Текстові завдання творчого характеру соціокультурні процеси

1. Як розуміється в давньокитайській традиції призначення людини? Порівняйте це з відомими вам поглядами на людину в європейській культурі. "Між Людиною і Небом-Землею є повна подібність, тому між ними немає суперечностей. Знання людини може охопити весь світ, і її Шлях може воцарити порядок у цілому світі. Людина може діяти в потоці подій і не загубитися в ньому. Вона може радіти Небу, оскільки здатна знати його волю. Так вона може позбутися хвилювань. Переміни визначають усі перетворення Неба-Землі й нічого не викривляють у них. Вони охоплюють усе сутнє й нічого не втрачають. Завдяки їм людина може вдень і вночі йти Шляхом й усе прозрівати".

2. Як у європейській культурі трансформувався б підхід до екзистенційних проблем, відображених у давньокитайському тексті XIII ст.?

"В усіх справах немає потреби перетруджувати себе, оскільки це шкодить життєвим силам. Однак не можна бути надто бездіяльним, оскільки тоді в'яне дух. Необхідно шукати середину між працею й бездіяльністю... Є два види мандрів. Один означає споглядання красот гір, вод, любування кольорами квітів і дерев, красотами міст і споруд... У такому разі розум постійно зайнятий зовнішніми речами, і такі мандри — лише зовнішні, несправжні. Однак є інший вид мандрів — мандри захмарні. Вони подібні до подорожі до найпотаємніших глибин своєї природи. Для цього потрібно підніматися на високі гори, щоб отримати повчання знаменитого вчителя, або перетинати бурхливі річки, щоб почути слово про праведний Шлях. Але той, хто знайде в собі самотність, здатну привести до просвітління серце, той у собі самому відкриє вищу істину...

Любов прив'язує нас до речей, тому її слід уникати. Проте без любові

душа людини черствіє. Любити, але не бути прив'язаним до того, кого кохаєш, — ось серединний шлях, і його потрібно наслідувати".

3. Який з двох перекладів хоку японського поета Мацуо Басьо є буквальним, а який виконав європейський поет? У чому відмінність (відображена текстами) у сприйнятті світу і людини представниками різних культурних традицій?

а) На мертвій гілці

Чорніє ворон.

Осінній вечір.

б) На голій гілці

Ворон сидить самотньо.

Осінній вечір.

4. Перед вами оригінальна і "деформована" версія вірша китайського поета Лі Бо. Які риси взаємостосунків людини і природи в традиційній китайській культурі втрачено в "деформованих" рядках:

а) Гляджу я на гори,

Гляджу я на води,

І довго дивлюсь я,

Насолоджуючись їх расою...

б) Гляджу я на гори

І гори глядять на мене,

І довго дивимось ми,

Одне одному не набридаючи

5. Перед вами різні переклади вірша з давньокитайського тексту "Дао де цзин". Який, на вашу думку, більш точно відповідає традиційному способу мислення та світосприйманню? Обґрунтуйте вашу позицію.

а) Тридцять шпиць утворюють одне колесо,

а у центрі — пустка:

у цьому користь несучого пристрою.

З глини формується посуд,

але глина формується довкруг нічого:

у цьому користь посудини.

Двері та вікна — це пролами у стінах дому,

а у центрі — нічого:

у цьому користь дому.

Отож, є переваги у тому, аби щось мати,

але корисно також, коли у цьому щось нема нічого.

б) Тридцять шпиць сполучаються, аби утворити одне колесо:

коли не було приватної власності,

придумали візки.

З глини формується посуд:

коли не було приватної власності,

придумали посуд.

Вікна й двері потрібні для того, аби створити дім:

коли не було приватної власності,

придумали доми.

Отож, приватна власність може давати прибуток,

але корисний також і брак її.

6. Перед вами давньоіндійська легенда про створення жінки. Порівняйте її з європейським відповідником. Що слугує матеріалом Творцю? У чому тут виявляє себе своєрідність східної традиції?

