6. Організаційно-методичне забезпечення

Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП передбачає

використання всіх документів, регламентованих чинною нормативною базою

щодо вищої освіти, адаптованих і доповнених з урахуванням особливостей цієї

системи.

7. Контроль успішності студента

Контроль успішності студента здійснюється з використанням методів і

засобів, що визначаються вищим навчальним закладом. Академічні успіхи

студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що

використовується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у

вищому навчальному закладі чином з обов’язковим переведенням оцінок до

національної шкали та шкали ECTS.

Оцінки студентів можна виставляти так:

За шкалою ECTS

За національною шкалою

За шкалою навчального закладу

(як приклад)

А Відмінно 90–100

ВС Добре 75–89

DE Задовільно 60–74

FX незадовільно з можливістю повторного складання 35–59

F незадовільно з обов’язковим повторним курсом 1–34

FX означає: “незадовільно” – необхідно виконати певну додаткову роботу

для успішного складання;

F означає: “незадовільно” – необхідна значна подальша робота.

Державна атестація студентів проводиться відповідно до чинної

нормативної бази.

огічних працівників вищих навчальних закладів”.

1.4.1 Програма дій Болонської декларації в системі вищої освіти і

науки України

Розвиток України визначається у загальному контексті європейської

інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності загальноосвітньої

культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин,

лібералізацію, свободу пересування, свободу здобуття освіти будь-якого

рівня та інше, що є невід’ємним атрибутом громадянського демократичного

суспільства.

Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і

стандартів в освіті, науці, техніці, поширенні власних культурних і науково-

технічних здобутків в ЄС. У кінцевому результаті такі кроки

спрацьовуватимуть на підвищенні в Україні європейської культурної

ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-

освітнього простору.

Здійснення даного завдання передбачає взаємне знаття будь-яких

принципових, на відміну від технічних, обмежень на контакти і обміни та

поширення інформації.

Основними цілями реформ в Україні є підвищення життєвого рівня

населення, передусім завдяки переходу до ринкової економіки, забезпечення

захисту громадянських прав і поширення індивідуальних свобод особи.

Ринок праці і соціальна політика є найважливішими компонентами

досягнення цих цілей, тому що вони необхідні для забезпечення

продуктивності сучасної економіки.

У цьому контексті реформування вищої освіти і науки в Україні

передбачає:

• перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що

дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті неповного

освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до її

здібностей та забезпечити її мобільність на ринку праці;

• формування мережі вищих навчальних закладів, яка б за формами,

програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла

потреби кожної людини і держави в цілому;

• підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення

умов для навчання впродовж усього життя;

• запровадження в системі вищої освіти і науки України передового

досвіду розвинутих країн світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє

співтовариство;

• пошук рівноваги між масовою фундаментальною та елітарною

освітою, з одного боку, та вузькою спеціалізацією і професіональною

досконалістю, з іншого. 44

Головною метою Програми дій є вжиття заходів для входження

національної системи і науки в європейський простір з реалізацією таких

вимог, критеріїв і стандартів:

♦ постійне навчання впродовж усього життя;

♦ мотивоване залучення студентів до навчання;

♦ сприяння привабливості та конкурентоспроможності європейського

простору вищої освіти і науки інших регіонів світу.

Для реалізації концептуальних засад Болонського процесу в Україні

необхідно:

# удосконалити двоступеневу структуру вищої освіти;

# прийняти прозорі та зрозумілі градації дипломів, ступенів та

кваліфікацій;

# використати єдину систему кредитних одиниць і додатка до

диплома;

# враховувати європейську практику організації акредитації та

контролю якості освіти;

# підтримувати та розвивати європейські стандарти якості;

# ліквідувати перепони для розширення мобільності студентів,

викладачів і дослідників;

# запровадити сучасні підходи інтеграції вищої освіти і науки у справі

підготовки магістрантів і аспірантів;

# забезпечити подальший розвиток автономності та самоврядування у

системі вищої освіти та науки.

