
- •Передмова
- •Глава 1
- •§ 1. Міф і епос — найдавніші форми відображення дійсності родового та раннього класового суспільства
- •§ 2. Історичні передумови виникнення науки
- •§ 3. Розвиток емпіричних соціальних обслідувань
- •§ 4. Виникнення і розвиток історіографії та її значення для пізнання соціальних процесів (логографи, Геродот, Фукідід, Полівій, Таціт)
- •§ 5. Соціально-філософські проблеми суспільства і соціального пізнання (Демокріт, Платон, Арістотель)
- •Глава 2
- •§ 1, Зміна світоглядної парадигми
- •§ 2. Теософія Августина Блаженного
- •§ 3. Значення творчості гуманістів Відродження для розвитку соціального пізнання
- •§ 4. Соціальні утопії т. Мора і т. Кампанелли
- •§ 5.. Емпіричні обслідування. Переписи на Русі. Козацькі реєстри в. Україні
- •§ 6. Становлення елементів соціологічного знання (н. Макіавеллі, ж. Боден, г. Гроцій)
- •§ 1. Особливості розвитку соціального знання нового часу
- •§ 2. Соціальне знання на рубежі двох епох. Теорії «природного права» і «суспільного договору»
- •XVII ст. (т. Гоббс і д. Локк)
- •§ 3. Соціологічні концепції ш. Л. Монтеск'є та ж. Ж. Руссо
- •§ 4. Філософія історії — новий етап у розвитку соціального пізнання
- •5. Становлення суспільствознавства. Розвиток емпіричних, демографічних і статистичних досліджень
- •XVII — початку XIX ст. (р. Мальтус)
- •Глава 4
- •§ 1. Консервативна критика та ліберальна апологія буржуазного суспільства
- •§ 2. А. Токвіль про демократію як суспільний лад
- •§ 3. Соціальне питання й утопічний соціалізм
- •Глава 5 виникнення і розвиток соціології XIX ст.
- •§ 1. Криза традиційного суспільствознавства.
- •Наука про людину а. Сен-Сімона. Парадигми позитивізму в соціології
- •§ 2. Соціологія Огюста Конта
- •Глава 6
- •§ 1. Загальна характеристика соціологічного натуралізму
- •§ 2. Органістична школа в соціології (г. Спенсер, п. Ф. Лілієнфельд, о. І. Стронін, а. Шеффлє, а. Фулье, а. Еспінас, р. Вормс та ін.)
- •§ 3. Соціальний дарвінізм ( у. Беджгот, л. Гумплович, у. Г. Самнер, г. Ратценхофер, а. Смолл)
- •§ 4. Расово-антропологічна школа (ж. А. Гобіно, о. Аммон, ж. В. Ляпуж, X. С. Чемберлен)
- •§ 5. Географічна школа в соціології
- •(Г. Т. Бокль, л. І. Мечников, с. М. Соловйов,
- •В. О. Ключевський).
- •Ґеополітична соціологія
- •Глава 7
- •§ 2. Теорія буржуазного суспільства і класової боротьби
- •Глава 8
- •§ 1. Психологія народів (м. Лацарус, г. Штейнталь, в. Вундт) та психологія натовпу (г. Лебон)
- •§ 2. Теорія наслідування г. Тарда
- •§ 3. Інтеракціонізм ч. X. Кулі
- •§ 4. Інстинктивізм у. Мак-Дугала та соціологічні проблеми психоаналізу 3. Фрейда
- •Глава 9 емпіричні соціальні дослідження
- •§ 2. Розвиток масових соціальних обслідувань. «Моральна статистика» і «соціальна гігієна»
- •§ 3. Емпіричні дослідження Ле Пле
- •§ 4. Д. П. Журавський про фактори деформації матеріалів соціальної статистики
- •§ 5. Вивчення громадської думки в сша. Реклама як соціальний феномен
- •Глава 10
- •§ 2. Ф. Тьонніс про «спільноту» і «суспільство»
- •§ 3. Формальна соціологія г. Зіммеля
- •Макс вебер і теорія соціальної дії
- •§ 1. Основні напрями наукової діяльності м. Вебера
- •§ 2. Протестантська етика і дух капіталізму
- •§ 3. Елементи соціологічної теорії
- •§ 4. Політична соціологія м. Вебера
- •§ 5. Порівняльно-історична соціологія релігії
- •Глава 12
- •§ 1. Метод. Основні категорії соціології
- •§ 2. Соціальна норма та патологія
- •§ 3. Типологія суспільних форм
- •§ 4. Поділ праці та соціальна солідарність
- •§ 5. Соціологія суїциду
- •Глава 1. Розвиток соціального знання Стародавнього світу . 7
§ 2. Теорія наслідування г. Тарда
Ідея наслідування має давнє коріння. Про значення наслідування для виховання людини писав ще Арістотель, але розгорнуту концепцію цього психологічного явища дав один -з основоположників французької соціальної психології, соціолог і криміналіст Габріель Тард (1843—1904). Основна його праця — «Закони наслідування» (1890), де Тард ставить у центр свого дослідження індивіда, а суспільство розглядає як продукт взаємодії індивідів. У цьому він вбачає принципову відмінність суспільства від природи і розглядає органіцизм та еволюціонізм як концепції, не здатні пояснити особливості соціальних явищ.