"Спочатку, коли Тваштрі взявся за створення жінки, він виявив, що витратив усі матеріали на створення чоловіка і що щільних матеріалів не залишилося. Розміркувавши, він вчинив так: узяв округлість місяця і вигини повзучих рослин, чіпкість вусиків берізки і тріпотіння трави, гнучкість очерету і принадність квітки. Легкість листу і форму слонячого хобота, погляд лані і згуртованість бджолиного рою, веселу радість сонячних променів, плач хмар і мінливість вітру. Боязкість зайця і марнославство павича, м'якість грудей папуги і твердість діаманта, солодкість меду і лютість тигра, жар вогню і холод снігу, пащекування деряба і воркування голуба, віроломство журавля і вірність дикої качки і, змішавши все це, він створив жінку і дав її чоловікові".

7. У чому парадоксальність шляху пізнання, висловленого в словах китайського мудреця Гуань Іньцзи? Чи прийнятна така позиція в контексті європейської культури? А слов'янської? Якою є ваша позиція щодо висловленого?

"Те, що пливе, — це човен. Однак пливе він не сам по собі, а завдяки воді. Те, що рухається, — це віз. Однак рухається він не сам по собі, а завдяки волові. Те, що мислить, — це серце. Однак мислить воно не само по собі, а завдяки наявності смислу. Не знаю, чому це так, однак це так".

8. У посібниках і дослідженнях з традиційної культури Сходу можна натрапити на твердження про те, що ідеальна людина — це та, яка сповідує як єдино можливий спосіб існування в плині природного коловороту — культ недіяння. Однак у найтрадиційніших текстах знаходимо інше. Як змінилося ваше розуміння східної антропологічної моделі після прочитання такого тексту? Як насправді розуміється принцип недіяння?

"Той, хто бажає зрозуміти дао, має спершу знайти зовнішні ліки, перш ніж отримати внутрішні.Внутрішні ліки відповідають недіянню, оскільки воно нічим не може скористатися для своїх дій, а зовнішні ліки відповідають діянню, оскільки воно може впливати на речі. Зовнішні ліки належать до тіла, а внутрішні належать до тіла істини".

9. У "Розсипаних перлах" арабського мудреця Ібн Габірола знаходимо таке висловлювання:

"Перший крок на шляху до мудрості — мовчання, другий — слухання, третій — запам'ятовування, четвертий — діяння, п'ятий — викладання мудрості".

Як ці кроки розставив би представник європейської культури?

Обґрунтуйте відмінності. А ваше власне ранжирування?

10. Які процеси відбуваються з картиною світу відповідно до так званої теорії малих причин, вкладеної в уста героя п'єси "Склянка води, або Причини і наслідки” відомого англійського політичного діяча й мислителя Болінгброка, написаної французьким драматургом Еженом Скрібом?

"Ніколи не зневажайте маленькими величинами, оскільки через них ми приходимо до великих. Ви вважаєте, мабуть, як і більшість людей, що політичні катастрофи, революції, падіння імперій викликані серйозними, глибокими й важливими причинами... Помилка! Герої, великі люди підкорюють держави і керують ними; однак самі вони, ці великі люди, перебувають у полоні своїх пристрастей, своїх примх, свого марнолюбства, тобто найдрібніших і найниціших людських почуттів. Чи відомо вам, що через одне вікно замку Тріанон, яке не подобалося Людовику Чотирнадцятому і подобалося Лувуа, спалахнула війна, у полум'ї якої по цей час горить Європа. Французька держава зобов'язана своїм лихоліттям зневаженому марнославству фаворита і, може бути, буде зобов'язана своїм спасінням ще більш незначній причині... талант не в тому, щоб суперничати з провидінням і видумувати події, а в тому, щоб уміти ними користуватися. Чим мізерніші вони, тим, на мою думку, важливіші. Великі наслідки малих причин!.. Ось моя система!.."

У яку добу ці слова стали відображати ставлення до світових історико-культурних процесів? Спробуйте аргументувати власну позицію щодо теорії Болінгброка.

11. Яку специфічну рису культури зламу століть відображено в цих незалежно сформульованих маніфестах представників різних культур?

В. Пачовський:

То є штука, я не пхаю

Тут ідей — настроєм маю

"Нагу душу" розбудить!

Ф. Достоєвський:

Краса врятує світ.

12. Які риси культури зламу століть прочитуються за рядками прекрасної новели М. Коцюбинського "Іпtermezzo"? Який спосіб сприймати дійсність воскресає під пером майстра і чому?

