Доповіді

1)Як вітчизняний, так і зарубіжний досвід свідчить про те, що у всі часи проблема МПЗ життєдіяльності військ відігрівала надзвичайно велику роль. Підтвердження цьому знаходимо в описах воєнних походів і перемог видатних полководців: Олександра Македонського, О.В.Суворова, Наполеона, М.І.Кутузова та ін. Наполеон, наприклад, підкреслював: “Фізична сила до духовної відноситься як один до трьох”.

Достатньо повно цю проблему висвітлювали у роботах наші співвітчизники: генерал, професор, Командувач військами Київського військового округу М.І.Драгомиров, адмірал О.С.Макаров, професор Академії Генерального штабу М.М.Головін, Г.Є.Шумков, А.М.Дмитрієвський, П.І.Ізмест’єв, військовий теоретик К.Клаузевіц та ін. Наприклад, російський військовий педагог М.М.Головін писав: “Великими практиками військового мистецтва давно встановлений закон панівного значення духовного елемента в бою” [1, с. 37].

М.І.Драгомиров (1830-1905), який був прихильником системи підготовки військ О.В.Суворова, об’єднував психологію, педагогіку і тактику та вважав, що військова справа має бути побудована у відповідності з законами функціонування людської психіки. Його заслугою є створення військово-педагогічної системи у російській армії [3]. Він основну задачу військового навчання і виховання вбачав у прищепленні воїнам бойового духу (“моральної енергії”), необхідного для отримання перемоги у бою, формування патріотизму і дисципліни. У своїх роботах “Влияние распространения нарезного оружия на воспитание и тактику войск”, “Опыт руководства для подготовки частей к бою”, “Подготовка войск в мирное время” аналізував психолого-педагогічні проблеми військової тактики, особливу увагу звертав на:

вдосконалення психологічних основ бойової підготовки на основі глибокого розуміння її сутності;

формування дисциплінованості військовослужбовців, суворої військової дисципліни;

формування культури спілкування військовослужбовців (наприклад, завжди звертався до солдатів на “Ви”, підтримував формування військових підрозділів з українців і схвалював виконання ними українських пісень тощо) [2, 3].

Макаров С.О. (1848/49-1904) – російський флотоводець, океанограф, віце-адмірал в роботі “Размышления по вопросам морской тактики” виклав свої думки щодо зв’язку тактики з психологією, вчив моряків під час бойової підготовки боротися за живучість корабля.

Вітчизняна військова психологія наприкінці ХІХ ст. визначила деякі цілісні уявлення по актуальних морально-психологічних проблемах діяльності армії та флоту. Наприклад, багато матеріалу було зібрано по проблемах поведінки воїна в бою. Ланг, Корф, Ізместьєв, Шумков та інші на основі опитувань, спостережень і особистих вражень намагалися зрозуміти динаміку переживань воїна в бою. Такі спеціалісти, як Резанов, Зиков, Маслов, Головін першими почали вивчати проблеми страху і паніки в бою. Цікаве ставлення до цієї проблеми мав Г.Є.Шумков, який виявив вплив стомлення і виснаження на виникнення страху і запропонував використовувати ліки у боротьбі з ним. Шумков у 1904 році приймав участь у російсько-японській війні в якості лікаря-психіатра, під час бойових дій він зібрав багато матеріалу про нервово-психічні стани воїнів. Це дало йому можливість визначити такі актуальні проблеми психологічного забезпечення бойових дій:

значення морального фактора в бою та його використання воєначальником;

необхідність психологічної підготовки до бою;

психічні стани воїнів перед боєм, у бою та після бою;

вплив артилерійського вогню на психіку воїнів;

стан психіки воїна в період атаки;

дослідження психіки воїна після бою;

якості, які необхідні як командирам, так і підлеглим у бою;

заходи щодо боротьби зі страхом і панікою в бою;

вплив алкоголю на стан психіки воїна та його діяльність у бою;

порушення військової дисципліни;

значення військової психології для офіцерів і необхідність її вивчення.

А.М.Дмитрієвський свої основні праці написав у період з 1911 по 1919 роки, коли служив на різних посадах в артилерійських частинах і отримав досвід бойових дій під час російсько-японської війни. Психологія, на його думку, має розглядати людину-воїна і воєначальника як особистість і давати конкретні рекомендації щодо розв’язання різних проблем у ході підготовки до війни.

Головною моральною якістю воїна він вважав почуття обов’язку, яке у поєднанні з волею дає міцні моральні основи армії. Багато уваги він приділяв дослідженню ініціативи, хоробрості, сміливості воїнів і основним шляхом їх формування вважав розвиток їх свідомості, розуму, ідеалів. Все це дало можливість формулювати низку цінних порад і рекомендацій щодо військового виховання і навчання.

