- •Лабораторна робота № 9. Нелінійне програмування. Задачі дробово-лінійного програмування
- •Короткі теоретичні відомості
- •1.1. Економічна і математична постановка задачі дробово-лінійного програмування
- •1.2. Геометрична інтерпретація задачі дробово-лінійного програмування
- •1.3. Розв’язування дробово-лінійної задачі зведенням до задачі лінійного програмування
- •Порядок роботи:
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
- •Індивідуальні завдання
1.3. Розв’язування дробово-лінійної задачі зведенням до задачі лінійного програмування
Нехай потрібно розв’язати задачу (1.1)—(1.3).
Позначимо
і
введемо заміну змінних
.
Тоді цільова функція (1.1) матиме вигляд:
.
Отримали цільову функцію, що виражена лінійною залежністю.
Оскільки
,
то звідси маємо:
.
Підставимо
виражені через нові змінні значення
в
систему обмежень (1.2):
Крім того, з початкової умови
.
Умова
(1.3)
стосовно невід’ємності змінних набуває
вигляду:
.
Виконані перетворення приводять до такої моделі задачі:
,
,
Отримали звичайну задачу лінійного програмування, яку можна розв’язувати симплексним методом.
Допустимо, що оптимальний розв’язок останньої задачі існує і позначається:
.
Тоді оптимальні значення початкової задачі (1.1) — (1.3) визначають за формулою:
.
Приклад 1.2 Для виготовлення двох видів виробів П1 і П2 на підприємстві використовують чотири типи обладнання. У таблиці 1.1 вказано час обробки одиниці виробу кожного виду на обладнанні різного типу, а також витрати, які пов’язані з виготовленням одиниці продукції кожного виду. Обладнання типу І повинно працювати не менше ніж 36 год., а типу ІІ, ІІІ та ІV відповідно не більше ніж 70, 30 і 36 год. Скільки виробів кожного виду потрібно запланувати до випуску, щоб їх собівартість була б найменшою ?
Таблиця 1.1
Техніко-економічні показники виробництва
\ Вироби |
Час використання обладнання, год. |
|
Обладнання \ |
П1 |
П2 |
Тип І |
6 |
6 |
Тип ІІ |
10 |
7 |
Тип ІІІ |
6 |
0 |
Тип ІV |
0 |
9 |
Витрати на виробництво, од. |
4 |
3 |
Розв’язання. І. Складаємо математичну модель задачі:
Нехай на підприємстві планують вимовляти х1 одиниць виробу П1 і х2 одиниць виробу П2. Тоді загальні витрати на їх виробництво складають 4х1 + 3х2, а собівартість одного виробу (відношення затрат до кількості) F = ( 4х1 + 3х2 ) / ( х1 + х2)
Згідно з даними таблиці 1.1 обладнання типу І працюватиме (6 х1 + 6 х2) год., типу ІІ - ( 10х1 + 7х2 ) год., типу ІІІ - ( 6х1 + 0х2 ) год., типу ІІ - ( 0х1 + 9х2 ) год. Беручи до уваги обмеження на загальний час використання і економічний зміст змінних х1 і х2, отримуємо систему нерівностей
6х1 + 6х2 ≥ 36,
10х1 + 7х2 ≤ 70,
6х1 + 0х2 ≤ 30,
0х1 + 9х2 ≤ 36 при х1 ≥ 0 і х2 ≥ 0.
Звідси маємо таку задачу дробово-лінійного програмування
F = ( 4х1 + 3х2) / ( х1 + х2 ) → min (1.10)
при обмеженнях
6х1 + 6х2 ≥ 36,
10х1 + 7х2 ≤ 70,
0 ≤ х1 ≤ 5,
0 ≤ х2 ≤ 4, (1.11)
ІІ. Розв’язування задачі наведено графічним методом.
