2. Комунікативні і професійні якості соціального педагога

Важливими комунікативними і професіонально значимими яко­стями особистості соціального педагога є:

• психічна готовність до організаторсько-комунікативної діяль­ності (схильність до доброзичливої поведінки, уміння слухати, підтримати бесіду);

• стриманість, врівноваженість у спілкуванні (уміння володіти собою, емоційно стримуватися, організовувати рівне, спокійне спілкування без вияву досади і т.ін.);

• доброзичливість, привітність (готовність сприяти благополуч­чю інших людей, вияв участі і привітності у спілкуванні з ними);

• шанобливість (вияв шанобливості до клієнтів, поважливе ставлення до них, визначення їхньої гідності);

• довірливість, відвертість як вияв довіри до того, з ким спілкується соціальний педагог);

• альтруїзм або психологічна зверненість до інших людей;

• оптимізм, під яким розуміється соціальне світовідчуття, що концентрує життєлюбство, життєрадісність;

• внутрішня енергія, упевненість у собі, що поєднується з висо­ким рівнем самоконтролю;

• педагогічний такт, почуття міри;

• емпатія або здатність до співпереживання;

• рефлексія або усвідомлення соціальним педагогом того, як він сприймається партнером по спілкуванню.

Демократичний стиль спілкування. Виявляється в особистісному підході до кожного клієнта, урахуванні індивідуальних особли­востей і особистого досвіду людини, співчутливим ставленням до його проблем і прагненні допомогти. Соціальний педагог намагаєть­ся донести мету спільної діяльності до свідомості клієнта, залучає його до активного вирішення власних проблем.

Ліберальний стиль або анархічний, попустительський прояв­ляється в тому, що соціальний педагог не виявляє активності, ініціа­тивності, легко підкоряється іншим, часом протилежним, впливом. Важливі питання й проблеми клієнта педагог, що має подібний стиль спілкування, часто розглядає формально, не вникаючи в суть, не намагаючись знайти й усунути причину.

Соціальний педагог у силу своїх професійних обов'язків пови­нен володіти наступними вміннями:

1. Уміння вислухати інших із розумінням і цілеспрямованістю.

2. Уміння виявити інформацію і зібрати факти, необхідні для оцінки ситуації.

3. Уміння створювати й розвивати стосунки, що сприяють успішній професійній діяльності.

4. Уміння спостерігати й Інтерпретувати вербальну й невербальну поведінку, застосовувати звання з теорії особистості та діагностичні методи.

3. Уміння активізувати зусилля опікуваних (учнів, їхніх батьків) на вирішення власних проблем, добитися їхньої довіри.

4. Уміння обговорювати гострі теми у позитивному емоційно­му настрої й без висловлення погроз.

5. Уміння розробляти новаторські рішення проблем опікува­них.

8. Уміння виявляти потреби для визначення терапевтичних залежностей.

9. Уміння вести дослідження або інтерпретувати висновки досліджень і положень професійної літератури.

10. Уміння забезпечувати і улагоджувати відносини між конф­ліктуючими особистостями й групами.

11. Уміння забезпечувати міжінституційні зв'язки.

12. Уміння інтерпретувати соціальні потреби й доповідати про них у фінансуючі фонди, органи громадськості, у законодавчі інсти­тути.

Окрім цього соціальний педагог повинен уміти:

• дати психологічну характеристику особистості, інтерпрета­цію власного психологічного стану, володіти найпростішими засо­бами психічного саморегулювання;

• бути здатним до діалогу як засобу спілкування;

• використовувати засоби ефективної організації творчої діяль­ності дітей і молоді в навчально-виховному процесі, а також у по­зашкільних виховних закладах;

• збирати, аналізувати, систематизувати інформацію про со­ціальні проблеми дітей і молоді, уміти прогнозувати спрямування їхньої продуктивної діяльності, організовувати дозвілля, виявляти шляхи подолання міжособистісних, конфліктів;

• допомагати сім'ї в розвитку інтелектуальних і морально-ес­тетичних якостей дітей різного віку, здійснювати педагогічне керів­ництво й консультування процесів виховання дітей в сім'ї, за місцем проживання;

• впливати різноманітними соціально-педагогічними засобами на різноманітні категорії дітей і молоді;

• використовувати методику різноманітних видів наочності, аудіовізуальної техніки, комп'ютера в доборі й обробці інформації про моделі допомоги в кожному конкретному випадку;

• створювати умови для плідної творчої роботи учнів на уроці, у групі продовженого дня, позакласної та позашкільної діяльності, організації дозвілля, науково-технічної й художньої творчості;

• володіти засобами психокорекційного впливу на дітей і мо­лодь, які знаходяться в кризовому стані й конфліктних ситуаціях.

Виходячи із вищенаведених умінь можна зробити висновок, що психолого-педагогічна компетентність в особистісно-середовищному контексті соціального педагога складає базову основу його функціональної грамотності, підготовленості.

Соціальний педагог — це професійно підготований фахівець у галузі педагогіки відносин у соціумі: сім'ї Й сімейно-сусідській спільності, в загальноосвітній і професійній школі, в лікарні, притул­ку, дитячому будинку, інтернаті, у виправному закладі, де соціаль­ний педагог впливає на формування виховуючих, гуманістичних, морально й психологічно комфортних стосунків.

Діяльність соціального педагога зорієнтована на роботу з уч­нями, підлітками, із сім'ями (незалежно від наявності в них про­блем), із пріоритетом морально-профілактичних завдань. Соціаль­ний педагог в етично допустимій формі сам виходить на контакт з сім'єю, особистістю. Він ніби ставить соціальний діагноз, вивчає психологічні і вікові особливості, спроможності людини, вникає у світ його інтересів, коло спілкування, в умови життя, моральний мікроклімат, виявляє позитивні й негативні впливи, проблеми пси­хологічні, медичні, правові, екологічні.