Реалізація Програми дій дасть можливість:

! провести системну модернізацію системи освіти в цілому;

! наблизити якість освіти до вимог стандартів, що напрацьовані

європейською спільнотою для впровадження до 2010 р.;

! запровадити систему кредитів, сумісну із Європейською кредитно-

трансфертною системою навчання;

! сприяти мобільності громадян України, які здобувають освіту або

надають освітні послуги.

Організація виконання Програми дій покладається на Департаменти

вищої освіти, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції,

кадрової роботи, науково-технічного розвитку, інноваційного розвитку,

економіки та фінансування, управління ліцензування, акредитації та

настрифікації, Науково-методичний центр вищої освіти, Центр міжнародної

освіти, Міністерство освіти і науки України.

ВИСНОВКИ

1.3 Кредитно-модульна система

Першим європейським досвідом використання кредитної системи не

тільки для нагромадження Й реалізації кредитів у своєму вузі, але і для їх

академічного визнання у вузах-партнерах стала Європейська система

трансферту кредитів (ECTS), що виникла в 1988 році у рамках програми

"Еразмус" і апробувалася на протязі 6 років 145 вузами європейських країн.

ERASMUS - Програма діяльності ЄС для мобільності студентів університетів.

Вона була покликана вирішити три проблеми:

• структуризацію навчальних планів вищих навчальних закладів різних

країн з метою забезпечення їхньої сумісності;

• розширення можливостей для мобільності студентів;

• академічне визнання.

Введення кредитної системи полегшує академічні контакти з

іноземними університетами, зокрема, приєднання вузу до ECTS, дозволить

враховувати зароблені в іншому вузі кредити в загальній сумі кредитів для

одержання диплома. 72

Одним з основних структурних елементів ECTS є навчальний кредит, що

являє собою одиницю виміру виконаної студентом роботи. Остання містить у

собі години, призначені не тільки для аудиторної, але й самостійної роботи, а

також враховує в годинах проміжні і фінальні форми звітності.

Відображений у навчальному процесі кредит і обсяг роботи студента

містить у собі:

• лекції;

• семінарські і практичні заняття;

• консультації (тьюторіали);

• контрольні роботи;

• реферати, ессе;

• контрольовану самостійну роботу студента;

• іспити й інші форми оцінювання та ін.

У кредитах оцінюються:

• обов'язкові дисципліни;

• факультативні курси;

• робота над проектом, курсовою/дипломною/роботою;

• навчальна/виробнича/практика;

• інші форми навчальної діяльності, заплановані навчальним планом.

Таким чином, кредит забезпечує можливість контролю повного обсягу

навантаження студента. При розгорнутій системі ефективних курсів (курсів

на вибір) система кредитів дозволяє відслідковувати виконання кожним

студентом програми для одержання академічного ступеня.

Кредити дають можливість кількісно охарактеризувати кожну

навчальну дисципліну так, щоб закінчений академічний рік визначався якою-

небудь їх сумою за академічні курси. Так, у рамках ECTS академічний рік

дорівнює 60 кредитам. Система ECTS, складається з 240 кредитів для

бакалаврату (4 роки): 60 кредитів за навчальний рік, 30 - за семестр. 1 кредит

містить у собі 34 години загального (аудиторного і позааудиторного)

навантаження студента.

Співвідношення кредиту й оцінки

Студент одержує кредити тільки в результаті успішного завершення

навчальної дисципліни (кредит не присуджується просто за відвідування

занять – студент повинен виконати усі вимоги й успішно пройти усі форми

оцінювання). Кількість кредитів не залежить від оцінки - "вартість" курсу в

кредитах визначена заздалегідь.

