Причини, аналіз та профілактика виробничого травматизму.

Для аналізу і профілактики травматизму важливе значення має класифікація причин. При цьому необхідно враховувати комплект факторів, що визначають безпечні і нешкідливі умови праці на виробництві.

При встановленні причин нещасного випадку зазначаються і кодуються три групи причин відповідно класифікатора:

I. Технічні:

- конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва;

- конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів;

- неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих обєктів, будівель, споруд, обладнання, тощо;

- неякісне виконання будівельних робот;

- недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;

- незадовільний технічний стан виробничих обєктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;

- незадовільний стан виробничого середовища (несприятливі метеорологічні умови, підвищена концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони; наявність шкідливих опромінень (випромінювань); незадовільна освітленість, підвищений рівень шуму і вібрації й ін.);

ІІ. організаційні ( що залежать від рівня організації праці на виробництві і діяльності самої людини):

- незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

- недоліки під час навчання безпечним прийомам праці, у т.ч.: (відсутність, або неякісне проведення інструктажу; допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці);

- неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці або їх відсутність;

- відсутність у посадових інструкціях функціональних обовязків з питань охорони праці;

- порушення режиму праці та відпочинку;

- відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (проф. відбору);

- невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними;

- виконання робіт з відключеними несправними засобами колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення тощо;

- залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

- порушення технологічного процесу;

- порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів;

- порушення правил дорожнього руху;

- незастосування засобів колективного захисту (за їх наявності);

- незастосування засобів індивідуального захисту (за їх наявності);

- порушення трудової і виробничої дисципліни, в т.ч.: (невиконання посадових обовязків; невиконання вимог інструкцій з охорони праці).

ІІІ. психофізіологічні (зв'язані з несприятливою особливістю особистого фактора; невідповідність анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей організму людини умовам праці):

- алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;

- незадовільні фізичні дані або стан здоровя;

- незадовільний психологічний клімат у колективі;

- травмування внаслідок протиправних дій інших осіб, інші причини.

Серед причин, не внесених у класифікатор, варто також враховувати соціальні причини, обумовлені станом особистості в даний момент, якістю особистості:

- недостатня ефективність норм трудового права;

- побутові умови;

- рівень доходу в родині;

- приналежність до того чи іншого соціального шару й ін.

При розгляді нещасливого випадку вказується основна причина і супутня. Як показують статистичні дані, психофізіологічним (людським) фактором приділяється другорядна (супутня) роль, незважаючи на те, що, як показує міжнародна статистика, з вини людини відбуваються близько 90% нещасних випадків. Це порозумівається недосконалістю об'єктивних методів оцінки впливу цих причин на виникнення нещасливого випадку.

Аналіз виробничого травматизму розробляється для встановлення закономірностей його формування і розробці ефективних профілактичних заходів.

У процесі аналізу травматизму повинні бути з'ясовані причини нещасних випадків і розроблені заходи щодо їх попередження.

Для аналізу виробничого травматизму застосовують три основних методи: статистичний, монографічний, економічний.

Статистичний метод заснований на вивченні причин травматизму по документах, що реєструють нещасні випадки (акти за формою Н-1, листки тимчасової непрацездатності) за визначений період часу (квартал, рік, півріччя) у випадку професійних захворювань аналізуються дані карт обліку професійних захворювань за формою П-5, які складаються на підставі актів розслідування випадків профзахворювань.

Цей метод дозволяє визначити порівняльну динаміку травматизму по окремих галузях, підприємствам, цехам, ділянкам одного підприємства і виявити закономірності чи ділянки зниження травматизму.

Для оцінки рівнів травматизму користаються відносними показниками (коефіцієнтами) частоти, ваги і втрат.

За коефіцієнт частоти травматизму приймається число нещасних випадків, що приходиться на тисячу працюючих за визначений період:

(1.1)

де Т – число нещасних випадків за звітний період;

Р – середнєсписочне число працюючих за той же період.

Коефіцієнт важкості травматизму характеризує середня кількість днів непрацездатності, що приходяться на один нещасний випадок:

(1.2)

де Д – сумарна кількість днів непрацездатності по всіх нещасних випадках за звітний період.

За коефіцієнт утрат (показника загального травматизму) приймається кількість людино діб непрацездатності, що приходяться на 1000 працівників. У ці показники не включаються групові і смертельні нещасливі випадки:

; (1.3)

Зміна коефіцієнтів частоти, важкості і втрат протягом ряду років характеризує динаміку промислового травматизму й ефективність заходів щодо попередження травматизму.

При заглибленому статичному аналізі травматизму крім виявлення причин травматизму виробляється також аналіз нещасних випадків по джерелах і характеру впливу на організм, видам чи робіт виробничих операцій, характеру травм, аналізуються зведення про потерпілих (професія, стаж, стать, вік), дані про час події (місяць, година робочого дня, зміна). Отримані зведення орієнтують дослідників у небезпеці виробничої обстановки, у питаннях розробки індивідуальних захисних пристосувань, дозволяють провести попереджувальні заходи.

До різновидів статистичного аналізу відносяться груповий і топографічний. Груповий метод вивчень травматизму заснований на повторюваності нещасних випадків незалежно від ваги ушкоджень. Наявний матеріал розслідування розподіляється по групах з метою виявлення найбільше часто повторюваних випадків (однакових за обставинами). Нещасні випадки групуються за окремими однорідними ознаками: видом робіт, обладнанням, кваліфікацією, спеціальністю, віком потерпілого, причинами нещасних випадків тощо.

Топографічний метод складається у вивченні причин нещасних випадків, щодо до місця їхньої події, які систематично наносяться умовними знаками на плани ділянки, цеху, підприємства. Метод дає наочне уявлення про місця зосередження травматизму без вивчення обставин та причини, що викликали нещасний випадок.

Статистичні методи дослідження дають загальну картину стану травматизму, установлюють його динаміку, виявляють визначені залежності, але при цьому не вивчаються заглиблено умови, у яких стався нещасливий випадок.

Монографічний метод включає детальне дослідження всього комплексу умов, у яких стався нещасний випадок: процеси, устаткування, матеріали, захисні засоби, умови виробничої обстановки і т.д. У результаті дослідження виявляються не тільки причини нещасних випадків, але і сховані (потенційні) небезпечні і шкідливі фактори, що можуть привести до травматизму.

Економічний метод полягає у визначенні економічного збитку від виробничого травматизму, а також в оцінці ефективності витрат, спрямованих на попередження нещасних випадків з метою оптимального розподілу засобів на заходи щодо охорони праці.

Прогнозування травматизму здійснюється звичайно використання статистичних даних щодо К_Ч, К_Т, К_В за кілька років роботи, це створює можливість екстраполювати криву, що описує застосування зазначених показників, на найближчий календарний період.