На рис. 1.2 зображено чотирикутник ABCD , який відповідає системі обмежень (1.11). Функція F визначена в кожній точці цього чотирикутника, а сам він розташований у куті AOD. Тому одна з точок А ( 2; 4) або D ( 5; 1 ) є розв’язком задачі. Обчислюємо F (А) = ( 4 2 +3 4 ) / ( 1 + 5 ) = 20 / 6 = 10 / 3; F (D) = ( 4 5 +3 1 ) / ( 4 + 2 ) = 23 / 6 і переконуємося, що оптимальний план Х0 = ( х1; х2 ) = ( 2; 4 ) і мінімальне значення F = 10/3. Іншими словами, щоб собівартість була мінімальною (Ф= 10/3), підприємство повинно виготовляти 2 одиниці виробів П1 та 4 одиниці виробів П2 .
Рис. 1.2
ІІІ. Зводимо задану задачу до задачі лінійного програмування.
За допомогою замін у0 = 1 / ( х1 + х2), уі = у0 хі, хі = уі / у0, і = 1,2 та співвідношення у1 + у2 = 1 (1.12) отримаємо F = (4у1 + 3у2) →min
6у1 + 6у2 ≥ 36 у0, 10у1 + 7у2 ≤ 70 у0, у1 ≤ 5у0, у2 ≤ 4у0, у1 + у2 = 1 у0 ≥ 0, у1≥ 0, у2 ≥ 0, |
6у0 ≤ 1, -70у0 +10у1 + 7у2 ≤ 0, -5у0 + у1 ≤ 0, -4у0 + у2 ≤ 0, у1 + у2 = 1
|
6у0 +у3 = 1, -70у0 +10у1 + 7у2 +у4 = 0, -5у0 + у1 +у5 = 0, -4у0 + у2 +у6 = 0, у1 + у2 +у7 = 1
|
де у3, у4, у5, у6, - додаткові змінні, а у7- штучні змінні.
ІV. Хід розв’язування задачі симплексним методом наведено в таблиці 1.2.
З неї отримуємо розв’язок Y0 = ( у1, у2, у3 ) = ( 2/6; 4/6; 0) і F= 20/6 = 10/3. Користуючись співвідношенням (1.12), знаходимо Х0 = (х1, х2) = ( 2; 4) і теж саме значення функції мети F = 10/3 →min
Таблиця 1.2
№ рядка |
Базис |
\ С1 СБ \ |
В |
0 |
4 |
3 |
0 |
0 |
0 |
0 |
М |
у0 |
у1 |
у2 |
у3 |
у4 |
у5 |
у6 |
у7 |
||||
1 |
у3 |
0 |
1 |
6 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
2 |
у4 |
0 |
0 |
-70 |
10 |
7 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
3 |
у5 |
0 |
0 |
-5 |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
4 |
у6 |
0 |
0 |
-4 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
5 |
у7 |
М |
1 |
0 |
1 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
6 |
d1= z1 - c1 |
М |
0 |
М-4 |
М-3 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
7 |
у3 |
0 |
1 |
6 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
8 |
у4 |
0 |
0 |
-42 |
10 |
0 |
0 |
1 |
0 |
-7 |
0 |
9 |
у5 |
0 |
0 |
-5 |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
10 |
y2 |
3 |
0 |
-4 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
11 |
у7 |
М |
1 |
4 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
-1 |
1 |
12 |
d2= z2 - c1 |
М |
4M - 12 |
М - 4 |
0 |
0 |
0 |
0 |
-M + 3 |
0 |
|
13 |
y0 |
0 |
1/6 |
1 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
14 |
у4 |
0 |
7 |
0 |
10 |
0 |
0 |
1 |
0 |
-7 |
0 |
15 |
у5 |
0 |
5/6 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
16 |
y2 |
3 |
4/6 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
17 |
у7 |
М |
2/6 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
-1 |
1 |
18 |
d3= z3 - c1 |
М/3+2 |
0 |
М - 4 |
0 |
-2M/3+2 |
0 |
0 |
-M/6 + 3 |
0 |
|
19 |
y0 |
0 |
1/6 |
1 |
0 |
0 |
1/6 |
0 |
0 |
0 |
|
20 |
у4 |
0 |
11/3 |
0 |
0 |
0 |
41/3 |
1 |
0 |
3 |
|
21 |
у5 |
0 |
3/6 |
0 |
0 |
0 |
9/6 |
0 |
1 |
1 |
|
22 |
y2 |
3 |
4/6 |
0 |
0 |
1 |
4/6 |
0 |
0 |
1 |
|
23 |
y1 |
4 |
2/6 |
0 |
1 |
0 |
-4/6 |
0 |
0 |
-1 |
|
24 |
d4= z4 - c1 |
20/6 |
0 |
0 |
0 |
-4/6 |
0 |
0 |
-1 |
|
|
Приклад 1.3 Сільськогосподарське акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю, яке розміщене у Лісостепу України, бажає оптимізувати структуру виробництва. Критерієм оптимальності вибрали максимізацію рівня рентабельності як відношення прибутку до собівартості. У табл. 1.3 маємо дані про види діяльності, якими керівництво товариства передбачає займатися. Акціонерне товариство має 2500га ріллі. Для виготовлення кормів передбачається використовувати 20% урожаю озимої пшениці та 30 % — цукрових буряків.