Не втратили актуальності положення щодо організації МПЗ, що опрацював на початку ХХ ст. П.І.Ізместьєв, який був учасником російсько-японської війни, професором Академії Генерального штабу, командуючим окремим корпусом під час Першої Світової війни, займав посаду редактора журналу “Офицерская жизнь”. У своїх роботах, лекціях, виступах він підкреслював велике значення морального фактора у досягненні перемоги, був переконаний у необхідності морально-бойової підготовки, вивчення людини-воїна, який є головним носієм морального фактора. На його думку, розвиток солдата – це глибокий вплив на його особистість, прищеплення йому певних внутрішніх властивостей. Виходячи з цих положень, він вважав основою дисциплінованості солдата “…не страх покарання, а усвідомлення ганебності покарання”. Відсутність дисципліни, на його думку, відкриває простір для стихії факторів, які впливають на психіку воїна, зокрема для страху, який паралізує його. Для подолання паніки він пропонував розвивати мужність, формувати воїна фізично і морально, в необхідні моменти використовувати силу слова і особистий приклад.

У зв’язку з цим, не є випадковістю широке викладання морально-психологічних факторів бою у російських військово-навчальних закладах на початку ХХ ст., особливо в Академії Генерального штабу. Але після 1917 року ці проблеми спочатку були занадто ідеологізовані, а згодом, практично, забуті.

Доповнення к доповіді1

Багатий досвід у сфері МПЗ, у першу чергу, позитивний мають деякі зарубіжні країни. Найбільш організовано і цілеспрямовано до цієї справи ставляться у США та її Збройних силах, де проблема МПЗ протягом ХХ ст. є пріоритетною державною справою, яка ґрунтується на наукових засадах.

Ще до Першої Світової війни у США була створена Рада по питаннях використання психології у військовій справі, яка мала 17 комітетів, головна задача якої – залучення цивільних психологів до вирішення проблем військової психології. У військах працювали спеціальні психологічні лабораторії. Протягом 1917-1918 років ними було обстежено 2 млн. чол. У 1918 році була створена “Моральна служба”.

Під час Другої Світової війни були створені секції прикладної психології при Національній раді оборони США (біля 1000 психологів). Вони здійснили більше 500 різних військово-психологічних досліджень. Результати цієї роботи узагальнені в книзі Брея “Психология и военное майстерство” (1948).

Проведенням психологічних досліджень і впровадженням їх результатів у життєдіяльність військ займалися лабораторії при навчальних центрах і відповідні відділи при командуваннях видів військ (у них працювало понад 900 військових і 1300 мобілізованих цивільних психологів). За 1942-1943 роки вони здійснили психологічне обстеження понад 7 млн. чол.

“Моральна служба” у 1941 році була реорганізована в Управління інформації та освіти Міністерства оборони. Їх робота узагальнена у чотирьохтомній роботі “Американский солдат” (1949). Після Другої Світової війни ці організації були анульовані.

Однак під час війни в Кореї відразу було створено Управління психологічної війни (1951).

З 1952 року почали створювати спеціальні “Мозкові центри” по підготовці кадрів для науково-дослідних установ і спеціальних лабораторій. Наприклад, це – Гуверовський інститут по проблемах війни та революції у Пало-Альто, Центр стратегічних і міжнародних досліджень при Джорджтаунському університеті, які займалися проблемами психологічного протиборства, здійснювали дослідження компонентів психологічної зброї, випробовували різні прийоми психологічного впливу на людей.

ПОВІДОМЛЕННЯ

З метою надання цілеспрямованості й організованості процесу зміцнення морального духу та психологічної стійкості військово-службовців Збройних сил України на особливий період  Наказом Міністра оборони України № 142 від 5.05.1999 р. була затверджена «Концепція морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних сил України».

В цьому документі підкреслюється, що важливою складовою бойової готовності та боєздатності військ (сил) є високий моральний дух особового складу Збройних сил України.

 

Моральний дух – це духовна готовність і здібність військовослужбовців переносити випробування війни (бойових дій), труднощі військової служби, досягати перемоги над ворогом. Взаємопов’язаними сторонами мораль-ного духу військ (сил) є морально-психологічний потенціал і морально-психологічний стан особового складу.

 

Морально-психологічний потенціал – це сукупність духовних можли-востей особового складу, його свідомості, професійної підготовленості, які можуть стати фактором перемоги під час бою.

