3. Діяльність суду в стадії підготовки справи до судового розгляду.

Діяльність суду в стадії підготовки справи до судового розгляду залежить від досягнення мети цієї стадії:

Врегулювання спору у попередньому судовому засіданні:

1. У разі відмови позивача від позову суд по­становляє ухвалу про закриття провадження у справі.

2. При визнанні відповідачем позову за наявності законних підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону чи порушує права інших осіб суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнан­ня позову і продовжує судовий розгляд (ст. 174 ЦПК Украї­ни).

3. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постанов­ляє ухвалу про закриття провадження у справі. Якщо мирова угода суперечить закону чи порушує права інших осіб, суд по­становляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і про­довжує судовий розгляд (ст. 175 ЦПК України).

4. При укла­денні сторонами договору про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення за­яви без розгляду.

Дії суду у випадках, коли спір не був врегульований у зазначеному порядку:

1. уточнює позовні вимоги та заперечення проти позову. Для цього визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при розв’язанні спору. При з’ясуванні у позивача суті заявлених вимог суддя покликаний допомогти йому визначити предмет позовної вимоги (позову) і його підставу та зміст. Необхідно також встановити правиль­ність об’єднання ним позовних вимог і наявність у позивача пов’язаних між собою вимог до того самого або інших відповідачів з метою їх об’єднання чи роз’єднання (ст. 32 ЦПК України). Уточненню підлягають також заперечення відпові­дача як матеріально-правового, так і процесуально-правового характеру, що надає можливість залучення до справи належ­них і допустимих доказів і дослідження їх у судовому засі­данні;

2. вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Підлягає встановленню належність сторін до спра­ви – чи є позивач справді тією особою, якій належить право вимоги, а відповідач – особою, яка повинна відповідати за по­зовом. Вирішується питання про заміну належного відповіда­ча, про участь у справі співвідповідача і третьої особи. З ура­хуванням характеру справи – про участь у справі законного представника та суб’єкта захисту прав інших осіб (ст. 39, 45 ЦПК України);

3. визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підляга­ють доказуванню (предмет доказування). Для цього підлягає визначенню предмет до­казування: обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимо­ги (підстава позову); обставини, на яких відповідач обґрунто­вує свої заперечення (підстава заперечення); інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи Із сукупного складу юри­дичних фактів предмета доказування виділяються: ті з них, які визнаються сторонами, а також загальновідомі факти та преюдиціальні, що не потребують доказування (ст. 61 ЦПК України), та ті з них, які підлягають доказуванню;

4. з’ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин;. Відповідно до частин 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, на доказування обставин, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір;

5. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання у встановленому порядку:

   1. про витребування до­казів, коли щодо їх отримання є складнощі (ст. 137 ЦПК Ук­раїни);

   2. про виклик свідків (ст. 136);

   3. про проведення експер­тизи (статті 143-150);

   4. про залучення до участі у справі спеціаліста (ст. 54);

   5. про залучення до участі у справі перекла­дача (ст. 55);

   6. про залучення до участі у справі особи, яка надає правову допомогу (ст. 56);

   7. про судові доручення щодо збиран­ня доказів (ст. 132);

   8. у невідкладних випадках проводить огляд на місці, ог­ляд письмових і речових доказів у порядку, встановленому статтями 140-142 ЦПК України;

6. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову, які застосо­вуються відповідно до нормативно встановлених правил стат­тями 151-155 ЦПК України;

7. вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судо­вого розгляду та забезпечення правильного і своєчасного вирішення справи. Зокрема, на заяву осіб, які беруть участь у справі, приймає заходи забезпечення доказів (статті 133-135 ЦПК України);

8. визначає час і місце судового розгляду.

Призначене до проведення попереднє судове засідання мо­же бути відкладено за заявою сторони чи сторін у разі немож­ливості явки їх до суду з причин, визнаних судом поважними. При неявці сторони у попереднє судове засідання без поваж­них причин або неповідомлення нею причин неявки призво­дить до того, що з'ясування обставин у справі проводиться на підставі тільки тих доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання. Прийняття інших доказів судом залежить від поважності причин їх непо­дання.

Попереднє судове засідання є обов’язковим для кожної справи і провадиться за правилами, встановленими ЦПК Ук­раїни для судового розгляду (глава 4 розділу III) з окремими винятками, передбаченими главою 3 розділу III ЦПК Ук­раїни.

При визнанні підготовки справи до судового розгляду за­кінченою, суддя постановляє ухвалу, в якій перераховуються всі підготовчі дії, які були ним проведені у цій стадії судочин­ства, і встановлюється дата розгляду справи, що має бути не пізніше п’ятнадцяти днів після закінчення дій щодо підготов­ки її до судового розгляду (ст. 156 ЦПК України).