"З тьми невідомого з'явився я на світ, і перший віддих, і перший рух мій — у темряві матірнього лона. І досі той морок наді мною панує — усі ночі, половину мого життя стоїть він між мною і тобою. Його слуги — хмари, гори, темниці — закривають тебе від мене — і всі троє ми знаємо добре, що неминуче настане час, коли я, як сіль у воді, розпущусь у нім навіки. Ти тільки гість у житті моїм, сонце, бажаний гість, — і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе. Ловлю останній промінь на хмарах, продовжую тебе у вогні, в лампі, у феєрверках, збираю з квіток, з сміху дитини, з очей коханої. Коли ж ти гаснеш і тікаєш від мене — творю твою подобу, даю наймення їй "ідеал" і ховаю у серці.

І він мені світить".

РОЛЬ КУЛЬТУРНИХ ОРІЄНТАЦІЙ У РОЗВИТКУ

СУСПІЛЬСТВА.

КУЛЬТУРА. КОНТРКУЛЬТУРА. СУБКУЛЬТУРА.

1. Культуролог і педагог Маргарет Мід вводить поняття "постфігуративна культура", яку визначає так:

"Постфігуративна культура — це така культура, у якій кожна зміна відбувається настільки повільно й непомітно, що діди, тримаючи на руках новонароджених онуків, не можуть уявити для них ніякого іншого майбутнього, ніж власне минуле. Минуле дорослих стає майбутнім кожного нового покоління; прожите ними — це схема майбутнього для їхніх дітей...

Дорослі передають своїм нащадкам лише почуття незмінної спадкоємності

життя...

Основні навички і знання передавалися дитині так рано, так незаперечне і так надійно — оскільки дорослі виражали тут своє почуття впевненості, що саме таким має бути світ для неї, позаяк вона дитя їхнього тіла і душі, їхньої землі, їхньої особливої традиції, — що в дитини не могло бути й тіні сумніву щодо розуміння своєї власної особистості, своєї долі.

Суттєва риса постфігуративних культур — це постулат, який знаходить своє вираження в кожному діянні представників старшого покоління, постулат, який проголошує, що їхній спосіб життя, скільки б змін у ньому насправді не відбувалося, є незмінним і залишиться вічно тим самим... Для того, щоб зберегти таку культуру, старі люди були потрібні..."

Які культури можна віднести до постфігуративних? Якою є модель часу постфігуративних культур?

2. У пропонованому уривку з культурологічного дослідження аналізуються функціональна і семантична зміни архетипу дому в сучасній культурі. Спробуйте продовжити думки дослідника про порівняння сучасної оселі і традиційної хати. Включіть до контексту порівняння також традиційний японський дім. Де виявилося більше паралелей? Чому?

"... поява так званих міст-супутників ... фактично відображає уявлення про острівний спосіб розселення. Транспорт набирає в такому архітектурному просторі домінуючого значення, тож традиційні континентальні уявлення про

хату, дім як місце постійної оселі витісняються образом будівлі як тимчасово зупиненого транспортного засобу, подібно до кораблів, що зайшли до порту.

Невідповідність житлового простору континентальним традиціям позначається і на тому, що зсувається рівновага між інтер'єром і екстер'єром на користь другого. Саме екстер'єр міської вулиці — загальновизнаний образ хаосу, світ вулиці вторгається в інтер'єр, долаючи його мури за допомогою аудіовізуальних засобів масової комунікації.

3. Яку рису, притаманну культурі XX ст., відображено в наведеній нижче інтерпретації ідеологічних змістів радянської культурної традиції А.Скрипника? Чи виправдане таке прочитання їх?

"...відбулася — стихійно або цілеспрямовано — реанімація культурних стереотипів, характерних для стародавніх теократичних держав. В ідеології, а точніше, у прилеглих до неї прошарках масової свідомості склався комплекс уявлень квазірелігійного характеру. Сюди включалися обожнення вождя, віра в його всевідання і моральну бездоганність. Сакралізація вищих керівників потребувала не лише численних культових предметів і символів, а й розв'язання надто важкої проблеми теодицеї...Пропаганда, підсилена зусиллями письменників, художників, кінорежисерів, композиторів, фахівців із суспільних наук тощо, використала обидва засоби класичного боговиправдання: перекладання провини на "офірних цапів" (на шкідників, шпигунів, опозиціонерів) і посилання на недосконалість будівельного матеріалу (наявність "родимих плям капіталізму"). Пізніше до цих засобів долучився ще один, ближчий до язичництва за своїм духом (вождь наділявся статусом язичницького божества). Смерть "живого божества" давала можливість покласти все зло на нього і тому супроводжувалася розтрощенням минулих ідолів, а також внесенням нових".