 

Морально-психологічний стан – це діюча частина морально-психологічного потенціалу, наявні духовні сили військовослужбовців, ступінь їх мобілізованості на виконання конкретної бойової задачі, мо-рально-психологічний фактор досягнення перемоги.

 

Хід і результати збройної боротьби безпосередньо залежать від ступеня моральної готовності та психологічної стійкості військово-службовців. Це потребує сучасних технологій психологічного (психо-фізіологічного) захисту особового складу, формування та підтримання необхідного рівня морально-психологічного стану військ (сил).

В умовах війни (воєнного конфлікту) така діяльність здійснюється шляхом проведення комплексу заходів морально-психологічного забезпе-чення підготовки та ведення операцій (бойових дій) і посилається на результати виховної роботи, морально-психологічне забезпечення прив-едення військ (сил) у вищі ступені бойової готовності.

 

Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) – це один із основних видів всебічного забезпечення військ (сил), метою якого є формування та підтримка морально-психологічного стану особового складу, бойових і психологічних якостей, необхідних для успішного виконання бойових завдань.

 

Морально-психологічне забезпечення здійснюється у тісній взаємодії з оперативним (бойовим), правовим, технічним, тиловим і медичним забезпеченням.

Систему морально-психологічного забезпечення складає сукупність функціонально пов’язаних сил і засобів, технологій і методик впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців, захисту їх психологічних (психофізіологічних) властивостей, реабілітації психотравмованих. Ця система забезпечує реалізацію морально-психологічного потенціалу військ (сил) під час війни (воєнного конфлікту).

Мета Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних сил України:

• § розкрити роль та місце морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних сил України серед інших видів всебічного забезпечення;

• § визначити складові елементи, внутрішню структуру системи морально-психологічного забезпечення, пріоритети щодо його змісту та організації;

• § активізувати дослідження технологій і методик впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців, захисту їх психологічних (психофізіологічних) властивостей, реабілітації психотравмованих під час бойової діяльності з урахуванням існуючих інформаційних та інших загроз, прогнозів їх розвитку, особливостей форм застосування Збройних сил України;

• § визначити головні напрями діяльності органів військового управління стосовно організації морально-психологічного забезпечення, залучення сил і засобів інших видів забезпечення, родів військ і спеціальних військ;

• § закласти основи створення надійного механізму взаємодії органів військового управління Збройних сил України з іншими військовими формуваннями України, центральними та іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо координації заходів морально-психологічного забезпечення під час війни (воєнного конфлікту).

Основним змістом морально-психологічного забезпечення є:

• § мобілізація військовослужбовців на виконання конкретних бойових завдань, формування свідомого ставлення до них, прогнозування динаміки морально-психологічного стану військ (сил), збереження його стійкості та керованості;

• § досягнення високої бойової активності особового складу військ (сил), його спроможності витримувати нервово-психологічні навантаження і зберігати боєздатність в умовах дій психотравмуючих факторів сучасного бою;

• § зрив психологічних операцій противника, прогнозування та профілактика негативного інформаційно-психологічного впливу;

• § організація комплексного захисту психологічних (психофізіологічних) властивостей військовослужбовців, реабілітації психотравмованих.

Основними складовими морально-психологічного забезпечення є:

• інформаційно-пропагандистське забезпечення;

• психологічне забезпечення;

• воєнно-соціальна робота;

• культурно-виховна робота;

• інформаційно-психологічна протидія.

 

Інформаційно-пропагандистське забезпечення – це система цілеспря-мованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на підставі оперативного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх здійснення.

 

Психологічне забезпечення – це комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення у особового складу психологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість військовослужбовців, готовність виконувати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки.

 

Складовими психологічного забезпечення є прогнозування мо-рально-психологічного стану особового складу військ (сил), здійснення психологічної підготовки, психологічного супроводження бойової діяль-ності, психологічної реабілітації психотравмованих військовослужбовців.

 

Воєнно-соціальна робота – це діяльність щодо створення та забезпечення необхідних соціальних і правових умов для виконання особовим складом військ (сил) бойових завдань; реалізації прав і пільг військовослужбовців, працівників Збройних сил України, членів їх сімей; дотримання моральних принципів поведінки, норм міжнародного гуманітарного права (права збройних конфліктів); підтримання високої дисципліни, організованості та порядку .

 

Культурно-виховна робота – це діяльність, яка спрямована на відновлення моральних, психічних і фізичних сил особового складу, його мобілізацію на виконання бойових завдань, задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців.

 

Інформаційно-психологічна протидія – це комплекс заходів стосовно прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізації його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність.

