4. Об’єднання та роз’єднання позовів: підстави, проблеми.

Об’єднання позовів – це можливість об’єднання в одному прова­дженні у справі декількох однорідних по­зовних вимог, пов’язаних між собою, одного і того самого позивача до того самого відповідача чи до різних відповідачів (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).

Мета об’єднання позовів: сприяння економії процесуальних засобів і перешкоджання прийняттю судом протилежних рішень.

Підстава об’єднання позовів – наявність однорідних вимог.

Однорідні вимоги – це вимоги, які виплива­ють з одних і тих самих правовідносин, зокрема: поновлення на роботі і виплата середнього заробітку за вимушений про­гул; із сімейних правовідносин — розірвання шлюбу, стягнен­ня аліментів на утримання дітей, поділ майна тощо (статті 71, 105 СК України). Вимоги можуть бути обумовлені особливостями спірних матеріальних правовідносин (наприклад, розірвання договору найму житлового приміщення та виселення).

Процесуальні підстави об’єднання позовів:

1. з ініціативи позивача (ч.2. ст.118 ЦПК);

2. з ініціативи суду (ч.1. ст.126 ЦПК).

Проблеми:

1. наявність перешкод: обставин, які свідчать, що одні з них підвідомчі цивільному судочинству, а інші — іншому виду судочинства (ст. 16 ЦПК України);

2. ускладнення справи через збільшення обсягу обставин, які повинні бути дослідженими для встановлення об’єктивної істини. Результати вирішення однієї вимоги можуть впливати на вирішення інших (поновлення на роботі і виплата заробітної плати за вимушений прогул). Якщо щодо певної позовної ви­моги, до якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, то такий недолік може бути виправле­но ухваленням додаткового рішення (ч. 1 ст. 220 ЦПК Ук­раїни);

3. ускладнення розгляду справи через спільний розгляд позовів (коли розгляд одного позову заважає розглядові іншого). Залежно від обставин справи суддя має право постановити ухвалу про роз’єднання одного або декількох об’єднаних в од­не провадження позовів у самостійне провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи (ч. 2 ст. 126 ЦПК України). Так, коли разом з розірванням шлюбу заявле­на вимога про поділ спільного майна подружжя і такий поділ впливає на інтереси інших осіб, то така вимога виділяється в самостійне провадження.

Роз’єднання позовів – це необхідність залежно від обставин справи роз’єднати кілька поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи (ч.2 ст. 126 ЦПК).

Мета: спрощення розгляду справ із самостійними позовними вимогами.

Уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Зокрема, у позивача суд повинен з’ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З’ясовується правильність об’єднання кількох однорідних вимог, наявність у позивача інших вимог до відповідача, які можуть бути пов’язаними між собою, для вирішення питання про їх об’єднання або роз’єднання (стаття 126 ЦПК). У відповідача суд з’ясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий) (п. 9 по­станови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 р. № 5).