У такий спосіб:

• кредит – кількісний показник, що визначає, яку частина обсягу 4х-

річного навантаження студент виконує в даному курсі (дисципліні);

• оцінка – якісний показник, що визначає, наскільки успішно студент

засвоїв програму курсу, виконавши визначений у кредитах обсяг

навантаження;

Наприклад:

У Додатку до диплома буде зазначено: 73

Дисципліна кредити оцінка

"Менеджмент організацій" 5 7

"Адміністративне право" 1 6

Шкала оцінок може бути різною, у будь-якому випадку визначається

мінімальний заліковий бал, по досягненню якого присуджується кредит.

Співвідношення кредитів і оцінок:

оцінки бал кредит

Відмінно 10 Так

Відмінно 9 Так

Відмінно 8 Так

Добре 7 Так

Добре 6 Так

Задовільно 5 Так

Задовільно 4 Так

Незадовільно 3 Немає

Незадовільно 2 Немає

Незадовільно 1 Немає

1.4 Механізм упровадження кредитно-модульної системи

Одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі

модернізації системи вищої освіти України є забезпечення якості підготовки

фахівців на рівні міжнародних вимог. Входження України до єдиного

Європейського та Світового освітнього простору не можливе без

запровадження такого багатоцільового механізму як Європейська кредитно-

трансферна та акумулююча система (ЕСТS). Ця система запроваджується на

інституціональному, регіональному, національному та Європейському рівнях i

є однією з ключових вимог Болонської декларації 1999 року. Окремі вищі

навчальні заклади України мають досить вагомі напрацювання з

впровадження елементів ЕСТS, зокрема з модульно-рейтингової системи

оцінювання знань студентів.

Проте нагальною потребою є розширення впровадження елементів ЕСТS

за рахунок введення кредитно-модульної системи формування навчальних

програм; посилення ролі самостійної роботи студентів та змін педагогічних

методик, впровадження активних методів та сучасних інформаційних

технологій навчання.

Як свідчить практика, час на сесійний контроль при сучасній системі

організації навчального процесу використовується не раціонально. Відстрочка

зворотного зв'язку на кінець семестру не дозволяє приймати оперативні виховні

і дидактичні заходи щодо підвищення якості навчання (контроль будь-якого

процесу після його завершення неможливий). 74

При кредитно-модульній системі організації навчального процесу в

вищих навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляється на

змістові модулі (2-4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ)

навчальних дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і самостійної

роботи студента. Кожен змістовий модуль має бути оцінений. Студент

інформується про результати оцінювання навчального модуля, як складової

підсумкового оцінювання засвоєння навчальної дисципліни. Підсумкове

оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни визначається

без проведення семестрового екзамену (заліку) як інтегрована оцінка

засвоєння всіх змістових модулів з врахуванням "вагових" коефіцієнтів.

Студент, що набрав протягом семестру необхідну кількість балів, має

можливість:

! не складати іспит (залік) і отримати набрану кількість балів як

підсумкову оцінку;

! складати іспит (залік) з метою підвищення свого рейтингу за

даною навчальною дисципліною;

! ліквідувати академічну різницю, пов'язану з переходом на інший

напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;

! поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчальних дисциплін,

окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що

відповідає сучасним вимогам ринку праці;

! використати час, що відведено графіком навчального процесу на

екзаменаційну сесію, для задоволення своїх особистих потреб.

Студент, що набрав протягом семестру менше необхідної кількості балів,

зобов'язаний складати іспит (залік).

До Міністерства освіти і науки звернулися ректори провідних вищих

навчальних закладів з пропозицією провести педагогічний експеримент,

завданнями якого мають бути:

$ обґрунтування доцільних змін в системі управління навчальним

процесом на рівні освітньої галузі;

$ обґрунтування технологій управління навчальним процесом у вищому

навчальному закладі на рівні: проректор; деканат; навчальний відділ;

кафедра; обґрунтування підходів до декомпозиції навчальних дисциплін

та технологій їх викладання в умовах кредитне-модульної системи;

$ обґрунтування доцільних підходів до системи оцінювання знань

студентів в умовах кредитно-модульної системи;

