16.Вчення Ціцерона про державу та право

Марк Тулій Цицерон (106-43 рр. до н.е.). Своє політико-правове учення він виклав, наслідуючи Платону, в діалогах “Про державу” і “Про закони”. Деякі аспекти державно-правової проблематики зачіпаються ним також в трактаті “Про обов'язки”…Він виходить із уявлення про природне зародження держави. Громадянські общини утворюються від природи, бо люди наділені прагненням до спілкування. Причиною для утворення держави була не слабкість людей, скільки потреба жити разом. Метою держави є охорона майнових інтересів громадян.Держава – це справа обєднання людей, повязаних між собою згодою в питаннях права і спільністю інтересів. Право є основа держави, його початком. Політичний ідеал Цицерона – аристократична сенаторська республіка. Він розвиває вчення про змішану фору правління. Розрізняє три форми держави: монархію, аристократію, демократію. Найкраща – монархія. Форма держави з часом перетворюється в тиранію, аристократію, владу натовпу. Ці форми не є формами держави, оскільки в них переважає проізвол (самоуправство), насилля і примус, і відповідно розпадається сама держава, як обєднання вільних. Найбільш довершеною вважав змішану державу, поєднуючу початки монархії, аристократії, демократії.Свого часу Цицерон наполягав на тому, що державна влада була вручена мудрецям, здатним наблизитися до збагнення світового божественного розуму. Держава могла б стати вічною, запевняв мислитель, якби люди жили по заповітах і звичаях предків. Метою держави, згідно його концепції, є охорона майнових інтересів громадян.

17.Політико правові погляди школи римських стоїків

Першими, хто заперечив поліс з його державно-правови­ми інституціями, були стоїки.Сенека. На місце держави як чинного органу удосконалення людини, він поставив владу, наділену знаряддям примусу, яка покликана зробити земне життя стерпним. Негативно ставлячись до ідеї рівності громадян, Сенека запровадив ідею загальної рівності усіх людей і усіх станів, як творінь Божих. На його думку мож­на служити людству і не обіймаючи державної влади. Нато­мість він відійшов від доктрин «стародавніх стоїків», згідно з якими індивід є одночасно членом двох спільнот: громадянської держави (полісу), підданим якої він є, і всесвітньої держави, що об'єднує усіх людей як розумних істот і до якої він належить як частка людства. Цю більшу спільноту Сенека розглядає не як державу, а як громаду, об'єднану моральними і релігійними узами, але аж ніяк не політични­ми чи правовими. Такою формою організації невдовзі стала незалежна християнська церква.Марк Аврелій робота – «Роздуми» («До самого себе») Антонін розвивав «уявлення про державу з рівним для всіх законом, керовану згідно з рівністю і рівноправ'ям всіх, і царство, над усе чтущем свободу підданих». У вигадуванні «До самого собі» він відзначав, що через загальний всім людям духовного початку всі ми — розумні істоти. Дух цілого, вважав Марк Аврелій, вимагає спілкування, але не хаотичного, а відповідного стрункому порядку світу. В Епіктета заклики до особистого етичного вдосконалення і належного виконання тієї ролі, яка послана кожному долею, доповнюється різкою критикою багатства і засудженням рабства. Акцент при цьому робиться на аморальності рабства. «Чого не бажаєш собі, не бажай і іншим, — повчав Епіктет, — тобі не подобається бути рабом — не обертай і інших в рабство. Раз ти не можеш обійтися без послуг рабів, ти, перш за все, сам раб, — як не уживаються один з одним чеснота і порок, так і свобода і рабство».