХ ст.). Символ віри фіксує положення про образ Бога, церкви, потойбічне життя. Основні догмати Сим­волу: про три іпостасі Бога (Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий); зішестя Святого Духа від Бога-Отця; про боголюдину, спокуту, спасителя, воскресіння в день Страшного суду всіх померлих для життя вічного; про гріховну приро­ду людини, необхідність смирення і упокорення заради небесного блаженства.

Віра в надприродні явища і сили є голов­ним у православному віровченні. Бог і диявол - центральні постаті у православ'ї. Важливе міс­це у православ'ї займає вшанування Діви Марії - Богородиці (рішення 3-го вселенського собору в Ефесі (431 p.). Серед культових особливостей слід відзначати поклоніння іконам, нетлінним мощам, культ Христа, очисної сили води. Обрядова сторона у православ'ї ґрунтується на се­ми таїнствах: хрещення, миропомазання, сповідь, причастя, шлюб, священство, соборування. Істотного значення набувають пости. Православна це­рква не має єдиного управлінського центру.

Католицизм – західний напрям християнства. Біблія, Символ віри, рішення 14 соборів, повчання римських пап та отців церкви – складам віровчення католицької церкви. Віровчення по­дібне до православного, але є деякі особливос­ті і відмінності. Так,католицькі богослови прийняли додаток до догматів про те, що благодать Господня надходить, не лише від Бога-Отця, а і від Бога-Сина (філіокве). Також були введені догмати про главенство папи римського, про індульгенцію, про чистилище, про непогрішимість папи. Необхідно звернути увагу на особливості культу, та обрядової сторони католицької церкви. Богослужіння проводиться латинською мовою і в супроводі музики, характеризується пишною театралізованістю. Під час богослужіння католики в храмі сидять, хрестяться п'ятьма пальця з лівого плеча на праве. Інтер'єр храму доповнюють скульптури. Обряд хрещення проводитеся у два етапи: спочатку дають ім'я новонародженому і краплять водою, а в 10-14 років здійснюється конфірмація (миропомазання - прийняття релігійної віри). Система управління католицькою церквою централізована. Главою є папа римський, в руках якого сконцентрована вся церква і світсь­ка влада. Центром католицизму є Ватикан. Особ­ливо необхідно звернути увагу на рішення Ватиканських соборів і опусів римських пап щодо ставлення до соціальних проблем, науки і куль­тури .

Протестантизм як напрям християнства склав­ся в результаті антикатолицького руху - Ре­формації (ХVІ ст.).

Зверніть увагу на те, що ранній протестан­тизм був представлений лютеранством, кальвіні­змом, англіканством, а пізній - баптизмом, адвентизмом, методизмом, євангелізмом та іншими течіями. Кожна течія по-своєму реформувала ка­толицизм в залежності від історичних і соціа­льних умов країни, де проходила Реформація. Але усім їм властиві спільні риси. Протестанти за­перечують роль церкви як посередника у спасін­ні, верховенство влади римського папи, роль ду­ховенства і чернецтва як посередника між Богом і людьми, ряд церковних обрядів і постів, пожертвувань, театралізованого богослужіння. Від­кидається віра в догмати про чистилище, культ ангелів, святих, поклоніння мощам і іконам. Джерелом віровчення є Біблія, особливо Новий Заповіт. Послідовники протестантизму визнають два таїнства - хрещення і причастя. Спрощене богослужіння. Воно проводиться національною мовою і складається в основному з проповіді, колективної молитви і псалмоспівів. Наголос ро­биться на особистій вірі як засобі спасіння душі.

Причини походження ісламу. Іудео-християнські ідеї в ісламі. Особливості віровчення і організації. Культ Кааби. Джерела ісламу: Коран, Сунна. Провідні ідеї ісламу. Трансфор­мація в світову релігію. Космологія, антропо­логія і есхатологія в ісламі. Основні напрями: суннізм, шиїзм, суфізм. Модернізація ісламу. Іслам сьогодні. Етика ісламу.

Висвітлюючи питання важливо зчі­сувати перш за все, які ж причини спонукали виникнення на Сході в VІ ст. релігії - ісламу. Іслам увібрав у себе ідеї попередніх релігій­них вірувань, зокрема іудео-християнські (ле­генди і міфи про Адама, Єву, створення світу і людини, про всесвітній потоп, ідеї єдино­божжя, посередника між богом і людиною, богодуховенності, Священного писання, есхатологічні уявлення. Основними джерелами ісламу є Коран – запис проповідей, виголошених Мухаммедом у Мецці і Медині між 610-632 p.p. і Сунна – збірник переказів про дії Мухаммеда.

Необхідно підкреслити, що іслам не є єди­ним вченням. В залежності від того як прихиль­ники ісламу трактували основи віровчення скла­далися напрями: суфізм, шиїзм, суннізм. Слід зосередити увагу на моральних нормах, які за­фіксовані в Корані.

Розглядаючи поняття „не­традиційна релігія", в нагоді стануть базові навчальні посібники з релігієзнавства. До нетрадиційних релігій відносять товариство Свідо­мості Крішни, міжнародний рух Грааля, релігію багаї, церкву Єднання, товариство трансцендентальної медитації, а також Сайєнтологічні рухи сучасності. Існують в сучасному світі і різноманітні сатанинські церкви.

Література: [5], [7, с. 149 - 157]