Наслідки:

1. грубо порушена вимова всіх губних звуків (п, б, м, в, ф), типовим є наближення всіх звуків до єдиного глухого щілинного звука;

2. всі зімкнені приголосні наближаються до щілинного;

3. наявне оглушення дзвінких приголосних

4. присутня назалізація

Критерії розмежування

Бульварна дизартрія	Псевдобульбарна дизартрія
1. характер паралічу чи парезу мовленнєвої мускулатури:
периферичний	центральний
2. Характер порушення мовленнєвої мускулатури:
порушені і довільні і мимовільні рухи	переважно порушені довільні рухи
3. Характер ураження артикуляційної моторики:
дифузний	вибірковий
4. Специфіка порушень звуковимови:
Оглушення дзвінких приголосних, часте оглушення голосних, артикуляцій голосних наближені до нейтральних звуків. Поряд із паретичністю в окремих м’язевих групах наявна спастичність	Поряд з оглушенням спостерігається і одзвінчення

4. Екстрапірамідна дизартрія – ушкоджуються швидкі, точні диференційовані рухи. Екстрапірамідна система відіграє роль у регуляції м’язового тонусу: у послідовності, силі та рухливості м’язових скорочень; забезпечує автоматизоване і емоційно забарвлене виконання рухів. Екстрапірамідна дизартрія виникає при ураженні екстра пірамідної системи. Симптоми даного ураження:

1) зміни м’язового тонусу в мовленнєвій мускулатурі;

2) наявність насильницьких рухів;

3) порушення емоційно-рухової іннервації

4) порушення пропріорецептивної аферентації від мовленнєвої мускулатури.

Об’єм рухів при екстра пірамідній дизартрії може бути достатнім, але особливі труднощі дитина відчуває при збереженні артикуляційних позицій.

В стані спокою при екстра пірамідній дизартрії в артикуляційних м’язах спостерігається дистонія (гіпотонія) м’язів. При хвилюванні, або під час мовлення наявне різке підвищення м’язевого тонусу, яке поєднується з гіперкінезами: язик різко згортається в клубок, відтягується до кореня, залишається напруженим; паралельно підвищується тонус м’язів у глотковому та дихальному апараті => блокується підключення голосу і затримується дихання. При менш виразних порушеннях м’язевого тонусу мовлення має змазаний характер, з носовим відтінком, різко порушується просо дика, темп мовлення. Мовлення одноманітне має характер монотонності.

При екстрапірамідній дизартрії наявний згасаючий голос, який до кінця фрази може перетворитися на бурмотіння. Особливість екстра пірамідної дизартрії - відсутність стабільності та одноманітності порушень звуковимови. Наявні великі труднощі автоматизації звуків.

Екстрапірамідна дизартрія може поєднуватися із недостатньою обробкою сенсорної інформації => виникає нейросенсорна туговухість (страждає сприймання високих тонів).

5. Мозочкова дизартрія – виникає при ураженні мозочка, лобно-мозочкових шляхів, зв’язків мозочка з іншими відділами ЦНС. Мовлення при даній формі скандоване, поштовхоподібне, сповільнене, з порушенням модуляції, наголосів, може мати місце згасання голосу до кінця фрази.

Артикуляційна симптоматика:

1. зниження тонусу у м’язах язика і груп;

2. рухи язика не точні, з проявами гіпометрії чи гіперметрії;

3. під час виконання тонких рухів може виникати тремор язика

4. рухливість язика в цілому обмежена, темп рухів сповільнений;

5. наявні труднощі втримування артикуляційних позицій;

6. м’яке піднебіння провисає;

7. жування послаблене;

8. міміка в’яла;

9. наявна виразна назалізованість більшості звуків.