
- •Визначення хлібопекарських властивостей пшеничного борошна та пробна лабораторна випічка
- •Загальні положення
- •Устаткування, прилади, матеріали
- •1. Визначення хлібопекарських властивостей борошна
- •1.1. Визначення газоутворюючої здатності борошна
- •1.2. Визначення кількості сирої клейковини
- •1.3. Визначення якості сирої клейковини
- •1.4. Визначення маси сухої клейковини та її гідратаційної здатності
- •1.5. Визначення розпливання кульки тіста
- •2. Проведення пробної лабораторної випічки при приготуванні тіста за інтенсивною «холодною» технологією.
- •Порядок проведення роботи
- •Питання для самоперевірки
- •Визначення якості хліба
- •Загальні положення
- •Опис методики досліджень Визначення показників якості хліба
- •Порядок проведення роботи
- •Оформлення звіту
- •Питання для самоперевірки
- •Література: [1, с. 77-80, 226-315; 2, с. 74-75; 3, с. 26-64, 114-130, 231-233].
- •Виробництво макаронних виробів та оцінка їх якості
- •Устаткування, прилади, матеріали
- •Опис методики досліджень
- •1. Виробництво макаронних виробів
- •Визначення якісних показників
- •1. Визначення швидкості випресовування
- •2. Визначення вологості тіста та готових виробів
- •3. Визначення кислотності готових виробів
- •4. Варильні властивості
- •Виробництво кондитерських виробів аморфної структури
- •1. Вміст сухих речовин визначають рефрактометричним методом.
- •6. Органолептична оцінка
- •Порядок проведення роботи
- •Лабораторна робота №5 виробництво кондитерських виробів кристалічної структури
- •Цукерки “Детям”
- •Визначення якісних показників помадних цукерок
- •Порядок проведення роботи
- •Оформлення звіту
- •Виробництво кондитерських мас драглеподібної структури
- •Відмінності технології цукрового і затяжного печива
- •Устаткування, прилади, матеріали
- •Опис методики досліджень
- •Визначення якісних показників печива
- •Порядок проведення роботи
- •Оформлення звіту
- •Питання для самоперевірки
- •Література: [4, с. 322-364; 5, с. 356-412, 11, с. 1-16; 6].
- •Аналіз якості харчоконцетратів перших та других обідніх страв
- •Устаткування, прилади, матеріали
- •Опис методики досліджень
- •1. Визначення якості пакування, маси нетто
- •6. Визначення масової частки жиру рефрактометричним методом.
- •7. Визначення кислотності харчових концентратів
- •8. Визначення масової частки солі у харчових концентратах.
- •Аналіз якості продуктів цукробурякового виробництва
- •1. Визначення вмісту ср в продуктах
- •2. Визначення масовій частки сахарози в продуктах
- •3. Визначення присмаку і запаху цукру
- •4. Визначення масової частки сахарози в цукрі
- •5. Визначення масової частки вологи цукру
- •Визначення масової частки редукуючих речовин
- •7. Визначення масової частки феродомішок цукрі
5. Визначення масової частки вологи цукру
(ДСТУ 3659-97)
Метод заснований на висушуванні наважки до постійної маси, для чого використовують заздалегідь висушені бюкси з притертими кришками.
Техніка визначення – наважки цукру-піску або тонкоподрібненого цукру-рафінаду масою близько 10 г зважують з погрішністю ±0,0002 г і висушують в сушильній шафі при температурі 105 °С до постійної маси. Висушування починають при температурі 50 °С і протягом 30 хв доводять її до 105 °С у звичайній сушильній шафі. Перше зважування при висушуванні в сушильній шафі – через 3 год. Кожне подальше зважування здійснюють через кожну годину сушіння. Наважки висушують до тих пір, поки різниця між двома подальшими зважуваннями не перевищує 0,001 г. У всіх випадках зважування ведуть з погрішністю не більше 0,0002 г. Результати зважування округляють до тисячних часток грама.
