Система корекційно-педагогічної роботи при дизартріях

5. Загальна характеристика корекційної системи

Корекція дизартрій передбачає стимуляцію всіх мовленнєвих функцій (моторних, сенсорних, комунікативних, …) паралельно із виправленням розладів вимови, голосу, дихання, тембру мовлення, а також передбачає стимуляцію інших психічних функцій, які беруть участь у творенні мовлення.

Типові напрямки комплексного впливу:

10. диференційований артикуляційний масаж

11. артикуляційна гімнастика

12. ЛФК ( з метою нормалізації фізіологічного і мовленнєвого дихання)

13. фізіотерапія

14. медикаментозне лікування

15. логоритміка

16. фонопедія

17. корекція мовленнєвих процесів: корекція фонетичної, фонематичної, лексико-граматичної системи, розвиток навичок звукового аналізу і синтезу.

Важливим є ранній початок корекційної роботи.

6. Робота над нормалізацією тонусу м’язів артикуляційного апарату

Ця робота проводиться починаючи з немовлячого віку за рекомендаціями лікаря-невролога. В загальному для дизартрії характерні наступні симптоми:

18. порушення м’язевого тонусу в артикуляційній мускулатурі:

а) спастичність м’язів (гіпертонус)

б) паретичність м’язів (гіпотонус)

в) дистонія м’язів (мінливість тонусу)

2) порушення рухливості артикуляційних м’язів

3) порушення дихання

4) порушення голосу

Ці групи симптомів є первинними, виникають внаслідок органічного ураження, проявляються ще в до мовленнєвий період.

Симптом 1.а.) постійне підвищення тонусу в мускулатурі язика, інколи губ. Первинно: язик напружений, відтягнутий назад, спинка вигнута вверх, кінчик язика не виражений. Вторинно: пом’якшені приголосні звуки, виникає назальність, як наслідок наявність фонематичного недорозвитку.

Круговий м’яз рота – спостерігається напруження, яке призводить до щільного зімкнення. Вторинно обмежуються активні рухи.

Підборідно-язиковий м’яз, щелепно-під’язиковий м’яз: первинно помічається напруження в цих м’язах, вторинно порушуються рухи язика вперед.

Порушення м’язевого тонусу в артикуляційній мускулатурі у вигляді спастичності м’язів поєднуючись із підвищенням тонусу в м’язах обличчя, шиї; іноді поєднується із спастичність шийних м’язів, в окремих випадках зі спастичність скелетних м’язів призводить до неправильного положення голови (кривошия0; перешкоджає активним рухам голови; недостатньо розвинуте ключичне дихання. З шийною мускулатурою безпосередньо пов’язані м’язи мовленнєвої мускулатури, особливо м’язи язика. Відповідно напруження у шийних м’язах також обмежує рухливість м’язів кореня язика. В кінцевому результаті посилюється нерозбірливість мовлення.

Симптом 1.а. у поєднанні зі спастикою шийної мускулатури може посилюватись за рахунок шийного і лабіринтного тонічного рефлексів (ШТР, ЛТР)

Підвищення м’язевого тонусу у корекційному плані потребує розслаблення. Перед усім вибирають найбільш зручну позу, у якій дані тонічні рефлекси найменше виражені (рефлексзаборонні позиції):

1. обирають при лабіринтному тонічному рефлексі (ЛТР): дитина лежить на спині, за допомогою рук логопеда голова, плечі та верхня частина спини дитини, а також коліна згинаються; виконують розгойдування дитини;

2. при шийному тонічному рефлексі (ШТР) дитина лежить на спині, ноги злегка згинаються в колінах, руки витягнуті вздовж тулуба, під шию дитини підкладають валик, щоб голова вільно звисала назад, плечі злегка при підняті, шия витягується;

3. при шийному тонічному рефлексі (ШТР) дитина лежить на спині, руки і ноги витягнуті вздовж тулуба, голова злегка звисає назад;

4. при шийному тонічному рефлексі (ШТР) і лабіринтному тонічному рефлексі (ЛТР) положення тіла дитини на боці, голова, руки і ноги зігнуті

5. положення на животі; валик підкладається під груди, грудна клітина піднята вверх, голова злегка закинута назад.

