8. Робота над диханням

Симптом 3. Первинно: при паретичності дихальних м’язів наявні порушення рецепторної координації, в результаті чого затримується дозрівання дихальної функціональної системи. Вторинно: наявний недостатній об’єм дихання, недостатність центральної регуляції дихання, збереженість інфантильної схеми дихання. Вправи:

1. дитина лежить на спині, ноги зігнуті в колінах, логопед тримає ноги дитини за щиколотки (ікри), піднімаючи їх, натискає на живіт дитини в напрямку до під пахових впадин, вправа проводиться під рахунок:

1 – згинання ніг

2 – натискання

3 – вихідне положення

Внаслідок виконання цієї вправи покращується рухливість діафрагми

2. дитини у положенні сидячи, рот закритий, логопед затискає одну ніздрю дитині і просить дитину дихати у заданому темпі

3. -//- з іншою ніздрею

4. дитина сидить за столом, перед обличчям створюють додатковий потік повітря

5. дихання через рот, ніздрі закриті руками, дитина вдихає до того моменту, поки логопед не попросить вимовляти окремі звуки чи склади;

6. дитина виконує вдих ротом, а логопед притискає грудну клітину, перешкоджаючи на 1-2 сек. Вдиху

7. дитина вдихає повітря і максимально затримує процес видиху

Подані вправи проводять щодня, 5-10 хв. Поступово підключають вимову голосних на фазі видиху.

9. Робота над голосом

Симптом 4. Первинно: внаслідок парезів м’язів гортані відбуваються зміни м’язевого тонусу в голосових складках, обмежується їх рухливість. Вторинно: голос стає слабким, не мелодійним; порушується вібрація голосових складок, порушується утворення дзвінких і глухих приголосних. Виділяють вправи підготовчі та основні.

Підготовчі:

1. загальне розслаблення, артикуляційний масаж, артикуляційна гімнастика

2. кругові рухи головою

3. активізація рухів м’якого піднебіння

4. стимуляція задньої частинки спинки язика (глотковий рефлекс)

Основні:

1. рухи головою в сторони з одночасним вимовлянням голосних звуків на видиху

2. рухи нижньою щелепою вниз, спочатку повільно, потім активно

3. імітація жування

4. вимова голосних звуків без рухів голови, з логопедом, зі зміною сили голосу

5. вимова слів ланцюжком зі зміною сили голосу

6. читання напам’ять віршів і скоромовок

Розвиток мелодійності голосу і голосових модуляцій з допомогою:

• інсценізацій

• читання або розповідання казок за ролями

• промовляння фраз відповідно до інтонаційних схем

Можна використовувати вправи для корекції порушень голосу органічного ґенезу

10. Корекція звуковимови

Робота над звуковимовою передбачає активізацію і формування кін естетичних і кінетичних відчуттів та на цій основі подолання фонетичних недоліків. Групи вправ:

1. пасивні артикуляційні вправи:

• потряхування верхньої і нижньої губи

• розправлення щік

• розташування язика під верхніми і нижніми різцями

• поплескування по піднебінній завісі

• опускання і піднімання нижньої щелепи

2. для формування артикуляційно-сенсорних схем дані вправи проводять після попередніх пасивних артикуляційних вправ, які потребують певного закріплення: спочатку пасивні вправи проводять перед дзеркалом і дитина спостерігає за їх виконанням, кожну вправу коментують, потім дзеркало забирають, дитина закриває очі, логопед виконує ті ж самі вправи а дитина має їх прокоментувати

• двогуба схема: верхня і нижня губа пасивно змикаються в такому положенні, потім дитина дує через губи, щоб зімкнення розривалось

• язиково-альвеолярна схема: кінчик язика пасивно притискається до альвеол, утримують положення, дитина дує

• губно-зубна схема: вказівним пальцем піднімають нижню губу до верхніх різців не змикаючи (у випадку малорухливої нижньої губи її також піднімають вказівним пальцем іншої губи) і дитина видуває повітря

