11.3. Інвестиційні проекти та їхнє техніко-економічне обґрунтування.

Інвестиційним проектом називають комплекс робіт, що виконуються для обґрунтування ефективності вкладення інвестицій на підприємстві.

Інвестиційний проект розробляється у декілька стадій.

На першій стадії розробки інвестиційного проекту необхідно розробити його передпроектні дослідження та техніко-економічне обґрунтування (ТЕО).

До передпроектних досліджень відносять:

• пошук інвестиційних концепцій (бізнес-ідей);

• попередня підготовка проекту;

• кінцеве формулювання проекту і оцінка його економічної та фінансової спроможності;

• фінальний розгляд проекту і прийняття по ньому рішення

ТЕО має бути переконливим, одержана інвестором інформація — чіткою і зрозумілою, щоб він міг сам визначитися щодо доцільності та еконо­мічної ефективності інвестиційного проекту. Тому його розробляють спеціалісти, які доскона­ло володіють ситуацією, про яку має йти мова в інвестиційному проекті.

Для зацікавлення інвестора ТЕО розробляється у скороченому варіанті бізнес-плану. Якщо інвестор проявив інтерес до даного об'єкта, на його прохання підприємець дає повне економічне обґрунтування інвестиційного проекту у формі узагальненого бізнес-плану, в якому обов'язково мають бути такі роз­діли:

— загальна інформація про проект (концепція проекту, цілі й стратегія, опис продукції або виду послуг, ідеологів і керівників проекту);

— опис загальної економічної ситуації (опис ринку, конкретні споживачі продукції, її обсяги, постачальники матеріальних ресурсів, конкуренти, кон'юнк­тура ринку);

— план інвестицій (скільки потрібно коштів для реалізації проекту, джерела і форма отримання необхідних коштів, терміни надання та повернення залучених коштів і отримання інвестором доходу від їх надання, дохід, який зали­шається у підприємця);

— план виробництва (техніко-економічне обґрунтування потреб споживача і ліквідність даної продукції. Підтвердження спроможності підприємства реаль­но виробляти необхідну кількість товарів відповідної якості та в установлені терміни);

— реалізація продукції (стратегія управління збутом, канали розподілу, цінова політика, обсяги продажу, можливість виходу на зовнішній ринок);

— план маркетингу (дослідження ринку просування продукції чи послуг, реклама, стимулювання попиту, сервісне обслуговування після продажу);

— капітал проекту (стратегія формування капіталу з власних джерел та іноземних кредитів, використання прибутку, кредитів, організація спільних підприємств тощо);

— фінансовий план (баланс діяльності підприємства (звіт про прибутки та збитки, звіт про обіг готівки), вихід на передбачену рентабельність і повернен­ня кредитів);

— юридичний план (форма власності та правовий статус організації);

— організаційний план (опис організації, її структури, чисельності праців­ників, їхні функції та обов'язки, кадрова політика, коротка характеристика управлінського персоналу, керівників);

— оцінка ризиків та страхування (організаційні заходи запобігання ризиків, програма страхування ризиків).

Форми бізнес-планів для різноманітних суб'єктів господарювання можуть бути різні залежно від поставленої мети. Водночас кожен банк розробляє свої конкретні вимоги і форми документів, які необхідно пред'явити для одержання кредитів.

У техніко-економічному обґрунтуванні інвестиційного проекту є окремий розділ економічного обґрунтування проекту, що має такі підрозділи:

— склад та структура джерел фінансування — обґрунтування доцільної структури джерел фінансування та рекомендації щодо можливих учасників проектного фінансування;

—   баланс доходів та витрат — обґрунтування бюджету інвестиційного про­екту за варіантами;

— визначення прибутку — розрахунок очікуваного прибутку до і після оподаткування (мінімально та максимально можливого);

— заходи щодо захисту інвестицій — розроблення пропозицій щодо страхуван­ня та перестрахування проекту, використання іпотеки;

— заходи щодо освоєння проекту — обґрунтування способу ведення буді­вельно-монтажних робіт. Рекомендації щодо залучення виконавців робіт або посередників;

— банківський моніторинг проекту — пропозиції щодо методів банківсько­го контролю та моніторингу під час реалізації проекту;

— економічні та соціальні наслідки проекту — підвищення життєвого рівня населення, створення робочих місць, залучення іноземних інвестицій, ство­рення соціально-побутової інфраструктури тощо.

