
- •Початок XX ст.: Загальнi тенденцiї художнього розвитку
- •Драматургія Лесі Українки
- •Рецепція творчості Ольги Кобилянської
- •Ольга Кобилянська (1863-1942)
- •Модернізм як фемінізм
- •Василь Стефаник (1871-1936)
- •1929 Р. Стефаник відкликає свою кандидатуру в академіки, хоча освіта трьох синів, переслідуваних польською владою, коштувала дуже дорого.
- •Стрiлецька поезiя
- •Богдан Лепкий та «Молода муза»
- •Поезія «Молодої музи»
- •Імпресіонізм та експресіонізм
- •Лірика Миколи Вороного та Олександра Олеся
- •Микола Вороний (1871-1942)
- •Олександр Олесь (1878-1944)
- •Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)
- •1928 Р. Б-і. Антонич закінчив гімназію і вступив на філософський факультет Львівського університету (спеціальність – слов’янська філологія, болгарська мова).
- •«Празька школа»
- •Євген Маланюк (1897-1968)
- •1968 Р. Письменник помер у передмісті Нью-Йорка.
- •Олег Ольжич (1907-1944)
- •Олена Теліга (1907-1942)
- •Павло Тичина (1891-1967)
- •Рання лірика Павла Тичини
- •Якiв Савченко (1890-1937)
- •Михайль Семенко (1892-1937)
- •Неокласики
- •Максим Рильський (1895-1964)
- •Розстріляне відродження
- •1930 Року друкувалися 259 українських письменників. Після 1938 року з них друкувалися лише 36. Просимо вияснити в мгб, де чому зникли з української літератури 223 письменники?»
- •Лесь Курбас (Олександр-Зенон; 25.02.1887 – 3.11.1937)
- •Микола Куліш (1892-1937)
- •Валер’ян Підмогильний (1901-1937)
- •Володимир Винниченко (1880-1951)
- •Iз цим спраглим переконанням видатний письменник та полiтичний дiяч в. Винниченко вiдходить iз життя.
- •Олександр Довженко (1894-1956)
- •Українське шістдесятництво
- •Василь Симоненко (1935-1963)
- •Дмитро Павличко (1929)
- •Олесь Гончар (1918-1995)
- •Іван Багряний (1906-1962)
- •Модерністичний рух на Заході в 60-70-і роки («Нью-йоркська група»)
- •Павло Загребельний (рік народження 1924)
- •Юрій Мушкетик (рік народження 1929)
- •Ліна Костенко (рік народження 1930)
- •Василь Стус (1938-1985)
- •14 Травня 1980 р. Поет вдруге заарештований. Наприкінці вересня 1980 р. Відбувся суд, на якому поета було засуджено до десятирічного ув’язнення та п’яти років заслання.
- •Валерій Шевчук (рік народження 1939)
- •Василь Земляк (1923-1977) - Справжнє ім’я – Вацлав Вацик
- •Іван Драч (рік народження 1936)
- •Ігор Калинець (рік народження 1939)
- •Микола Вінграновський (рік народження 1936)
- •Василь Голобородько (рік народження 1945)
- •Сучасна українська література
- •Асоціація українських письменників
- •Юрій Андрухович (рік народження 1960)
- •Віктор Неборак (рік народження 1961)
- •Оксана Забужко (рік народження 1960)
- •ЛуГоСад
- •Список рекомендованої літератури
Юрій Андрухович (рік народження 1960)
Поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився 13 березня 1960 р. у м. Станіславі (тепер Івано-Франківськ). Закінчив Український поліграфічний інститут імені І. Федорова у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві (1991). Кандидат філологічних наук (1996). Разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував 1985 р. відому в Україні поетичну групу «Бу-Ба-Бу» і є Патріархом «Бу-Ба-Бу». Декілька років співпрацював із газетою «День», на сторінках якої опублікував понад 70 есе. Лауреат кількох міжнародних та вітчизняних премій. Член Асоціації українських письменників. Живе і працює в Івано-Франківську.
Юрій Андрухович – автор книг поезій: «Небо і площі» (1986), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»: Колекція віршів» (1997), книг прози «Рекреації» (1997), «Московіада» (2000), «Перверзія» (1996), книг есеїстки: «Дезорієнтація на місцевості. Спроби» (1999) і спільної з Анджеєм Стасюком – «Моя Європа» (2001), роману «Дванадцять обручів» (2003), «Таємниця» (2007), один із авторів книги «Бу-Ба-Бу» (1995) і журнального проекту «Крайслер Імперіал» (1995), упорядник антології нової української поезії, перекладеної німецькою мовою. Лірика Ю. Андруховича органічно врощена в художню культуру Галичини з її яскравою національною означеністю, поцінуванням рафінованої інтелігентності й тонким гумористичним обарвленням.
Уперше як прозаїк Юрій Андрухович виступив з циклом армійських оповідань «Зліва, де серце» (1989), напутнє слово до яких написав Валерій Шевчук. Оповідання викликали велике зацікавлення читачів, а згодом за їхніми мотивами було знято художній фільм «Кисневий голод».
Твори Андруховича перекладені багатьма іноземними мовами.
Письменник перекладає з англійської, польської, німецької та російської мов. З-поміж його перекладів варто виділити трагедію Вільяма Шекспіра «Гамлет» (2000), повість Райнер Марія Рільке «Повість про кохання і смерть корнета Крістофа Рільке» (1993), роман Тадеуша Конвіцького «Малий апокаліпсис» (1991).
За трагедією В. Шекспіра «Гамлет» у перекладі Андруховича з успіхом йдуть вистави у Київському молодіжному тетрі.
Юрій Андрухович – один із провідних сучасних українських письменників, з іменем якого слушно пов’язують розвиток постмодернізму в українській літературі. Його прозі властиві гра з текстом і читачем, імпровізаційність, колажність, еротизм та любов до магічного і надзвичайного.
Юрію судилося бути багато в чому першим серед свого покоління. Чи не першою ластівкою, яка сповістила про прихід нової хвилі в українській літературі, була публікація його добірки оповідань з армійського життя «Зліва, де серце». Однак справжнє визнання Андруховичу-прозаїку, прекрасному літературному розбишаці, приніс перший роман «Рекреації». Після його публікації Ю. Андрухович прокинувся знаменитим. Із романом увірвалися в українську літературу не лише нова карнавальна стихія і енергетика, а й бешкетний дух молодого літератора. І цим він вражав і захоплював багатьох шанувальників художнього слова, однак читачі старшого покоління були шоковані нецензурною лексикою у романі в непошаною до «високих ідеалів». Роман Ю. Андруховича «Перверзія» (1996), події якого розвиваються у Венеції, є яскравим взірцем постмодерної прози, це своєрідний український «Улісс». І хоча всі романи письменника по-своєму цікаві, але «Рекреації» і далі залишаються особливими, і далі не втрачають своєї сили й привабливості. З малої прози письменника справжнім шедевром є параісторичне оповідання «Самійло з Немирова, прекрасний розбишака». В останні роки щедро розкрилося обдарування Андруховича і в есеїстиці.