Висновки

Отож, можна зробити деякі висновки з написаного. Кордони іспанської колоніальної імперії розширилися вже до Перу й Чилі, однак значну частину внутрішньої території Південної Америки ще тільки потрібно було досліджувати й підкорювати. Однак з убивством Пісарро в 1541 році час конкістадорів закінчувався. Період відкриттів і завоювань, відомий за назвою конкісти, був відносно недовгий. Усього за піввіку був відкритий Новий Світ, величезний, що охоплює два континенти. При цьому більшість людей, особисті якості яких зробили можливими настільки надзвичайні досягнення, аж ніяк не належали до породи будівників імперій. Навіть роль дослідника випадала тій або іншій людині досить випадково. Основним же заняттям цих людей завжди була війна; і успіх не рятував їх від цієї звички - більшість їх померло насильницькою смертю в боротьбі за владу, що незмінно випливала за кожним новим завоюванням. Завдання консолідації завойованих ними земель було вже справою інших людей.

Іспанське завоювання Нового світу було викликане об’єктивними факторами та подіями, такими як науково-технічний прогрес (удосконалення карт, винайдення астролябії, каравели і т.д.), географічним положенням Іспанської держави, економічним та соціально-політичним розвитком. Іспанці завершили столітні війни проти маврів, звільнивши від них свою країну. Тисячі бравих вояків, які тільки те й вміли, що тримати меч у руках, залишились поза справами, а тому відкриття нових обширних земель було ніби ковтком свіжого повітря для них. Тисячі кабальєро вирушили за океан підкоряти нові землі в ім’я Христа та корони, підштовхувані нестримною жадобою золота та влади. Араби здійснили дійсно царський подарунок Європі, закривши відомі торговельні шляхи. Христофор Колумб здійснив поворотну подорож, "офіціально" відкривши Америку. Ця подорож ознаменувала початок нової епохи – епохи колоніального поділу світу.

Відкриття і колонізація європейцями Американського континенту, де раніше безроздільно панували дофеодальні відносини, об'єктивно сприяли розвитку там історично більш-прогресивного суспільного ладу. Феодальний за своєю суттю, він відрізнявся значною своєрідністю, так як складався в специфічних умовах колоніального режиму і під певним впливом деяких соціально-економічних інститутів, що існували в Америці до початку її завоювання.

Разом з тим зазначені події мали величезне всесвітньо-історичне значення для прискорення процесу розвитку капіталізму в Європі та залучення в його орбіту неосяжних територій Нового Світу. «Відкриття Америки і морського шляху навколо Африки створило для піднесення буржуазії нового поля діяльності. Ост-індський і китайський ринки, колонізація Америки, обмін з колоніями, збільшення кількості засобів обміну і товарів взагалі дали нечуваний доти поштовх торгівлі, мореплаванню, промисловості і тим самим викликали у феодальному суспільстві швидкий розвиток революційного елементу». Відкриття Америки підготувало створення всесвітнього ринку, який «викликав колосальний розвиток торгівлі, мореплавання і засобів сухопутного сполучення».[5, ст. 21-22]

Однак конкістадорів надихали аж ніяк не ідеї суспільного прогресу: їх головною метою було захоплення земель, робочої сили і скарбів (за деякими підрахунками, з 1503 по 1560 з Нового Світу в Іспанії було доставлено 101 тонна золота і 577 тон срібла, зокрема Пісарро награбував 6 тон золота, Кортес - трохи менше двох тон). Вони безжально руйнували стародавні цивілізації, створені корінним населенням Америки, по-варварськи знищували форми економічного життя, суспільного устрою, самобутню культуру, що досягли у деяких народів Нового Світу високого рівня розвитку.