• язиково-піднебінна схема: голова дитини злегка закидається назад, задня частинка спинки язика вглиб і піднімається до піднебіння тоді дитину просять покашляти і зафіксувати увагу на тих відчуттях, які виникають

3. формування артикуляційного праксису(виконання серії рухів)

• формування координованих рухів артикуляційної системи 9поєднання двох-трьох артикуляційних сенсорних схем

• виконання складних вправ, які передбачають послідовну зміну різних артикуляційних рухів (ба-да-ба, ва-га-ва, ра-ба-га)

4) робота над вимовою: вона певною мірою залежить від форми дизартрії, віку дитини, важкості порушення та загального мовленнєвого рівня. Одночасно починають стимуляцію диференційованого слухового сприймання і стимуляцію звукового аналізу. Починають роботу зі збережених звуків. При роботі над звуковимовою керуються такими установками:

1. корекційна робота повинна полегшувати комунікацію;

2. врахування психологічних особливостей і соціального оточення дитини;

3. формування мотиваційної сторони мовлення.

Основні методи корекції звуковимови

1. кінетично-кінестетичний

2. слухо-зорово-кінестетичний

Напрямки роботи над вимовою:

1. тренування слухового розрізнення;

а) на не мовленнєвому матеріалі;

б) на мовленнєвому матеріалі;

в) робота по розрізненню нормативного звучання звуків і власної вимови.

2. Постановка звуків:

Використовуються традиційні прийоми постановки звуків з використанням методу фонетичної локалізації (пасивно надається певне положення артикуляційним органам, фіксується увага дитини на відчуттях), надалі працюють над викликанням ізольованих звуків.

У першу чергу відпрацьовують ті звуки, яккі дитина правильно вимовляє у відображеній вимові.

Особливості постановки звуків при різних формах дизартрії

а) при псевдобульбарній дизартрії:

- працюють над подоланням гіперсалівації;

- навчають піднімати кінчик язика до верхніх зубів ( для [ т ] [ д ] [ н ]) ;

- вчать закушувати верхніми різцями нижню губу ( для [ в ] [ ф ]) ;

- вчать змикати верхню і нижню губи (для [ п ] [ б ] [ м ]) ;

- вчать дути на кінчик язика у міжзубному положенні ( для [ с ] [ з ] [ ш ] [ ж ]) ;

б) при мозочковій дизартрії:

- необхідний укріплюючий масаж лицевих та укріплюючих м’язів;

- логоритмічні вправи;

- вправи для координації дихання, фонації і артикуляції (спів)

- виконання артикуляційних вправ з опорою.

в) при кірковій дизартрії:

- формування тонких диференційованих рухів кінчика язика вверх (на верхню губу, під верхню губу, на верхні ясна під губою, до верхніх різців, на верхні ясна за зубами, на піднебіння, на альвеоли)

- стимуляція вимови передньоязикових звуків у напрямку нарощування труднощів ([ т ] [д] [ н ] -> [ л ] [ р ] -> [ ч] [ ш ]

г) при екстра пірамідній дизартрії :

- артикуляційні вправи для розслаблення м’язів;

- засоби для фіксації голови і кінцівок;

- зосереджувати увагу на положенні рота, на рухах очей без додаткових напружень;

- корисними є вправи для розвитку ручного праксису.

д) при бульбарній дизартрії:

- артикуляційні вправи активізую чого типу;

- подолання гіпотонусу язика;

- виконання артикуляційних вправ з опорою.

Автоматизація звуків при дизартріях.

Особливості: при автоматизації рекомендованим є прийом одночасного промовляння звуків з одночасним постукуванням пальцями руки, або ногою і прийом написання літер (для школярів).

Диференціація звуків за загальною схемою.

Робота над виразністю вимови:

З метою вироблення виразності вимови дизартриків вчать

- сповільнювати і прискорювати темп мовлення;

- чергувати рівномірно наголошені і ненаголошені склади;

- виділяти голосом або паузами окремі слова та групи слів;

- супутня вимова речень, віршів, скоромовок разом з логопедом (хором).