На другій стадії інвестиційного проекту розробляється його проектна документація, що включає у свій склад три складові: технологічну; будівельну; техніко-економічну.

Технологічна частина інвестиційного проекту складається із технологіч­ної схеми виробництва (розміщення технологічно взаємопов'язаних одиниць обладнання по всьому виробничому циклу), технологічних етапів і виготов­лення продукції, її обсягів і асортименту, якісних показників і їхньої відповідності установленим нормативам.

Будівельна частина проекту визначає стандартні вимоги до об'ємно-пла­нувальних, технічних і конструктивних рішень. Об'ємно-планувальні рішен­ня передбачають розміщення основних виробничих і допоміжних приміщень та цехів, їхні розміри за обсягом і площею. Технічно-конструктивні рішення перед­бачають використання найбільш ефективних будівельних матеріалів, кон­струкцій і деталей.

Техніко-економічна частина інвестиційного проекту включає передпроектні дослідження і техніко-економічні обґрунтування, розрахунки економіч­них показників ефективності й доцільності проекту. Інвестиційний проект розробляється на підставі укладеної угоди з замовником, як правило, спеціа­лізованою проектною організацією. Основою розробки проекту є завдання на проектування й інша інформаційно-передпроектна документація, що переда­ється замовником проектно-дослідній спеціалізованій організації (генерально­му проектувальнику).

Відповідно до укладеної угоди, керуючись директивними вимогами та пара­метрами завдання на проектування, проектна організація проводить економічні й інженерні дослідження.

Економічні дослідження проводяться з метою перевірки доцільності проек­ту: вивчаються забезпечення виробництва сировиною; забезпечення транспор­тними засобами; наявність робочої сили; можливості використання місцевих будівельних матеріалів; можливості використання наявної виробничо-техніч­ної бази будівництва.

Інженерні дослідження здійснюються з метою перевірки обґрунтованості будівництва на обраному майданчику, тобто вивчаються топографічні, геологічні, гідрогеологічні, гідрометричні, метеорологічні та інші умови виконан­ня будівельно-монтажних робіт.

Після проведення економічних і інженерних досліджень та вибору майдан­чика під забудову генеральний проектувальник одержує архітектурно-плану­вальне завдання і ознайомлюється з технічними умовами проектування, що, по суті, є початком розробки проектно-кошторисної документації.

Залежно від розмірів і складності об'єкта, що проектується, процес проек­тування може здійснюватися в один або два етапи. Для великих та складних об'єктів він розбивається на два етапи: розробка технічного проекту; розробка робочих креслень.

До складу технічного проекту входять такі найважливіші розділи:

— економічна частина;

— генеральний план та транспорт;

— технологічна частина;

— архітектурно-будівельна частина;

—  зведена кошторисна документація.

Технічний проект разом зі зведеними кошторисно-фінансовими розрахун­ками затверджується замовником після розгляду на технічній раді і є основою для фінансування будівництва, замовлення устаткування, розробки робочих креслень. За виготовленими робочими кресленнями здійснюються безпосеред­ньо будівельно-монтажні роботи.

Для об'єктів, що споруджуються за типовими проектами, а також невели­ких і технічно не складних, проектування здійснюється в одну стадію — шля­хом розробки техноробочого проекту, тобто технічного проекту з опрацюванням робочих креслень.

У сучасних ринкових умовах господарювання водночас проекту­ванням і будівництвом займаються переважно спеціалізовані проектно-будівельні фірми (об'єднання), які можуть замовнику здавати об'єкти у повній готовності "під ключ".