Знайти оптимальну структуру виробництва.
Таблиця 1.3
Техніко-економічні показники головних напрямів виробництва
Показник |
Напрям виробництва |
|||||||
озима пшениця |
цукрові буряки |
корови (продуктивність, кг) |
кормові культури |
ресурс |
||||
5000 |
4500 |
4000 |
3500 |
|
|
|||
Урожайність, т/га |
4 |
35 |
— |
— |
— |
— |
6 |
— |
Собівартість, грн./т |
600 |
250 |
600 |
700 |
800 |
900 |
200 |
— |
Ціна, грн./т |
800 |
300 |
1000 |
1000 |
1000 |
1000 |
— |
— |
Вихід кормів, т кор. од./га |
4,8 |
2,0 |
— |
— |
— |
— |
6 |
— |
Затрати трудових ресурсів, людино-днів/га (гол.) |
4 |
25 |
6 |
6 |
6 |
6 |
3 |
26 000 |
Затрати механізованої праці, людино-днів/га (гол.) |
2 |
8 |
3 |
3 |
3 |
3 |
2 |
11 000 |
Частка корів |
— |
— |
0,1 |
0,2 |
0,3 |
0,4 |
— |
— |
Потреба у кормах, т кор. од./гол. |
— |
— |
5 |
4,7 |
4,4 |
4,1 |
— |
— |
Розв’язання. І. Введемо позначення:
х1 — площа посіву озимої пшениці, га;
х2 — площа посіву цукрових буряків, га;
х3 — площа посіву кормових культур, га;
х4 — кількість корів продуктивністю 5000 кг/рік;
х5 — кількість корів продуктивністю 4500 кг/рік;
х6 — кількість корів продуктивністю 4000 кг/рік;
х7 — кількість корів продуктивністю 3500 кг/рік.
ІІ. Запишемо критерій оптимальності:
за умов дотримання таких обмежень:
1. Обмеження щодо використання ресурсів:
а)
використання ріллі:
;
б)
використання живої праці:
;
в)
використання механізованої праці:
2. Обмеження стосовно дотримання сівозмін:
а)
посівна площа кормових культур має бути
більшою або дорівнювати площі під озимою
пшеницею:
;
б)
посівна площа озимої пшениці має бути
більша або дорівнювати площі під
цукровими буряками:
.
3. Структура корів за продуктивністю:
а)
балансове рівняння щодо поголів’я
корів:
,
де
— загальне поголів’я корів;
б)
частка корів продуктивністю 5000 кг/рік:
;
в)
частка корів продуктивністю 4500 кг/рік:
;
г)
частка корів продуктивністю 4000 кг/рік:
;
д)
частка корів продуктивністю 3500 кг/рік:
.
4. Забезпеченість корів кормами:
5.
Невід’ємність
змінних:
,
де
.
ІІІ. Щоб знайти розв’язок за цією моделлю, необхідно зробити відповідну заміну змінних. Нехай:
і
.
Тоді маємо таку лінійну економіко-математичну модель:
за умов:
;
;
.
.
.
,
де
.
ІV.
Розв’язавши
задачу симплексним методом, отримаємо
такий оптимальний план:
.
Враховуючи, що
,
де
,
то оптимальним планом початкової задачі
буде:
,
причому значення цільової функції (рівень рентабельності виробництва) становить Z = 0,23, тобто 23 %.
