VI Закінчення уроку.

Отінення робіт. Демонстрація робіт. Завдання на наступний урок.

Урок №5

6 Клас

Тема: Символіка орнамента і кольору в народній творчості. Композиції «Український рушник».

Мета: 1. Поглибити знання учнів про українське образотворче мистецтво; познайомити з вишивкою, її символікою; активізувати знання і вміння по стилізації природних форм.

2. Розвивати обране мислення, асоціативну пам‘ять і уяву.

3. Виховувати естетичне відношення навколишнього середовища, творів мистецтва, любов до батьківщини.

Обладнання: матеріали: два аркуші білого паперу, склеєні по вертикалі, кольоровий папір, клей, ножиці.

зоровий ряд: зразки українських рушників.

Хід уроку.

І. Організація класу.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя з елементами бесіди.

• В яких народних ремеслах України приміняються стилізовані форми?

В народі казали, що його можна порівняти з піснею, вишитою на полотні. Про який предмет йде мова?

ІV. Оголошення теми уроку.

Сьогодні на уроці ми познайомимся з ще одним видом української народної творчості – українським рушником. Адже саме в ньому зібрано більша кількість перероблених природних форм, і кожен символв орнаменті має своє певне значення.

V. Вивчення нового матеріалу.

Слово вчителя.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

А. Малишко

В руках народних майстрів простий шматок самотканого полотна перетворюється в справжній витвір мистецтва. Вишивкою, як правило, займалися всі жінки. Це був один із самих поширених домашніх художніх промислів селян. Узори на рушниках – це маючи певне значення символом: ромб з точкою посередині – засіяне поле; вазон з квіткою – дерево миру; людська фігура – знак Берегині; богині домашнього вогнища; розквітлі квіти, зображні як в розрізі, дереві, вазони і букети символізують вічну живу природу. Від краю до центру малюнка орнамент перетворювався в легкий малюнок, який складався з елементів основного.

В залежності від місцевості відрізнявся вибір кольору. Так наприклад, на Київщині часто користувалися нитками червоного, чорного кольорів з невеликою кількістю жовтого; на Полтавщині - блакитного, темно-синього і зеленуватого кольорами; на Волині основний колір був червоний з додаванням чорного, синього і зеленого; на Гуцульщині кольорова гамма базувалася на співвідношенні яскравих фарб – чорної, червоної, оранжевої, жовтої, синьої, фіолетової. Але частіше всього, як бачите, використовували чорний і червоні кольори – символи печалі і любові.

Широка була і сфера використовування рушників і в знак згоди на шлюб дівчина подавала його старостам. Головний убор заміжньої жінки – це довгий (8м) рушник. В нього загортали немовля, яке тільки-но з‘явилося на світ.