4. Розставте висловлювання в порядку від "найдальшого" до"найближчого"до нашого часу. Якою в цих текстах постає еволюція антропологічних поглядів європейської людності?

4.1. "Глянь, брате, на отців наших. Що вони оба взяли із собою? Або нащо їм обом одіж? Адже тільки те їхнє і єсть, що вчинили вони для душі своєї".

4.2. "Міжусобиця розуму й пристрастей у людині. Якби в неї був лише розум.. Або ж тільки пристрасті... Але наділена і розумом, і пристрастями, вона безперервно воює сама з собою, бо мириться з розумом тільки тоді, коли воює з пристрастями, і навпаки. Тому вона завжди страждає, завжди її роздирають суперечності".

4.3."Суб'єктивізм означає, з одного боку, що індивідуальний суб'єкт сам себе вибирає, а з іншого боку — що людина не може вийти за межі людської суб'єктивності. Коли ми говоримо, що людина сама себе вибирає, ми маємо на увазі, що кожен з нас вибирає себе, але тим самим ми говоримо, що, коли ми вибираємо себе, ми вибираємо всіх людей. Вибирати себе так чи інакше означає одночасно утверджувати цінність того, що ми вибираємо... Якщо, з іншого боку, існування передує сутності, і якщо ми хочемо існувати, створюючи наш образ, то цей образ значимий для всієї нашої епохи. Отже, наша відповідальність більша, ніж ми могли б передбачати, оскільки поширюється на все людство".

4.4. "Я складаюся з дієвої сили і тілесної матерії. Жодне з них не перетворюється на ніщо, оскільки вони не виникають з нічого. Кожна частина мого єства через перетворення входить в якусь частину світу, і ця, у свою чергу, знову в іншу його частину, і так безкінечно здійснюються його перетворення".

4.5. "Зрештою, мені здалося, я зрозумів, чому людина найщасливіша з усіх живих істот і гідна загального захоплення і який жереб було уготовано їй серед інших, завидний не лише для тварин, а й для зірок і потойбічних душ... Адже саме тому людину по праву називають і вважають великим дивом, живою істотою, справді гідною замилування. Уже Всевишній Батько, Бог-Творець створив за законами мудрості світове помешкання, яке нам здається найяснішим храмом божества. Але, закінчивши творення, побажав майстер, щоб був хтось, хто оцінив би значення такої великої роботи, любив би її красу, захоплювався її розмахом. Тому, завершивши всі справи..., задумав нарешті створити людину... Тоді погодився Бог з тим, що людина — невизначений витвір, і, поставивши її в центрі світу, сказав: "Не даємо ми тобі, о Адам, ні свого місця, ні певного образу, ні особливого обов’язку, щоб і місце, і подобу, і обов'язок ти мав за власним бажанням, відповідно до своєї волі і свого рішення".

6. "З часом людина переконується, що зірки, не більш як сяючі точки, що не мають на неї ніякого впливу. Подібно до того, як падіння каменю, течія ріки, рух тіні, шелест листя пояснюються фізичними причинами, тими самими причинами пояснюється рух зірок. Світ керується законом, тобто є результатом фізичних умов. Коли відкрили, що серце людини влаштовано відповідно до законів гідравліки і що великі серцеві канали мають звичайні механічні пристосування, клапани, що око людини влаштоване на основі найвитонченіших принципів оптики..., тоді стало ясно, що одухотворені істоти не є винятком із загального правила".

5. Розставте висловлювання від "найдальшого" до "найближчого" до нашого часу. Якою за цими текстами постає еволюція світобудовчих уявлень у європейському культурному процесі?

5.1. "Дах півнеба — в місяці. Зірка переливається; а другі непорушні. Наче

в скрипці, симетрія в сузір'ї, чи веретено, коли прядуть...

Поема Божа, і в ній закон, ясний, але і таємничий: як в сонці.

Свідчення, що має золотий зміст, засвічене навіки. В душу прийматимеш

злагоду, записану в слові із світил вечірніх".

5.2. ... Та ледь здійсниться

Відкриття — усе на атоми вмить розщепиться.

Все — із часток, а цілого не стало.

Лукавство між людей верхи забрало.

Зв'язки урвались, усіма забуті

Батько і син, влада й покута.

