Структура реальних інвестицій
Як видно з таблиці 11.1, реальні інвестиції складають основну частину всіх інвестицій підприємства і призначені вони, у першу чергу, для простого і розширеного відтворення основних засобів і об'єктів соціальної інфраструктури. Їх прийнято називати капітальними вкладеннями.
Згідно з наявною системою планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:
1) вартість будівельно-монтажних робіт;
2) устаткування (усіх видів), а також зараховані до основних фондів інструмент та інвентар;
3) інші капітальні роботи і витрати, до яких зараховують: вартість земельних ділянок; роботи з розвідувального буріння нафтових, газових свердловин і свердловин термальної води; проектні роботи; науково-дослідні роботи; придбання патентів і ліцензій; витрати на підготовку кваліфікованих кадрів для підприємства, що будується (реконструюється); вартість тимчасових споруд, що необхідні при будівництві об'єктів.
Співвідношення між вартістю будівельно-монтажних робіт, вартістю усіх видів устаткування та інших капітальних робіт і витратами визначає і характеризує елементно-технологічну структуру капіталовкладень.
У сучасних економічних умовах, коли частка приватного сектору поступово збільшується, дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, яка відображає співвідношення довгострокових витрат на просте і розширене відтворення основних засобів.
За рекомендаціями сучасних фахівців оптимальним можна вважати співвідношення витрат на просте і розширене відтворення основних засобів, яке дорівнює відповідно 30% і 70% від загального обсягу валових капітальних вкладень. Саме у такому напрямку впродовж останніх років змінюється відтворювальна структура валових капітальних вкладень у підприємства різних сфер і галузей економіки України. Співвідношення часток від загальної суми чистих капітальних вкладень, що спрямовуються в окремі форми розширеного відтворення основних засобів, і їхню елементно-технологічну структуру відображено на рис. 11.1.
Рис.11.1. Характеристика структури капітальних вкладень.
Наведені на рис.11.1 середньостатистичні дані характеризують ситуацію по промисловості України у цілому. В окремих же групах галузей спостерігаються істотні відмінності у структурі чистих капітальних вкладень. Так, на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих підприємств припадає: у металургійному, машинобудівному і лісохімічному комплексах України — близько 80—82 % , будівельному 65—70 %, паливно-енергетичному — 35—40 % .
11.2. Основні завдання управління інвестиційною діяльністю.
Інвестиційна діяльність фактично починається з того моменту як підприємство починає вкладати кошти не лише у просте відтворення поточної діяльності, але й розпочинає фінансувати розширення свого виробництва. Складність ситуації полягає у тому, що підприємство, як правило, не може здійснювати процес розширеного відтворення лише власними силами, тому і вимушено користуватись послугами інвестиційного ринку. Інвестиційний ринок України знаходиться у стадії становлення і постійного руху, тому взаємовідносини підприємства з цим ринком є достатньо складними і мають будуватись з врахуванням інтересів усіх учасників цього процесу. У зв'язку з цим перед підприємством постає проблема управління інвестиційною діяльністю.
Головна мета управління має полягати у виборі більш ефективних шляхів реалізації інвестиційного процесу під час окремих етапів його реалізації. Управління інвестиційною діяльністю підприємства необхідно здійснювати у відповідності з певними пріоритетами, серед яких найбільш важливими, на наш погляд, є наступні:
1. Забезпечення високих темпів економічного розвитку за рахунок інвестування найбільш ефективних напрямів діяльності підприємства. Стратегія розвитку будь-якого підприємства з моменту її створення передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів діяльності, а також за рахунок галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. За рахунок інвестиційної діяльності мають у першу чергу мають бути реалізовані найбільш перспективні, з економічної точки зору, стратегічні цілі підприємства. Між темпами економічного зростання підприємства і ефективністю інвестиційної діяльності існує прямий зв'язок.
2. Максимізація доходів (прибутків) від інвестиційної діяльності. Прибуток, як відомо, один з найбільш важливих результативних показників діяльності будь-якого підприємства. Причому мається на увазі перш за все чистий прибуток. Тому при виборі напрямів інвестування слід орієнтуватися на ті з них, які у кінцевому підсумку зможуть забезпечити найбільшу суму чистого прибутку на вкладений капітал.
3. Мінімізація інвестиційних ризиків. Інвестиційні ризики характеризуються значною різноманітністю і супроводжують практично усі напрямки інвестиційної діяльності. За несприятливих обставин ці ризики можуть спричинити не лише втрату доходів від інвестиційної діяльності, але й частку інвестованого капіталу. Тому при прийнятті управлінських рішень, пов'язаних з реалізацією конкретних інвестиційних проектів, необхідно максимально обмежувати можливі інвестиційні ризики і пов'язані з ними фінансові втрати.
4. Досягнення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Інвестиційна діяльність пов'язана з відволіканням фінансових ресурсів у великих обсягах і, як правило, на досить тривалий період. Це може спричинити зниження платоспроможності підприємства щодо поточної господарській діяльності, привести до порушення виконання платіжних зобов'язань перед партнерами, держбюджетом тощо, тобто може привести до кризового стану підприємства взагалі. Різке підвищення частки запозичених коштів у активах підприємства також може привести до порушення фінансової стійкості у довгостроковому періоді. Тому, формуючи джерела інвестиційних ресурсів, слід завчасно спрогнозувати, як це може відбитись на платоспроможності підприємства.
5. Пошук шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм. Високі темпи виконання кожної інвестиційної програми сприяє прискоренню економічного розвитку підприємства у цілому, більш динамічному формуванню додаткових грошових потоків у вигляді прибутку від інвестицій та амортизаційних відрахувань, скорочення термінів використання кредитних ресурсів, зниження інвестиційних ризиків, пов'язаних з несприятливою кон'юнктурою інвестиційного ринку, погіршенням інвестиційного клімату.