Формування зн.Політики протягом історичного процесу.
Республіка Білорусь розташована у східній частині Європи. Вона межує з Литвою і Латвією на півночі, з Україною на півдні, з Російською Федерацією на сході та з Польщею на заході. Країна має стратегічне положення для сполучення заходу і сходу, півночі і півдня, адже відстань від Мінська до Варшави становить 500 км, до Москви - 700 км, до Берліна - 1060 км, до Відня - 1300 км. Територіально Білорусь поділена на шість областей із центрами в Мінську, Бресті, Вітебську, Гомелі, Гродно і Могилеві.
Державність і сучасні кордони Білорусі сформувалися у XX ст. під впливом трьох знакових історичних подій: краху Російської імперії (1917), утворення Радянського Союзу (1922) та його розпаду (1991). Розуміння Білорусі як геополітичної реальності формувалося з урахуванням історичного досвіду нації. Підставою для першої білоруської геополітичної концепції стала ідея відродження державних традицій Великого князівства Литовського - середньовічного державного утворення, до складу якого входили білоруські етнічні землі. Уже наприкінці 1915 р., після захоплення Вільнюса німецькою армією, білоруські діячі ініціювали створення Ради Конфедерації Великого князівства Литовського у складі представників демократичних течій білоруського, польського, литовського та єврейського національних рухів у Білорусі та Литві. Метою організації було відродження Великого князівства Литовського як багатонаціональної держави. Однак загострення міжнаціональних відносин (особливо польсько-литовських) призвело до занепаду Ради в 1916 р. Білоруси найдовше зберігали прихильність геополі-тичній концепції, розробленій вільнюськими земляками.
Витоки білоруського етносу прослідковуються з таких давніх часів, що й інші східні слов’яни. Після періоду феодальної консолідації, білоруські землі були включені до складу Великого Князівства Литовського, потім до Речі Посполитої, в кінці XVIII ст. — до Російської імперії і нарешті — до Радянського Союзу. Білорусь стала незалежною державою у 1991 р.
На початку Середніх століть на території сучасної Білорусі знаходилося декілька князівств, наймогутнішим з яких було Полоцьке. Найбільшого розквіту це князівство досягло при Всеславі Чародії, який деякий час навіть княжив в Києві. В середині 13-го століття утворилася одна з найпотужніших держав Європи того часу - Велике князівство Литовське. Литвою у той час називалися землі, до яких входила теперішня Білорусь і деякі території сучасної Литви. Столицею Великого князівства Литовського була Вільня (сучасний Вільнюс). Офіційною мовою з середини 14-го і до кінця 17-го століття була старобелоруська мова.
Середньовіччя.У X — початку XIII ст. на землях сучасної Республіки Білорусь існувало кілька державних утворень, з яких найбільш значними були Полоцьке, Туровське і Новгородське князівства. Спочатку вони входили до складу Київської Русі. Деякі з крупних князівств в X‑XII ст. стали фактично незалежними і управлялися представниками місцевих династій. З середини XIII до кінця XVIII ст. землі сучасної Республіки Білорусь входили до складу Великого князівства Литовського.
VII ст. — на території країни живуть слов'янські племена дреговичів, радимичів, кривичів.
IX ст. — білоруські землі входять до складу Київської Русі.
XI ст. — виникнення міст — Мінськ (1067 р.), Вітебськ, Пінськ, Брест.
XII ст. — період феодальної роздрібленості. Ряд самостійних князівств: Полоцьке, Турово-Пінське, Гродненське, Мінське та ін.
XIV ст. — усі білоруські землі ввійшли до складу Великого князівства Литовського.
1569 р. — утворення Речі Посполитої. Білорусь — під владою Польщі.
Новий час.1772, 1793 і 1795 р. — у підсумку трьох поділів Польщі, землі Білорусії включені до складу Російської імперії, не отримавши при цьому державного статусу. Це знайшло віддзеркалення в офіційній назві «Північно-західний край» (з 1840 року). Етнічна територія білорусів з 1801 року входила до складу Мінської, Могильовської, Вітебської, Гродненської і Віленської губерній.
Впродовж 13-14 ст. територія Великого князівства Литовського значно розширювалася. Спочатку до неї входили Литовські землі, Жамойцькі, а також Гродно, Волковиськ, Слонім - всього близько 114 тисяч км. кв. Пізніше Велике князівство Литовське приєднало до себе Полоцьке, Вітебське, Менське, Пінське та інші князівства, частина Волині з Берестейщиною. До 1420-го року Велике князівство Литовське досягло максимального розширення своїх земель - близько 687 тисяч км. кв., не враховуючи причорноморських степів. При цьому територія сучасної Литви займала близько 10 %, сучасної України – 33 %, Росії – 23 %, Білорусі - близько 30 %.
