8.3. Ефективність функціонування підприємства з іноземним капіталом

Статутний фонд спільного підприємства - це сукупність вне­сків засновників, які надаються в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке во­ни створюють.

Іноземний інвестор може здійснювати свій внесок до Статут­ного фонду спільного підприємства у вигляді:

• іноземної валюти, що визнається конвертованою Національ­ним банком України;

• валюти України при реінвестиціях в об'єкт первинного інве­стування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (до­ходи);

• будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

• акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоратив­них прав (прав власності на частку (пай) у Статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

• грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають ва­ртість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельни­ми звичаями;

• будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процеду­рами) країни інвестора або міжнародними торговельними звича­ями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалі­зовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

• прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ре­сурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вар­тість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з закона­ми (процедурами) країни інвестора або міжнародними торгове­льними звичаями;

• інших цінностей відповідно до чинного законодавства України.

Внески іноземного інвестора та його українського партнера до Статутного фонду підприємства оцінюються в іноземній конвер­тованій валюті України за домовленістю сторін на підставі цін міжнародних ринків або ринку України.

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валю­ту України здійснюється за офіційним курсом національної ва­люти України, визначеним Національним банком України.

При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержа­них у валюті України внаслідок здійснення іноземних інвестицій, перерахування інвестиційних сум проводиться за офіційним кур­сом національної валюти України, визначеним Національним ба­нком України на дату фактичного здійснення реінвестицій.

Питання про формування Статутного фонду, який є основою для майбутньої діяльності спільного підприємства, вирішується партнерами. Виходячи з уяви про масштаби діяльності спільного підприємства, оцінюється його загальна вартість на момент ви­ходу на проектну потужність з метою встановлення оптимально­го розміру капіталу, який необхідний для забезпечення першого етапу спільного підприємства. У подальшому Статутний фонд спільного підприємства може поповнюватись за рахунок прибут­ків від господарської діяльності, а при необхідності також за ра­хунок додаткових внесків його учасників.

Формування Статутного фонду викликає необ­хідність проробки різних аспектів господарської діяльності під­приємства. Ця робота потребує участі всіх партнерів, їхнього вза­єморозуміння.

Для оцінки економічної доцільності інвестиційного проекту в цілому необхідно розрахувати ряд показників, серед яких:

• прибуток від реалізації продукції;

• балансовий прибуток;

• чистий прибуток;

• річна і середньорічна рентабельність капітальних вкладень;

• внутрішня норма рентабельності;

• термін окупності проекту;

• валютна самоокупність.

Критерієм ефективності інвестиційного проекту є досягнення максимального інтегрального ефекту за період, що аналізується. Вказані показники доцільно розраховувати за роками (дискретно) накопиченими значеннями (інтегрально).

Економічний ефект, що полягає в отриманні максимального прибутку, визначається як різниця між призведеною до початко­вого стану здійснення проекту виручкою від реалізації продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках та витратами, які вклю­чають власні капіталовкладення, витрати, пов'язані з погашенням кредиту, поточні витрати виробництва і транспортування проду­кції.

У цілому розрахунок основних показників можна звести до такої схеми. Спочатку визначається прибуток від реалізації про­дукції в і-му році:

(8.1)

де Р_і - прибуток від реалізації продукції; РS_i - валютна виручка від реалізації продукції в i-му році (якщо ці витрати не внесені до собівартості продукції); k - курс Національного банку для перерахунку відповідної іноземної валюти в національну (на момент проведення розрахунків); Рс_i - виручка від реалізації продукції на внутрішньому ринку у i-му році; С_і - повна собівартість реалізованої продукції у і-му році.

Далі система відрахувань будується відповідно до діючого на­ціонального законодавства. Визначається балансовий прибуток (Рb_i) як сума прибутку від реалізації продукції, що надійшла в даному році, відсотків за зберігання коштів у банках, інших ви­робничих і невиробничих надходжень, з відрахуванням податку, виплат по кредиту, включаючи відсотки та інші платежі.

Чистий прибуток (Рn_i) визначається як різниця між балансовим прибут­ком і сумою податків, що сплачується до Державного бюджету:

(8.2)

де Т_і - розмір податків.

При розрахунку інтегрального ефекту від реалізації інвести­ційного проекту доцільно використовувати показник чистого приведеного доходу:

(8.3)

де А_і - амортизаційні відрахування; К_і - капітальні витрати по всіх джерелах фінансування; L_i - ліквідна вартість; а_і - коефіцієнти дисконтування.

Якщо показник NPV > 0 при даному нормативі дисконту, то це означає перевищення внутрішньої норми рентабельності проекту над витратами, пов'язаними зі здійсненням проекту. Якщо показник NРV < 0, то інвестиційний проект недоцільно реалізувати, при варі­анті NРV = 0 інвестиційний проект не має чистого прибутку.

Визначення ефективності участі в інвестиційному проекті українського і зарубіжного учасників є невід'ємною частиною його аналізу, оскільки може скластися ситуація, коли проект у цілому може бути ефективним, але з огляду на інвестиційний клімат, діючу систему оподаткування та інші загальноекономічні фактори може бути неефективним для конкретного учасника проекту.

Ефективність інвестицій українського і зарубіжного інвесторів визначається показниками прибутку від реалізації проекту, рен­табельності і періоду окупності понесених (зазнаних) витрат, чи­стої поточної вартості і внутрішньої норми рентабельності. Сума прибутку (Рn_i), що залишається у розпорядженні національного і іноземного інвесторів, визначається як різниця між балансовим прибутком (Рb_i) і податком Т_i:

(8.4)

Якщо в інвестиційному проекті беруть участь дві або більше сторін, то прибуток між ним розподіляється відповідно до стату­тних документів або до внеску до статутного фонду спільного підприємства. Прибуток, що отримує національний інвестор (Рnn), можна визначити, як

(8.5)

де І - частка чистого прибутку, що має отримати національний інвестор.

Прибуток, що отримує іноземний інвестор (Pnf), розраховується за формулою:

(8.6)

де Y - частка чистого прибутку, що отримає іноземний інвестор.