 

Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) повинно ґрунтуватися на таких основних принципах:

• § об`єктивній оцінці воєнно-стратегічної ситуації, рівня морально-психологічного стану особового складу військ (сил), урахування оперативної обстановки, форм бойового застосування, умов виконання покладених завдань;

• § цілеспрямованості морально-психологічного забезпечення на вирішення конкретних бойових завдань, формування необхідного морально-психологічного стану військ (сил);

• § тісному та нерозривному зв’язку з іншими видами забезпечення Збройних сил України;

• § безперервності керованого впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців, їх психологічний стан;

• § диференційованому підході, визначеності змісту, форм і способів реалізації заходів морально-психологічного забезпечення з урахуванням національних, етнічних, культурних, мовних, релігійних та інших особливостей військовослужбовців.

Організація і керівництво морально-психологічним забезпеченням.

Керівництво морально-психологічним забезпеченням здійснюють:

• § Міністр оборони України;

• § начальник Генерального штабу Збройних сил України – перший заступник Міністра оборони України;

• § командувачі видів Збройних сил України, військ оперативних командувань, командири та начальники всіх рівнів відповідно до покладених на них завдань;

• § Командувачі, командири (начальники) несуть відповідальність за формування та підтримку необхідних морально-психологічних і бойових якостей особового складу.

Заступники командувачів (командирів) з гуманітарних питань є безпосередніми організаторами морально-психологічного забезпечення та відповідають за його стан. Під час планування та організації заходів морально-психологічного забезпечення вони підтримують постійну взаємодію зі штабами.

В інтересах морально-психологічного забезпечення в межах чинного законодавства України можуть підтримуватися зв’язки з центральними та іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, використовуватися місцеві засоби теле-, радіомовлення, друку, заклади та установи культури і відпочинку.

 Планування морально-психологічного забезпечення здійснюється у загальній системі планування застосування військ (сил) та їх всебічного забезпечення.

Для здійснення заходів морально-психологічного забезпечення на підставі рішень Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Збройних сил України – першого заступника Міністра оборони України, заступників Міністра оборони України – командувачів видів Збройних сил України, командувачів військ оперативних командувань, командирів і начальників усіх рівнів можуть залучатися сили та засоби родів військ і спеціальних військ.

Органи виховної роботи Збройних сил України повинні підтримувати взаємодію з відповідними структурами Прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, сил цивільної оборони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, структурами Служби безпеки України.

Основними питаннями взаємодії є: взаємне інформування стосовно воєнно-політичної та соціально-економічної обстановки; проведення виховних заходів з особовим складом; координація протидії інформаційно-психологічному впливу противника (антидержавницьких сил) на військові формування; сумісне використання військових культурно-просвітницьких закладів і засобів масової інформації.

Органами управління морально-психологічного забезпечення у Збройних силах України є Головне   управління з гуманітарних питань Збройних Сил  України, управління з гуманітарних питань видів Збройних сил України, оперативних командувань, відділи з гуманітарних питань структурних підрозділів Міністерства оборони України, об’єднань, військових навчальних закладів, відділення з гуманітарних питань з’єднань, військових частин, установ, закладів.

Органи управління морально-психологічного забезпечення  планують, координують та контролюють проведення морально-психологічного забезпечення у Збройних силах України.

Найбільш важливі питання щодо організації морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройними силами України розглядаються на колегії Міністерства оборони України, військових радах видів Збройних сил України, оперативних командувань та об’єднань.

Система реалізації Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій)

Збройних Сил України.

Першочерговими завданнями реалізації Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних сил України є:

• § відпрацювання нормативно-правової бази морально-психологічного забезпечення, координація з цих питань зусиль органів військового управління всіх рівнів, науково-дослідних організацій та установ, військових навчальних закладів Збройних сил України;

• § створення структурних підрозділів морально-психологічного забезпечення на всіх рівнях військового управління;

• § удосконалення системи підготовки фахівців з виховної роботи у Збройних силах України як безпосередніх організаторів морально-психологічного забезпечення;

• § розвиток системи управління морально-психологічним забезпеченням у єдиній системі управління військами (силами);

• § удосконалення системи навчання слухачів (курсантів) Національної академії оборони України, військових навчальних закладів, студентів військових навчальних підрозділів, які входять до складу цивільних вищих навчальних закладів;

• § удосконалення практики організації морально-психологічного забезпечення, створення відповідної методичної бази;

• § вивчення та впровадження у практику вітчизняного та зарубіжного досвіду реалізації духовної складової бойового потенціалу військ (сил) під час їх бойового застосування.