Принцип улаштування занулення полягає у тому, що неструмопровідні частини електроприладів з'єднують із багаторазово заземленою нейтраллю трансформатора.

Захисне заземлення – це навмисне електричне з'єднання металевих неструмопровідних частин електрообладнання, які можуть опинитися під напругою, із заземлювальним пристроєм. Захисне заземлення використовують для запобігання випадків ураження людей електричним струмом. Якщо корпус приладу перебуває під напругою, то його слід негайно вимкнути навіть при наявності надійного захисного заземлення.

Заземлювач – це провідник чи декілька з’єднаних між собою провідників, які мають надійний контакт із землею. Заземлювачі бувають природними й штучними. До природних належать металеві конструкції будівель та споруд, які з’єднані із землею, а також прокладені в землі неізольовані металеві трубопроводи (за винятком трубопроводів із займистими рідинами та вибухонебезпечними газами). Як штучні заземлювачі використовують вертикально забиті в землю металеві труби або стержні.

Особливу увагу необхідно приділяти стану запобіжників у лінії живлення навчальної техніки та якості контактів у місцях з’єднання провідників із електричними розетками. Запобіжник у колі живлення навчальної техніки запобігає нагріванню провідників при їх перевантаженні чи короткому замиканні.

Коротке замикання – це явище, при якому опір електричного кола стає дуже малим, внаслідок чого сила струму зростає (по закону Ома), провідники нагріваються, а ізоляція на них розплавляється і займається.

Запобіжники підбирають на певну величину струму, але так, щоб при збільшенні сили струму у 1.5-2 рази проти розрахункової, вони швидко розплавлялися і, таким чином, розривали електричне коло.

Погані контакти при з’єднанні провідників електричного кола створюють порівняно великий опір для струму. У місцях цих контактів провідники нагріваються, що теж може стати причиною пожежі.

На рис. 6.3 зображено будову запобіжника типу Бозе, який має вигляд скляної або керамічної трубку з металевими контактами на кінцях, всередині якої знаходиться провідник із легкоплавкого металу. У випадку збільшення сили струму вище розрахункової, провідник у запобіжнику миттєво розплавляється.

Усі запобіжники типу Бозе встановлюються у спеціальні гнізда–контакти.

Рис. 6.3. Будова запобіжника.

Коли запобіжник виходить з ладу, перш ніж його замінити новим, треба вимкнути напругу і з’ясувати причину аварії. Запобіжники використовують відповідно до величини сили струму, яка вказана у технічному паспорті приладу. Не можна застосовувати замість запобіжників «жучки» та провідники різних перерізів. При займанні ізоляції електричних провідників необхідно негайно вимкнути напругу і лише потім починати гасити пожежу.

6. Санітарно-гігієнічні вимоги на уроках з використанням ТЗН. Для забезпечення належних умов праці викладача та учнів на заняттях із використанням ТЗН необхідно знати і виконувати вимоги санітарної гігієни. Завданням санітарної гігієни є дотримання таких умов навчання, які забезпечували б збереження сталого рівня працездатності учнів протягом тривалого часу.

На рівень працездатності учнів під час занять з використанням ТЗН впливають такі чинники:

1) тривалість і частота застосування ТЗН;

2) характер предмета та структура уроку;

3) місце уроку у розкладі занять;

4) організаційні умови.

Розроблені інститутом гігієни та підлітків санітарні норми рекомендують залежно від віку учнів та видів ТЗН допустиму тривалість використання їх на уроці (див. табл.6.2).

Таблиця 6.2

Рекомендована тривалість використання ТЗН на уроках

Тривалість перегляду, хв.				Тривалість просл., хв.
Клас	Д/ф	К/ф	Т/п	Радіопередача	Звукозапис
1–3	7–15	15–20	15	20	6–11
3–4	15–20	15–20	17–20	20	11–25
5–9	20–35	20–25	20–25	25	15–20
9–12	15–25	25–30	25–35	25	25

Скорочення: д/ф – діафільм; к/ф – кінофільм; т/п – телепередача.

Спостереження показали, що тривалий перегляд діафільмів, телепередач, відеопрограм стомлює школярів і може негативно позначитися на їхньому здоров’ї. Щоб запобігти стомлюваності та значному перевантаженню учнів на уроках з використанням технічних засобів навчання, необхідно виконувати такі вимоги:

1. Слідкувати за правильним освітленням кабінетів і класів.

2. Витримувати оптимальні зони перегляду (мінімальна віддаленість глядачів від екрана, кути зору тощо).

3. Правильно добирати і розміщувати проекційну та звукотехнічну апаратуру у приміщеннях.