9.3. Правонаступництво держав щодо державної власності

Щодо правонаступництва державної власності, архівів і боргів застосовуються норми міжнародного звичаєвого права, основні з яких кодифіковані у Віденській конвенції про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 р (не набрала чинності).

Основним засобом регулювання проблем правонаступництва між сторонами за Конвенцією є угода між ними. І лише у випадку, коли така угода відсутня, застосовуються правила Конвенції.

Державна власність держави-попередника, за Конвенцією, є майно, права й інтереси, що на момент правонаступництва держав належали їй, відповідно до внутрішнього права держави-попередника. Міжнародне право не визначає обсяг такої власності, це внутрішня компетенція конкретної держави. Якщо сторони не домовилися про інше, перехід державної власності здійснюється без компенсації.

У разі об’єднання держав їх власність переходить до об’єднаної держави.

При передачі частини території держави його нерухома державна власність, що знаходиться на цій території, і рухома державна власність, пов’язана з його діяльністю на цій території, що є об’єктом правонаступництва держав, переходить до держави-наступниці.

У випадку відділення частини або частин території держави може поставати питання щодо справедливої компенсації між сторонами або це питання регулюється так само як у разі передачі території.

Визначення державної власності в кожній країні має свої особливості. Загальні визначення:

1. До нерухомої державної власності належать: державні будинки, спорудження, підприємства, банки, засоби зв’язку, комунальні підприємства. У деяких країнах також земля, її надра й інші природні ресурси.

2. До рухомої власності належать залізничний, водяний і повітряний транспорт, автомобілі й інші транспортні засоби, засоби виробництва, зброя, що знаходиться в державному керуванні.

При поділі держави й утворенні на її території двох або більше держав-наступниць нерухома і рухома державна власність держави-попередника переходить до держави-наступниці, на території якої вона знаходиться, а нерухома і рухома державна власність держави-попередника, що знаходиться за кордоном переходить до держав-наступниць у справедливих частках. Передбачається можливість справедливої компенсації.

9.4. Правонаступництво держав щодо державних архівів

Віденська конвенція визначає, що державні архіви держави-попередника є сукупністю документів будь-якої давнини і різновиду, розроблених або придбаних державою-попередником протягом її діяльності, які на момент правонаступництва держав належали державі-попередниці відповідно до її внутрішнього права і зберігалися нею безпосередньо або під її контролем у якості архівів з будь-якою метою.

Основні правила правонаступництва державних архівів такі:

- перехід державних архівів відповідно до територіального принципу;

- перехід державних архівів відбувається без компенсації;

- правонаступництво держав не торкається архівів третіх держав, які знаходилися на території держави-попередниці і які належать їй відповідно до внутрішнього права;

- зберігання цілості й неушкодженості державних архівів попередником.

При поділі держави, відділенні або передачі частини території держави іншій державі, частина державних архівів держави-попередниці, необхідних для нормального керування цією територією, або яка стосується виключно або головним чином такої території, переходить до держави-наступниці. На прохання держави-наступниці і за рахунок останньої вона може одержати додаткові, пов’язані з інтересами переданої території державні архівні документи.

При об’єднанні держав архіви переходять до новоствореної держави-наступниці.