В основі соціології, говорить Г. Тард, є колективна психологія, чи «інтерпсихологія», яка вивчає відношення нашого «Я» з іншими «Я» та їх взаємовплив. З цього елементарного факту повстає все життя. Кожна людина — унікальна самобутня монада — неподільна єдність і першооснова всього; суспільство існує завдяки індивідам і в індивідах. Але коли б різні «Я» були цілком незалежними одне від одного, то що б їх тоді об'єднувало, тим більше що соціальні факти існують у матеріальних формах надін-дивідуального буття?
Цю суперечність між неповторністю, «монадністю» індивіда та реальністю соціального буття з притаманною йому колективною інтерментальною психологією (взаємодією різних способів мислення) Тард намагається подолати за допомогою створеної ним теорії наслідування.
Наслідування — загальна характеристика процесу повторення різних форм буття. Фізика відтворює періодичні рухи, хвилі, гравітації; біологія займається фізико-хімічним відтворенням через появу нових поколінь. Соціологія мусить досліджувати психологічні відтворення результатів наслідування, котрі мають простір повторюваності, число і вимір.
Головною рушійною силою розвитку суспільства є непоборне психічне прагнення людей до наслідування; всі явища людського життя здійснюються під впливом сили прикладу, і кожне з них має наслідувальний характер. Саме тому явища суспільного життя часто схожі між собою, оскільки вони є результатом наслідування в найрізноманітніших формах: наслідування звичаю, моди, симпатії, покори,навчання, виховання і т. д.
Головним об'єктом наслідування є винаходи та відкриття. Окремі індивіди — творчі особи — здійснюють ці нова Ції в суспільстві. З цих новацій завдяки наслідуванню виникають нові відкриття, нові вдосконалення елементів ма-
229
теріальної
та духовної культури. Наділена актом
творчої уяви обдарована особа — єдине
джерело всіх новацій.
Становлення і розвиток суспільства безпосередньо пов'язані з цими відкриттями, оскільки вони зумовлюють три основні процеси в суспільстві: повторення відкриттів (завдяки наслідуванню), протистояння їм (опозиція) та пристосування (адаптація).
Завдяки винаходам геніїв-одинаків відбуваються всі «соціальної модифікації». (Цим терміном Тард замінює поняття еволюції^) Винаходи здійснюються в різних місцях і поширюються хвилеподібно від центрів до периферії завдяки індивідам, які сприймають і пристосовують їх для своїх потреб. Суспільство завжди має великі можливості у виборі винаходів. Коли ж відкриття «зіштовхуються» між собою (бо члени суспільства поставлені перед вибором, чому наслідувати), починається зіткнення винаходів, їх єдиноборство. Цей стан у суспільстві Тард називає «опозицією», наслідком якої стають «дуелі наслідувань». Відбувається боротьба між індивідами, що вибрали різні об'єкти наслідувань. Ця боротьба за право власного вибору породжує конфлікти, дискусії або співпрацю, тобто може закінчуватися по-різному — від взаємоузгодження позицій до військового конфлікту. Але якими б не були відносини на етапі опозиції, рано чи пізно конфлікт дуелей наслідування приводить до відаовлення соціальної рівноваги, і настає процес адаптації.
Тард ретельно розробляє всі деталі процесу наслідування. Він розрізняє два типи наслідування — звичаї і моду. З традиційному суспільстві панує звичай, у сучасному — переважає мода. Відкриття завжди сприймається менш болісно, якщо воно відповідає існуючим традиціям. Адаптація тоді наступає швидше, виникає логічний союз наслідувань. І навпаки, коли новація суперечить існуючим звичаям, уявленням, знанням, то гострішою стає логічна дуель наслідувань. Традиційне суспільство характеризується дещо гострішими конфліктами у впровадженні новацій, ніж новітнє.
На зміну одним новаціям приходять інші, знову наступає наслідування, опозиція та адаптація, і таким чином, згідно з уявленнями Тарда, розвивається суспільство.
Суб'єктивістське розуміння історичного процесу, в якому є геніальні одинаки-винахідники та пасивна маса, не стало перешкодою у дослідженні процесів соціальної взаємодії, у вивченні особливостей і механізмів міжособистісного спілкування, психологічного .зараження та наслідування.
Становить інтерес і дослідження Тардом проблем сус-
230
пільної думки, що викладені в праці «Думка і натовп» (1901). Тут він критикує Лєбона за відрив «колективного духу» від свідомості індивідів і твердить, що не стихія дикої маси — юрба, а публіка виходить на арену історії XX ст. Преса, телефон, телеграф та інші масові, комунікації розширюють можливості спілкування людей, сприяють зростанню духовного потенціалу особистості та її самореаліза-ції, що перетворює публіку в духовну спільність з широким діапазоном вибору середовища спілкування та його форм.
Тард приділяв увагу аналізу історичного («археологічного») та статистичного методів в емпіричних дослідженнях; останній він використав для визначення «числа та міри» злочинів, самогубств, аналізу транспортних перевезень, торгівлі та ін.