Комплекс вправ для шиї:

1. позиція №2: підкладають під потилицю руки і виконують ритмічні рухи головою дитини кругового характеру

2. позиція №2: голова при цій вправі повинна звисати через край столу, під потилицю підкладають дощечку і виконують рухи головою дитини кругового характеру

3. позиція №5: голова звисає через край столу, виконують рухи голови дитини кругового характеру.

Вправи для розслаблення м’язів обличчя: (усі вправи виконуються в позиції №1)

1. погладжу вальні рухи від середини лоба до скронь (кінчиками пальців у повільному темпі)

2. рівномірні прогладжування від брів до волосяної частини голови

3. виконання масажуючи рухів від лінії лоба через щоки вниз, до м’язів шиї та плечей.

Вправи для розслаблення м’язів губ: (усі вправи виконуються в позиції №2)

1. має кілька варіантів:

а) вказівні пальці розміщують у точках між серединою верхньої губи і кутиками рота, здійснюють рухи до середини губи (рухи не ковзаючи а розтягуючи; верхня губа збирається у вертикальну складку);

б) ті ж рухи виконуються на нижній губі;

в) пальці розміщуються на верхній і нижній губі одночасно

2) пальці у попередньому положенні і виконують вертикальні рухи: оголюються верхні зуби і ясна; нижні зуби і ясна;

3) кінчики вказівних пальців розміщують у кутиках рота; розтягують і повертають у попереднє положення.

Вправи № 1 і 2 виконують при:

• закритому роті

• привідкритому роті

• широко відкритому роті.

Після розслаблення губ відпрацьовують їх активно-пасивні рухи:

• пиття через трубочку

• утримування губами різних предметів (палички, трубочки різного діаметру, льодяники, шпателі з дерева)

Вправи для розслаблення язика: такі вправи проводять лише після загального

м’язевого розслаблення (усі попередні комплекси)

1. виконання рухів нижньою щелепою вниз;

2. на кінчик язика кладуть шматочок стерильної вати – це дозволяє дитині відчути стан напруження; шпателем виконують легкі натискання => язик розслаблюється;

3. виконання легких плавних погойдувань язиком із сторни в сторону;

4. розслаблення кореня язика (характер точкового масажу): використовуємо точки впливу, які характеризуються підвищеною електропровідністю (БАТ); великий, вказівний або середній палець розміщують під обома кутиками нижньої щелепи, заглиблюючи їх всередину => виконуються кругові рухи спочатку поверхневі, через 30-60 сек. З більшою інтенсивністю, потім знов поверхневі (щодня 1,5-2 хвилини)

5. пасивно-активні рухи язика (позиція №5): логопед захоплює стерильною марлею язик, виконує маятникові погойдування, поступово зменшуючи свою допомогу.

1.б.) Первинно: язик тонкий, розпластаний в порожнині рота, губи в’ялі, щільно не змикаються, рот напіввідкритий, присутня назальність. Вторинно: повітряний струмінь проходить через ніс, як наслідок утруднена артикуляція приголосних звуків (губно-губних, зімкнених і щілинних передньоязикових).

З метою укріплення м’язевого тонусу виконують вправи з попереднього комплексу з більшою інтенсивністю; використовують щипкоподібні погладжування губної та жувальної мускулатури, потім використовують вправи артикуляційної гімнастики з елементами опору («футбол»,…. тощо).

1.в.) Первинно: під час спокою м’язевий тонус нормальний а під час мовлення різко збільшується. Вторинно: різко спотворюється артикуляція; артикуляційні зміни динамічні: заміни і пропуски не постійні. Нормалізац3ія м’язевого тонусу проводиться шляхом використання вправ для розслаблення і активізації м’язів диференційовано.