9.5. Правонаступництво держав щодо державних боргів

Державний борг, за Конвенцією, означає будь-яке фінансове зобов’язання держави-попередника стосовно іншої держави, міжнародної організації або будь-якого іншого суб’єкта міжнародного права, яке виникло відповідно до міжнародного права.

Наслідками переходу державних боргів є:

- припиненні зобов’язань держави-попередниці;

- виникнення цих боргових зобов’язань у держави-наступниці.

Конвенція закріплює принцип відсутності наслідків правонаступництва держав для кредиторів. Правонаступництво не торкається юридичної сили зобов’язань відповідно до принципу «pacta sunt servanda.}} і переходять як до нових незалежних держав або до держав, які утворилися внаслідок територіальних змін.

При поділі держав, передачі частини території або відділенні частини території держави і утворенні нових держав, державний борг держави-попередниці переходить до держави-наступниці в справедливій частці з урахуванням, зокрема, майна, прав і інтересів, що переходять до держави-наступниці в зв’язку з означеним державним боргом.

При об’єднанні двох або більше держав, державний борг переходить до такої держави-наступниці.

Особливий режим мають нові незалежні держави – ніякий борг держави-попередника не переходить до нової держави. У разі укладання угоди між державою-кредитором і новою незалежною державою має бути враховувало зв’язок між державним боргом держави-попередниці, пов’язаним із його діяльністю на території, що є об’єктом правонаступництва держав, і майном, правами й інтересами, що переходять до нової незалежної держави. Така угода не повинна завдавати збитку принципу невід’ємного суверенітету кожного народу над його багатствами і природними ресурсами. Здійснення такої угоди не може підривати основи економічного добробуту нової незалежної держави.