Масову частку вологи W (у %) розраховують за формулою
, (9.3)
де т – маса зразка, г;
т1 и т2 – маса наважки з бюксом до і після висушування, г.
Визначення масової частки редукуючих речовин
(ДСТУ 3924-2000)
Метод заснований на відновленні двовалентної міді, що міститься в надлишку розчину Мюллера, в одновалентну редукуючим цукром досліджуємого об'єкту. Маса редукуючих цукрів, що вступили в реакцію, фіксується йодометрично. Одновалентна мідь окислюється точно відміряним надлишком розчину йоду, а його залишок, що не прореагував, титрують розчином тіосульфату натрію у присутності індикатора - розчину крохмалю.
Приготування реактиву Мюллера: наважку кристалічного сульфату міді (CuSo4*5Н2О) масою 35 г, розчиняють в 400 см3 киплячої води. Окремо розчиняють в 500 см3 киплячої води 175 г розтертого в ступці кристалічного калія і 68 г безводного карбонату натрію. Обидва розчини після охолодження змішують в мірній колбі місткістю 1 дм3, доводять дистильованою водою до мітки і перемішують. Отриманий розчин збовтують з 3 – 5 г активоваго вугілля і розчин, що відстоявся протягом 2 ч, фільтрують. Фільтрат зберігають в темній склянці з пробкою.
Техніка визначення: відважують цукор-пісок масою 20 г, зважують з погрішністю не більше 0,0002 г, розчиняють у воді, переносять в мірну колбу місткістю 100 см3, доводять водою до мітки, збовтують і фільтрують в суху колбу. Піпеткою відбирають 50 см3 фільтрату, що відповідає 10 г цукру, в конічну колбу місткістю 250—300 см3, додають циліндром 50 см3 води, і піпеткою 10 см3 реактиву Мюллера. Колбу поміщають на 10 хв в киплячу водяну баню так, щоб розчин, що знаходиться в колбі, був на 2—3 см нижче за рівень води в бані. Колбу поміщають на підставку, щоб вона не торкалась дна бані. Після кипіння розчин повинен мати блакитний або зеленуватий відтінок.
Інакше аналіз повторюють з меншою кількістю фільтрату, наприклад відбирають 20 см3. При цьому результати перераховують на 10 г цукру. Потім колбу охолоджують під струменем холодної води до температури 20°С, не збовтуючи. Додають циліндром 5 см3 5 н. розчину оцтової кислоти, і точно відміряний піпеткою надлишок 1/30 н. розчину йоду. Після чого колбу закривають, вміст періодично перемішують обертальним рухом протягом 2 хв, додають 5 см3 0,5%-ного розчину крохмалю і надлишок йоду титрують 1/30 н. розчином тіосульфату натрію. Об'єм витраченого тіосульфату натрію віднімають з об'єму доданого розчину йоду. Таким чином, визначають витрату розчину йоду, який вступив в реакцію. Набуте значення зменшують на 2,5 см3 (поправка на відновлення 10 г сахарози складає 2,2 см3, поправка на 10 мл реактиву Мюллера і контрольний дослід — 0,3 см3). Розрахунок ведуть, виходячи з того, що 1 см3 1/30 н. розчину йоду відповідає 1 міліграму інвертного цукру. Масову частку редукуючих речовин X (у %) розраховують по формулі
Х = (( V1 К1 - V2 К2 – 2,5)*0,001*100) / m (9.4.)
де V1— кількість внесеного 1/30 н. розчину йоду, см3;
К1 — поправочний коефіцієнт 1/30 н. розчину йоду;
V2 — кількість 1/30 н. розчину тіосульфату натрію, що пішло на титрування надлишку йоду, що не вступив в реакцію з редукуючими речовинами, см3;
К2— поправочний коефіцієнт 1/30 н розчину тіосульфату натрію;
2,5—поправка на відновлення 10 г сахарози, 10 см3 реактиву Мюллера і контрольний дослід, см3;
m — маса цукру, г