5.3. "Сприйнявши в себе смертні і безсмертні живі істоти і поповнившись ними, наш космос став видимою живою істотою, яка обіймає все зриме, чуттєвим богом, ...найбільшим і найкращим, прекрасним і довершеним, єдиним і однорідним небом".

5.4. Могутнім громом сонце грає

В гучному хорі братніх сфер

І путь накреслену верстає

Од первовіку й дотепер.

Цих незбагненних див видіння

Сповняє силою серця,

І, як у перший день творіння,

Величні всі діла Творця.

Земля із швидкістю страшною

В просторі крутиться — літа,

І райське світло дня чергою

Зміняє ночі темнота.

Хвилює море неозоре

І шумом скелі покрива,

Та сфер стремління вічно-скоре

І гори, й море порива.

5.Та, на лиці якої сяйво квітло,

Немов меткий вожай, сказала знов:

"З найбільшого звелись ми тіла в світло,

В безтіле світло, що саме — любов,

Любов до блага, що сама — відрада,

Відрада, всіх блаженств найвищий схов.

6. Розставте висловлювання від "найдальшого" до "найближчого" до нашого часу. Якою за цими текстами постає зміна моделей часу в плині європейського історико-культурного процесу?

6.1. "Час існує тільки в нашій душі. Минуле — у пам'яті, й майбутнє — у чеканні. Його можна передбачити за деякими ознаками, які існують уже в теперішньому. Сутність теперішнього часу становить споглядання...Мені здається, що час є нічим іншим як триванням, однак триванням чого саме — я достовірно не знаю, хоча малоймовірно, щоб воно було чимось іншим, аніж тривалістю самого духу".

6.2."Вік бо цей теперішній дуже мінливий є, і всі речі в ньому швидкоплинні".

6.3."Час є рікою виникаючого і стрімким потоком. Лише з'явиться щось, як вже проноситься повз, але проноситься й інше, і знову на виду перше".

6.4. "І будь-який сон кожної людини втілюється як чиясь чужа ява. Якщо відправитися звідси до Босфору, від вулиці до вулиці, можливо дату за датою набрати цілий рік з усіма його порами, тому що в кожного своя осінь і своя весна і

всі пори людського життя, тому що все життя можна уявити як полум'я свічки, тож між народженням і смертю навіть жодного подиху не залишиться, щоб її загасити".

6.5. Як буду змушений гукнути:

"Спинися, мить! Прекрасна ти!" —

Тоді закуй мене у пута,

Тоді я рад на згубу йти.

7. Перед вами міркування письменника Андре Моруа про сучасну людину. Як культурологи називають такий ідеал людської особистості? Знайдіть у текстах

сучасної культури підтвердження цієї думки.

"В одній-однісінькій людині поєднуються сотня різних людей. Гарна вона чи погана? І те й інше. Ви знаєте це за собою, ви буваєте ніжним і жорстоким, розумним і несамовитим, мудрієм і шаленцем. Це залежить від обставин, від прочитаної книжки, від радників, приятелів. Згадайте, наприклад, Шатобріана. У ньому жили дві людини: одна — несамовито віруючий, християнин з народження і за вихованням, друга — безвільний грішник, гордій, розпусник. Хто з них двох Шатобріан? Ані той, ані інший. Шатобріан був сумою".

8. Чи згодні ви з позицією X. Ортеги-і-Гассета щодо масової людини? Чим можна пояснити утвердження домінанти масової культури? Це притаманно кожній історико-культурній добі чи стало специфічним на певному етапі?

"Сьогодні увесь світ стає масою...Час уже намітити першими двома штрихами психологічний малюнок сьогоднішньої масової людини: Ці дві риси — безперешкодне зростання життєвих запитів та, відповідно, нестримна експансія власної натури і друге, уроджена невдячність до всього, що змогло полегшити їй життя. Обидві риси змальовують доволі знайомий душевний склад розбещеної дитини... Масова людина відчуває себе довершеною Чи це не досягнення? Чи не колосальний прогрес те, що маси обзавелися ідеями, тобто культурою? Ні в якому разі. Тому що ідеї масової людини такими не є і культурою вона не обзавелася... Мірою культури є чіткість установок... Відразою до обов'язку пояснюється і напівсмішний-напівганебний феномен нашого часу — культ молоді як такої... Як не дико, однак молодістю стали шантажувати."