9.3. Організаційний прогрес

• Організаційний прогрес виступає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних чинників розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих й застосуванні нових методів і форм організації виробництва та праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

По-перше, НТП є безпосереднім і головним чинником зростання продуктивності (ефективності) виробництва, а організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюваних потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів.

По-друге, створення і впровадження нової техніки й технології, застосування нових конструкційних матеріалів та освоєння нових виробів приводять до зниження трудомісткості їхнього виготовлення, а вдосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простої устаткування.

По-третє, практичну реалізації напрямків НТП постійно зв’язано з великими витратами суспільної праці, матеріальних і фінансових ресурсів; здійснення ж заходів організаційного характеру в багатьох випадках не потребує нових витрат, у крайньому разі — незначних додаткових ресурсів.

• Прийнято виокремлювати два основних напрямки організаційного прогресу (загальносистемний і внутрішньовиробничий, кожний з яких охоплює одні й ті ж об’єкти (див. рис. 9.3)

• Сучасні тенденції організаційного прогресу представлено на рис. 9.4.

Рис. 9.3. Напрямки та об’єкти організаційного прогресу

в оточуючому середовищі й на підприємстві

Рис. 9.4. Сучасні тенденції організаційного прогресу

9.4. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень

А. Ефективність технічних нововведень

• Економічний ефект — єдиний узагальнюючий показник економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень. Він характеризує абсолютну величину перевищує вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за розрахунковий період та обчислюється в одній з двох форм — народногосподарській і (або) внутрішньовиробничій.

• Народногосподарський економічний ефект визначається шляхом співставлення результатів за місцем застосування технічних нововведень і всіх витрат на їхню розробку, виробництво і споживання (експлуатацію); він відображає ефективність тією чи іншою групою технічних нововведень з позиції їхнього впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни

• Внутрішньовиробничий (комерційний) економічний ефект, що розраховується на окремих стадіях відтворювального циклу «наука-виробництва-експлуатація (споживання)», дозволяє оцінювати ефективність технічних нововведень (новин) з урахуванням ринкових економічних інтересів окремо науково-дослідних (проектно-конструктроських) установ, підприєств-виробників і споживачів

• Не дивлячись на відмінність між двома формами вираження економічного ефекту — (народногосподарського — індекс мг, внутрішньовиробничого — індекс вв), способи їх розрахунку є ідентичними; кожний з них визначається як різниця між результатами Р_т і витратами на їх досягнення В_т за розрахунковий період Т, тобто

(9.1)

Рис. 9.5. Алгоритм розрахунків народногосподарської ефективності технічних нововведень

Результати та витрати кожного року мають бути визначені з урахування чинника часу, тобто приведені до одного моменту часу — розрахункового року за допомогою спеціального коефіцієнта приведення _t, що обчислюється за формулою

(9.2)

де Е_н — норматив приведення різночасних витрат і результатів (Е_н = = 0,1);

t_p — розрахунковий рік;

t — рік, за який витрати і результати приводяться до розрахункового року.

• Абсолютні значення коефіцієнта _t, що розраховані за формулою (9.2), наведено в табл. 9.1.

• Народногосподарський економічний ефект технічних нововведень з урахуванням чинника часу дорівнює:

(9.3)

• Загальні результати технічних нововведень визначаються сума основних основних і супровідних результатів:

; (9.4)

• Основні результати технічних нововведень обчислюються за формулами:

• для засобів тривалого користування —

;

• для нових предметів праці —

. (9.6)

Таблиця 9.1

АБСОЛЮТНІ ЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ ПРИВЕДЕННЯ  ДЛЯ ВІДПОВІДНИХ РОКІВ РОЗРАХУНКОВОГО ПЕРІОДУ

Кількість років, що передують розрахунковому	t	Кількість років, що йдуть за розрахунковим	t
10	2,5937	1	0,9091
9	2,3579	2	0,8264
8	2,1436	3	0,7513
7	1,9487	4	0,6830
6	1,7716	5	0,6209
5	1,6105	6	0,5645
4	1,4641	7	0,5132
3	1,3310	8	0,4665
2	1,2100	9	0,4241
1	1,1000	10	0,3855
0	1,0000	15	0,2394

де Ц_t — ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосування), що виробляється за допомогою нових засобів правці або предметів праці в році t;

v_t — обсяг застосування нових засобів або предметів праці в році t;

w_t — продуктивність праці в році t;

D_t — витрата предметів праці на одиницю продукції, що виготовляється з використанням цих предметів у році t;

• Супровідні результати можуть включати:

• додаткові економічні результати (наприклад, впровадження нових транспортних засобів може зумовити додаткову економію на складах і перевалочних базах завдяки скороченню запасів вантажів, а використання нових засобів автоматизації — зменшення обсягу незавершеного виробництва тощо);

• економічну оцінку соціальних та екологічних наслідків реалізації технічних нововведень.

• Вартісна оцінка супровідних результатів визначається за формулою

, (9.7)

• Сумарні витрати на реалізацію технічного нововведення (В_Т) за розрахунковий період охоплює витрати на виробництво та витрати на використання продукції, тобто

(9.8)

• При цьому витрати як на виробництво, так і на використання продукції (без урахування витрат на придбання самої продукції) обчислюються однаково:

(9.9)

де С_t — поточні витрати на виробництво (використання) продукції в році t без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію;

К_t — одночасні витрати на виробництво (використання) продукції в році t;

Л_t — залишкова вартість (ліквідаційне сальдо) основних фондів, що вибувають у році t;

• Оцінки внутрішньовиробничого (комерційного) економічного ефекту звичайно здійснюється з використанням показників:

• прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації);

• похідних вимірників — коефіцієнта ефективності капітальних витрат (внутрішньої норми ефективності, терміну окупності останніх тощо).

• За умов розвитку соціально орієнтованої економіки об’єктивно необхідним і можливим стає принципово новий підхід до визначення ефективності технічних новин (нововведень). Його сутність можна звести до трьох основних положень.

• Перше. Здійснюється ранжирування цілей розробки, виробництва і використання об’єктів технічних новин. До вищого рангу відносяться соціальні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижчого — максимізація економічної ефективності.

• Друге. Можливі варіанти технічних новин функціонального призначення підлягають перевірці на відповідність їх соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, що зафіксовані в існуючих державних (міжнародних) стандартах.

• Третє. На заключній стадії процесу порівняння й вибору найліпшого варіанту розглядаються лише соціально та екологічно допустимі (прийнятні) варіанти об’єктів технічних новин чи нововведень; найкращих з них визначається за економічним критерієм.