3. Комплекс особистісних якостей соціального педагога
Науковці з соціальної роботи стверджують необхідність володіння соціальним працівником комплексом особистісних (професійних, психологічних) якостей. Існують різні підходи до їх класифікації. О.Безпалько розподіляє їх на:
психологічні характеристики (емоційна врівноваженість, творче мислення, наполегливість тощо);
морально-етичні якості (гуманність, доброта, толерантність);
психоаналітичні якості (адекватна самооцінка, самоаналіз).
П.Павленко так класифікує особистісні якості:
- вимоги, які пред’являють у ході професійної діяльності до психічних процесів (сприймання, уява, мислення тощо), психічних станів (апатія, стрес, тривожність), емоційних (стриманість) і вольових (наполегливість, послідовність, імпульсивність);
- самоконтроль, самокритичність, самооцінка своїх вчинків, а також стресостійкі якості – уміння переключатися та управляти своїми емоціями;
- комунікативність, емпатичність, красномовність.
Капська А. розмежовує особистісні якості від комунікативності (сукупності вмінь та навичок, що забезпечують функціонування процесу спілкування з клієнтом та колегами).
Особистість, яка володіє комунікативною компетентністю, повинна бути здатною орієнтуватися в соціальних ситуаціях, визначати особистісні особливості та емоціональний стан інших людей, вибирати адекватні способи спілкування з ними, розподіляти та концентрувати увагу, володіти вмінням слухати, правильно сприймати та реагувати на критику, володіти культурою безконфліктного спілкування. Від уміння створити атмосферу комфортності, доброзичливості та викликати довіру клієнтів залежить ефективність досягнення мети соціальної роботи. Відомо, що клієнтами соціальної роботи є люди різного віку, соціальних груп та категорій, що зумовлює необхідність індивідуального підходу в діяльності соціального працівника. Особливої ваги набуває вміння спілкуватися та взаємодіяти з колегами. Адже від цього залежить, як людина буде почуватись у колективі, з яким настроєм ітиме на роботу, яка атмосфера буде її оточувати, а звідси — наскільки особистісно-значущими для неї будуть цінності професійної діяльності, наскільки висока внутрішня мотивація.
Як ми бачили, існують різні підходи до визначення особистісних якостей, якими має володіти соціальний працівник. Це зумовлюється специфікою соціальної роботи, суб'єктом та об'єктом якої виступає людина. На нашу думку, є можливим виокремити такий компонент професійної компетентності соціального працівника, як рефлексивно-діяльнісна компетентність. Такий вид компетентності передбачає здатність соціального працівника до самоаналізу, самооцінки та до цілеспрямованої діяльності, що веде до змін властивостей особистості, діяльності та ставлення до особистісно-професійного розвитку. У цьому контексті соціальний працівник повинен володіти такими якостями, як самокритичність, самоконтролі, самоповагою; бути впевненим у собі та своїх можливостях, відповідальним, наполегливим; бути готовим реалізовувати свої знання та можливості, використовувати інновації, адаптуватися до умов, що змінюються, ризикувати, творчо підходити до вирішення професійних завдань тощо.
Окремим компонентом, на нашу думку, є морально-етична компетентність. До цього компонента ми відносимо такі особистісні якості соціального працівника, які дозволяють йому взаємодіяти з клієнтом у межах професійної етики. Етична поведінка передбачає володіння соціальним працівником такими особистісними якостями, як поважання гідності кожної людини, такт, толерантність, емпатія, відвертість, справедливість, доброзичливість тощо.
Таким чином, аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дозволяє зробити висновок, що для ефективного функціонування вітчизняної системи соціальної роботи необхідним є покращення кадрового забезпечення соціальних служб. Тільки професійно компетентний соціальний працівник є здатним досягти цілей соціальної роботи. Між тим, поняття «професійна компетентність соціального працівника» є недостатньо визначеним, сама проблема не дослідженою, що, на наш погляд, гальмує процес становлення професійної соціальної роботи в Україні. Адже для того, щоб формувати професійну компетентність, необхідно знати зміст цього поняття.
У нашому дослідженні ми намагались визначити компоненти професійної компетентності соціального працівника. Ми виокремлюємо такі компоненти, як:
мотиваційно-ціннісний (погляди, уявлення, сподівання, мотивації, що є необхідними для розуміння соціальним працівником цінності для суспільства соціальної роботи в цілому та його особистісної діяльності зокрема);
когнітивно-технологічний (володіння відповідними знаннями та вміння застосувати їх на практиці);
комунікативний (володіння культурою спілкування, здатність створювати атмосферу комфортності, доброзичливості тощо);
рефлексивно-діяльнісний (здатність до критичного самоаналізу, готовність до змін, самовдосконалення, інновацій тощо);
морально-етичний (володіння якостями необхідними для етичної поведінки).
Звичайно, таке визначення компонентів професійної компетентності соціального працівника не є остаточним, потребує подальшої розробки та обґрунтування.