Дякуючи свідченням багатьох хроністів, які старались робити деякі записи про свої подорожі, ми маємо уявлення, як здійснювалось перші знайомства із Новим Світом, ми маємо дані про керівників перших походів углиб континенту. На основі цих документів можна сказати, що перші експедиції іспанців відбувались з перемінним успіхом. Досить часто вони зустрічали шалений опір тубільців, іноді ж зустрічались з почестями та обожненням. Франциско Кордова, Хуан Грихальва були керівниками перших значних експедицій углиб континенту. Саме вони поклали початок феноменальній, нечуваній досі події у історії людства – зустрічі двох діаметрально протилежних світів, як за духовною, так і матеріальною культурою. Відбулось жорстке, безкомпромісне зіткнення, яке завершилось фактично повним крахом могутніх імперій ацтеків та інків. Завдяки діяльності таких талановитих авантюристів, як Кортес та Пісарро, були скорені могутні держави, і це при тому, що іспанці мали набагато менше воїнів. Завдяки умілому використанню хитрої дипломатії, фанатичної релігійності, воєнної тактики було нівельовано чисельну перевагу індіанців Нового Світу. Ще більше індіанців загинуло від хвороб, завезених європейцями. Іспанці з вишуканою жорстокістю знищували все, що було на їхньому шляху. Не дійшли до нас, на жаль, безцінні витвори індіанського мистецтва, які були цинічно переплавлені на зливки, для зручності при транспортуванні.

І всі ці жахи контрастували з абсурдним прагненням іспанців до легалізму, до законності їх посягань на нові землі. Було переписано сотні аркушів паперу на різноманітні акти дозволи, і т.д. Це була одна з найколоритніших сторін конкісти.

Чи можна звинувачувати іспанців у вчинених злодіяннях? Так, були знищені процвітаючі культури, у гонитві за золотом були знищені безцінні витвори мистецтва. Але ж слід зважати, що описувані події мали місце у XVI столітті, столітті, яке закривало середньовіччя та відкривало нову епоху. Теорія цінності націй виникла лише у XIX столітті, тому що ж можна говорити про першу половину XVI? Іспанські конкістадори були дітищем свого часу, з усіма притаманними йому рисами – релігійною фанатичністю, та жадобою до багатства. Конкіста, як і інша історична подія, була сполученням часто протилежних явищ. У масовій думці досить часто ігнорується важлива її риса – колонізаторська. Двоякий характер іспанського завоювання Америки був відображений і у офіційному формулюванні, що відображало головні завдання експедиції – завоювати та заселити. Ця формула, по суті, показує нам відношення до Нового Світу – непізнаному, ворожому. В принципі, так воно і відбувалось – іспанці досить вдало реалізували поставлені завдання. Корінне населення було винищено, новий материк було заселено та колонізовано.

Також слід відмітити релігійний аспект конкісти. Разом з ватагами воїнів на нові землі прибули і служителі культу. Як не дивно, священикам досить швидко вдалось навернути у католицьку віру те населення, що залишилось живим. Це пояснюється головним чином тим, що і індіанців досить давно сформувався культ хреста, тому перехід до нової віри переходив так швидко. У міру того як географічні відкриття й конкіста охоплювали усе більше широкі простори, і в Америці й в Іспанії розпалювалася запекла полеміка між трьома основними напрямками, що відбивали інтереси основних конфліктувавших між собою соціальних партій: монархія й Ватикан (також мали протиріччя між собою); нові феодали-конкістадори; впливова група діячів культури, правознавців, чернецтва, яке було під впливом реформаційних настроїв. Боротьба йшла навколо спірних питань правових відносин християнського світу з "варварами" і торкалась таких найгостріших тем, як законність або незаконність війни з метою християнізації, методи християнізації, законність або незаконність поневолення індіанців і т.д. Як ми знаємо, світ уже вийшов з темних віків релігійного фанатизму, що супроводжувався інквізицією, тому поширення християнства проходило здебільшого мирними шляхами.

Усі ці особливості і склали у собі такий феноменальний період історії людства – період зіткнення двох цивілізацій, прийшлої та корінної. Конкіста і до сьогоднішнього дня описується з деяким романтичним відтінком, яскраво зображаючи ті колоритні події, які мали місце в той час. Як би там не було, а конкіста – це складна історична подія, які ще більше закріпила відхід усього старого, та відкрила двері новій епосі – Нового часу.