Лекція №12

Тема 14. Пред’явлення позову. Відкриття провадження у справі

план

1. Право на позов і порядок його реалізації в судах України.

2. Зміст позовної заяви. Особливості змісту заяви по певних категоріях справ.

3. Зміни в позовному спорі.

4. Об’єднання та роз’єднання позовів: підстави, проблеми.

5. Процесуальні засоби захисту інтересів відповідача в суді.

6. Забезпечення позову: підстави, значення, види.

На самостійне вивчення

1. Право на позов та право на пред’явлення позову.

2. Порушення справ окремого провадження, та які випливають з адміністративних правовідносин.

1. Право на позов і порядок його реалізації в судах України.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист здійснюється у формі позовного провадження, яке характеризується такими ознаками:

1. між сторонами наявний матеріально-правовий спір;

2. спір стосується не лише обставин справи, а й самого правовідношення;

3. вимога до суду про судовий захист оформляється позовною заявою (ст. 118 ЦПК).

Право на позов – це єдність повноважень процесуально-правового та матеріально-правового характеру: права на пред’явлення позову та права на задоволення позову.

Право на пред’явлення позову – це надана і забезпечена заінтересованим особам можливість звернутися до суду першої інстанції з вимогою про розгляд і вирішення цивільно-правового спору з метою захисту майнових та особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на задоволення позову – це право позивача на одержання захисту і позитивне вирішення справи, що здійснюється суддею чи судом після розгляду справи в судовому засіданні у процесі постановлення рішення.

Позов – це вимога позивача до відповідача, звернена через суд, про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права чи інтересу, здійснена у визначеній законом процесуальній формі.

Напрями визначення позову в теорії ЦПП:

1. Позов – це звернення до суду першої інстанції з вимогою про захист спірного цивільного суб’єктивного права або інтересу, що охороняється законом (К.Юдельсон, К.Комісаров, В.Семенов, Н.Масленнікова);

2. Позов у матеріально-правовому розумінні – це така, що ґрунтується на цивільному праві та звернена через суд матеріально-правова претензія позивача до відповідача. Позов у процесуальному розумінні – це звернена до суду вимога про захист суб’єктивного цивільного права або про визнання наявності чи відсутності певного цивільного правовідношення (С.Абрамов, П.Єлисейкін, М.Гурвич);

3. Позов – це єдине поняття, яке має два аспекти: матеріально-правовий - претензія позивач до відповідача, та процесуально-правовий – вимога до суду про захист права (А.Клейнман, А.Добровольский, С.Іванова, Є.Пушкар, В.Тертишников, М.Штефан).

Право на позов реалізується шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 11¹ цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді. Позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов’язані між собою.

Для реалізації права на позов необхідними є:

1. наявність чи відсутність певних обставин (умов):

   1. абсолютні або загальні (для всіх справ позовного провадження), які бувають:

      1. залежно від змісту – позитивні (наприклад, наявність рішення КТС) та негативні (наприклад, третейське застереження);

      2. залежно від їх відношення до спірних сторін і предмету спору – суб’єктивні (наприклад, дієздатність) та об’єктивні (наприклад, наявність предмету спору);

   2. відносні або спеціальні (для певного кола справ) (наприклад, справи про розірвання шлюбу – за наявності дітей);

2. додержання встановленого законом порядку пред’явлення позову.

Умови реалізації права на пред’явлення позову:

1. наявність цивільної процесуальної правоздатності;

2. відсутність рішення третейського суду;

3. наявність спору про право;

4. підвідомчість справи суду;

5. відсутність рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого по тотожній справі;

6. вибуття із справи фізичної сторони (смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи без правонаступництва).

Процесуальний порядок пред’явлення позову включає:

1. додержання процесуальної форми позову;

2. подання позовної заяви з додержанням правил про підсудність;

3. оплата позовної заяви судовим збором;

4. дієздатність особи, яка подає заяву;

5. наявність повноваження у представника, який подає позовну заяву, на ведення справи.

Елементи позову:

1. Предмет – частина позову, яка характеризує матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої він просить суд постановити рішення (суть або зміст позовних вимог) (п.3.ч.2.ст.119 ЦПК).

2. Підстави – обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п.5. ч.2 ст. 119 ЦПК):

1. активна – підтверджує, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладені певні обов’язки (правовстановлюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі);

2. пасивна – покликана обґрунтувати необхідність захисту прав чи інтересів позивача;

3. Зміст – звернена до суду вимога позивача про здійснення судом певних дій із зазначенням способу судового захисту.