17. Чи складає етногенетична ніша цілісність особливих природно-географічних та соціокультурних характеристик, а також єдиної мережі комунікацій?

Кожна етногенетична ніша має природний і соціальний компоненти. Природний компонент такої ніші складають природно-географічні умови, в кожному конкретному випадку своєрідні, які в комплексі своїх характеристик (рельєф, водний режим, річкова система, клімат, ґрунти, рослинний і тваринний світ, роза вітрів, температурний режим) становлять певну цілісність, відмінну від аналогічних природно-географічних комплексів, що склалися в інших, у тому числі сусідніх, реґіонах. Як правило, такі територіальні природно-географічні комплекси відокремлені від сусідніх аналогічних комплексів більш чи менш чітко вираженими природними утвореннями – горами і нагір’ями, річками й річковими долинами, узбережжями морів, кордонами природних і кліматичних зон тощо.

Соціальний компонент етногенетичної ніші складають витворені протягом тисячоліть, як правило, різноетнічним населенням даного регіону, генетично споріднені традиції взаємодії з природним середовищем і олюднення природи, матеріального виробництва, способу життя, культури (матеріальної, духовної, соціонормативної, політичної), мислення. У випадку приходу нового етнічного угруповання в даний реґіон ці традиції, акумульовані субстратним населенням, передаються прибульцям, які, засвоюючи місцевий тисячолітній культурний спадок, певним чином теж впливають на нього.

У завершенні формування соціального компоненту етногенетичної ніші велика роль належить також об’єднанню її території мережею різного роду комунікацій, зокрема інформаційних, або ж таких, на основі яких виникають інформаційні комунікації11. У цьому процесі основну роль виконують торгово-економічні зв’язки і особливо об’єднання даної території в рамках одного політичного організму.

18. Чи можна стверджувати, що український народний менталітет є персоналістичним?

Усталеного, реально існуючого загальноукраїнського менталітету внаслідок дії багатьох чинників ще не склалося. Він існує як певна проективна можливість, нерозгорнута потенційність. Становлення української особистості має виступити чинником дефрагментації української ментальності. При цьому у виробленні стратегії особистісного формування слід свідомо та рішуче долати існуючі в ментальному ландшафті елементи фобій, рештки всіляких комплексів меншовартості, історичної скривдженості тощо.Для виконання завдань творення ментального середовища новітньої української державності в особистісному вихованні слід велику увагу приділити відновленню (або знов-таки формуванню) історичної пам'яті, використанню доробку історичної персоналістики, широкій популяризації імен славетних українців.

19. У системі цінностей української культурної традиції домінують серце чи розум?

Означуючи специфіку української філософії, більшість дослідників звер­тає увагу на її несхильності до побудови строгих раціонально-абстрактних систем: в ній “серце” домінує над “головою”.

20. Чи були члени Кирило-Мефодіївського товариства прихильниками подальшої уніфікації української культури в єдиному культурному просторі Російської імперії?

Ні не були. Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, бачили різні шляхи проведення їх у життя — від ліберально-поміркованого реформізму (Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш) — до революційних методів боротьби (Тарас Шевченко, Микола Гулак, Георгій Андрузький).

21. Чи були члени Кирило-Мефодіївського товариства прихильниками подальшої уніфікації української культури в єдиному культурному просторі Російської імперії?

Ні не були. Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, бачили різні шляхи проведення їх у життя — від ліберально-поміркованого реформізму (Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш) — до революційних методів боротьби (Тарас Шевченко, Микола Гулак, Георгій Андрузький).

22. Чи пояснював Пантелеймон Куліш злиденний стан українського народу забуттям власних традицій?

Так. П. Куліш картає українців за те, що забувають свої традиції, славу предків. Вони мають неоціненний скарб — рідну мову, але й "з рідним словом" туляться, "мов злодій". Письменник закликає народ до освіти, до культури, тому підготував переклад творів Шекспіра. П. Куліш вважав шлях повстань, селянських воєн неприпустимим, тому закликав: "Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім'ї культурників вертайся". У цьому його погляди були різко протилежні із Шевченковими, але кожен має право на свої переконання.