У 1569 відбувається об’єднання Великого князівства Литовського і Польського королівства, в результаті якого утворена нова федеративна держава — Речь Посполіта. Після трьох розділів Речи Посполітої в 1772, 1793 і 1795 роках Російська імперія приєднала до себе і Білорусь. Під час війни 1812 року країна була спустошена спочатку при відступі російських військ, а пізніше при втечі наполеонівської армії. Чимало білорусів тоді емігрували до Північної Америки. Незалежна білоруська держава відродилася на початку XX століття після революції 1917 року. 25 березня 1918 р. була проголошена Білоруська Народна Республіка. Проте незабаром її уряд був знищений більшовиками, які 1 січня 1919 року оголосили про створення Радянської республіки. Згідно таємного протоколу між Радянським Союзом та Німеччиною за договором від 23 серпня 1939 р., Західна Білорусія і частина Польщі на схід від річок Нарев, Вісла і Сян увійшли до сфери впливу СРСР. 14 вересня 1939 р. німецькі війська зайняли м. Брест. Німеччина наполягала, щоб радянські війська вступили у війну з Польщею, але Сталін відтягував наступ, щоб створити враження нейтралітету СРСР. Лише 17 вересня 1939 р., коли польська армія в цілому була розбита, радянські війська перетнули кордон і зайняли територію Західної України та Західної Білорусії (під час походу загинули 737 і було поранено 1862 солдата та офіцера). Західна Білорусія до 25 вересня була повністю зайнята Червоною Армією. Вже 22 вересня 1939 р. німецький генерал Гудеріан та комбриг Кривошеїн на головній вулиці Бреста прийняли парад німецьких та радянських військ, після чого останні було відведено за р. Буг. Протягом 1939–1941 рр. відбувалася радянізація Білорусії. Приєднання Західної Білорусії у 1939 р. до БРСР було актом історичної справедливості. Це поклало край поділам Білорусії, відновило її територіальну цілісність, об’єднало білорусів в одну сім’ю. Незважаючи на командно-адміністративну систему, західні області Білорусії зробили за два роки до Великої Вітчизняної війни значні кроки у соціально-економічному розвитку та культурних перетвореннях. На початку Великої Вітчизняної війни героїчно оборонявся гарнізон Брестської фортеці з перших днів війни до кінця липня 1941 р. Серед його оборонців були представники 30 національностей СРСР. Було створено Західний фронт на чолі з генералом Д. Павловим. 28 червня 1941 р. німці захопили Мінськ. На початку вересня 1941 р. вся територія Білорусії була окупована військами. Окупаційна німецька влада планувала виселити та знищити 75% білорусів. З боку білоруських національних діячів, які покладали свої надії на фашистську Німеччину, 22 жовтня 1941 р. було створено Білоруську народну самодопомогу. Керівником цієї колабораціоністської організації був призначений І. Єрмаченко. Функціями, які виконувала ця організація, були: здоров’я населення, громадська опіка, освіта та культура в умовах окупаційного режиму. Найбільш масовим та діючим у боротьбі з окупантами був радянський партизанський та підпільний рух. З квітня 1942 р. почала діяти 1-а Білоруська партизанська бригада під командуванням М. Ф. Шмирова. Мужньо боролися з окупантами партизани бригади К. С. Заслонова. У Мінську було 70 комсомольських та молодіжних організацій і груп, що боролися проти фашистів. В роки війни у Білорусії в рядах партизан були 374 тис. чол., у підпіллі – понад 70 тис. чол. У серпні 1943 р. розпочалася “рейкова війна” проти фашистів, що мала три етапи (на третьому було допущено ряд прорахунків). На території Західної Білорусії у 1942–1944 рр. діяла також Армія Крайова (найбільше у Новогрудській окрузі, де налічувалося 7 тис. бійців АК). Завданням АК було повернення Польщі озброєним шляхом білоруських земель у межах до 1939 р., що не підтримувала частина білоруського населення, і це призводило до терору проти нього. У жовтні 1943 р. командуванням АК було розроблено операцію “Буря”, що передбачала захоплення Західної Білорусії, Західної України та Віленщини в момент відступу німецько-фашистських військ. Радянські партизани у Білорусії підтримували із загонами АК союзницькі відносини до весни 1943 р.; пізніше нерідкими були сутички між ними.
Визволенням Бреста 28 липня 1944 р. завершилось вигнання німецько-фашистських військ з території БРСР.
До 1945 року територія Білорусі кілька разів перекроювалася, і лише після закінчення Великої вітчизняної війни Білорусь мала свої чіткі кордони. З 1922 по 1991 рік вона як Білоруська Радянська Соціалістична Республіка знаходилася у складі СРСР. 25 серпня 1991 року Верховною Радою республіки була прийнята «Декларація про суверенітет», і країна стала незалежною державою. 1941 — 1944 р. — Білорусь стала полем запеклих боїв між радянськими і німецькими військами. Загинуло 2,5 млн. жителів країни. На білоруській території діяло 1100 партизанських загонів (375 тис. бійців).
1945 р. — країна стала членом ООН і отримала свої сучасні кордони в рамках СРСР.
25 серпня 1991 р. — проголошення незалежності і суверенітету Білорусії. Голова Європарламенту, прибувши в 1992р. до країни з візитом висловив переконаність, що Білорусь має повне право стати кандидатом у члени Європейського Співтовариства. Це було занадто оптимістичне тверження.1994 — Олександр Лукашенко став президентом країни.