3.2.2 Засоби і способи гасіння пожеж

Засоби пожежегасіння, призначені для об'єктів від пожежі, повинні відповідати ГОСТ 12.4.009–75.

До засобів пожежегасіння відносяться:

• пожежні гідранти (незамерзаючі крани для приєднання пожежних рукавів), що живляться від кільцевого водопроводу з діаметром труб 100÷150 мм;

• внутрішні пожежні крани (розташовані уздовж робочих площадок і проходів), які живляться від пожежного водопроводу;

• стаціонарна установка пожежегасіння (для газового гасіння пожежі);

• первинні засоби пожежегасіння: ОУ–2, ящики з піском, пожежні щити.

Гасіння пожежі на трактах подачі газу може здійснюватися такими способами: відривом полум'я сильними струменями води, паром стиснутого повітря; закладенням місця прориву газу густим розчином глини, стрічкової маси; забиванням пробок в отвір, які пропускають газ і карбуванням отвору азбестом; накладенням пластиру з азбестової полотнини з одночасним рясним змочуванням водою; зниженням тиску газу до 50 мм вод.ст.; заповненням газопроводу пором. По закінченні гасіння газового полум'я необхідно забезпечити припинення виходу газу в атмосферу щоб уникнути її отруєння і створення вибухонебезпечної суміші.

Пожежі гасяться воєнізованою пожежною охороною ВПО–3 за допомогою добровільної пожежної дружини цеху під керівництвом ІТП цеху.

Відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки в цеху несе начальник цеху, а на дільницях – майстри дільниць.

3.2.3 Охорона навколишнього середовища

Питання охорони природи і раціонального використання її ресурсів здобувають у даний час виняткове важливе значення.

При поганій роботі чи відсутності очисних установок, а також у випадку нераціональної технології металургійні заводи можуть бути основними забруднювачами навколишнього середовища в районі їхнього розташування.

Охорону навколишнього середовища від промислових забруднень варто забезпечувати по чотирьох основних напрямках:

1. переходу до принципово нової безвідходній чи маловітходній технології, що ґрунтується на комплексному використанні сировини;

2. попередньому очищенню (збагаченню) сировини і заміні одних видів сировини іншими з меншим змістом шкідливих домішок;

3. удосконалюванню роботи очисних установок;

4. розробці діючих систем контролю і управління викидами промислових підприємств.

На ПАО «Дніпровський меткомбінат» експлуатують газоочисні і пилоуловлюючі установки. В даний час ще відсутній загальноприйнятий єдиний критерій оптимальності, який дозволяє комплексно оцінювати ефективність роботи таких споруджень, однозначно й обґрунтовано вибирати їхньої конструкції для конкретних джерел викидів. Практика показує, що оцінка ефективності установки по к. к. д. уловлювання не може цілком характеризувати доцільність використання даної установки у визначених умовах комбінату. Необхідний к. к. д. уловлювання при проектуванні установки вибирають, виходячи із середнього припустимого в даних умовах викиду.

В даний час проводять роботи по удосконалюванню схеми очищення стічних вод. Можливим напрямком є застосування споруджень великої одиничної потужності: радіальних відстійників діаметром 50 м, які при роботі в режимі доочищення повинні забезпечити низький залишковий зміст механічних домішок і олій. Очищення стічних вод при цьому здійснюється за двоступінчастою схемою: первинний відстійник з часом прибування води 20–30 хв. і потім фільтрація її; первинний відстійник з часом перебування 10 хв. і вторинний відстійник (радіальний діаметром 30 і 50 м), що працює в режимі доочищення.

Для подальшого поліпшення робіт з охорони природи створюють спе­ціальні лабораторії захисту повітряного і водяного басейнів.

Основними задачами лабораторії є нагляд за станом газо-водоочисних установок, своєчасним і доброякісним виконанням ремонтів і контроль за правильністю їхньої експлуатації; контроль за впровадженням заходів, поліпшують техніко-економічні показники роботи цих установок; контроль рівня забруднення повітряного і водяного басейнів; участь у впровадженні нових технічних рішень, які забезпечують комплексне оздоровлення навколишнього середовища; виявлення причин незадовільної роботи газо-водоочисних установок і вживання заходів по їх усуненню; вивчення й аналіз передового досвіду родинних підприємств по експлуатації газо-водоочисних установок з метою впровадження його на заводі; регулярний контроль ефективності роботи газоочисних споруджень по затвердженому головним інженером заводу.