$ обґрунтування підходів до підвищення "гнучкості" процесу навчання і

можливості адаптованого індивідуального "конструювання"

навчального процесу;

$ обґрунтування єдиної комп'ютерної системи управління навчальним

процесом у вищих навчальних закладах;

$ обґрунтування вимог до методичного та інформаційного забезпечення

навчального процесу;

$ обґрунтування системи організації самостійної роботи та

дистанційного навчання. 75

Для проведення педагогічного експерименту потрібно здійснити низку

заходів, пов'язаних зі створенням робочої групи з розроблення його програми,

координаційної ради для супроводу та узагальнення результатів експерименту,

визначення складу учасників експерименту, створення робочих груп у вищих

навчальних закладах – учасниках експерименту, розроблення навчально-

методичного та нормативно-правового забезпечення експерименту тощо.

Очікуваними соціальними, економічними та іншими наслідками

впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу

можуть бути:

! інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості

підготовки фахівців;

! систематичність засвоєння навчального матеріалу;

! встановлення зворотного зв'язку з кожним студентом на визначених

етапах навчання;

! контроль та своєчасне коригування навчального процесу;

! підвищення мотивації учасників навчального процесу, зменшення

пропусків навчальних занять;

! психологічне розвантаження студентів в кінці семестру;

! підвищення відповідальності студентів за результати навчальної

діяльності;

! максимальне забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня

та кваліфікації;

! підвищення рівня адаптації особи до зміни вимог ринку праці;

! скорочення непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації

екзаменаційних сесій);

! економія матеріальних ресурсів (опалення, електроенергія і т. п.)

тощо.

2.3 Хронологія подій Болонського процесу

Дата			Місце про­ведення		Подія
1			2		3
18 вересня 1988 року			Болонья, Італія		Підписана «Велика хартія університетів»
25 травня 1998 року			Париж, Франція		Прийняття Спільної декларації чотирма мі­ністрами — Великобританії, Німеччини, Італії та Франції
Березень 1999 року			Веймар, Німеччина		Зустріч генеральних директорів ЄС та керів­ництва Ради ректорів європейських країн для обговорення проблем акредитації та забезпечення якості у вищій освіті
Травень 1999 року			Копенгаген, Данія		Публікація звіту «Тенденції-І у навчальній структурі вищої освіти» на замовлення СКЕ, Конфедерації Рад ректорів країн, що входять в ЄС, і за фінансової підтримки ЄС
18-19 червня 1999 року			Болонья, Італія		Перша зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту, та прийняття спільної декларації
31 січня 2000 року			Лісабон, Португалія		Зустріч наглядового комітету
Літо 2000 року					Проект налаштування (узгодження) освітніх структур в Європі (Початок і Фаза І)
24-25 листо­пада 2000 року			Лейрія, Португалія		Міжнародний семінар «Система накопичення і трансферу кредитів»
Травень 2001 року					Публікації звіту «Тенденції II. На шляху до європейського простору вищої освіти». Дослідження основних реформ від Болоньї до Праги, виданий перед самітом у Празі
8-10 лютого 2001 року			Лісабон, Португалія		Семінар «Акредитація/Надання законної сили»
14-15 лютого 2001 року			Берлін, Німеччина		Національний семінар з питань Болонського процесу
16-17 лютого 2001 року			Гельсінкі, Фінляндія		Міжнародний семінар «Університетські сту­пені короткого циклу»
1-3 березня 2001 року			Упсала, Швеція		Неформальна зустріч європейських міністрів, що відповідають за освіту і наукові дослі­дження
2-4 березня 2001 року			Мальме, Швеція		Міжнародний семінар «Транснаціональна освіта»
10 березня 2001 року			Антверпен, Бельгія		Семінар фламандського співтовариства з про­блем Болонського процесу
10-12 березня 2001 року			Антверпен, Бельгія		Семінар студентів Європи «Втілення в життя Болонської декларації»
13-14 березня 2001 року			Белград, Югославія		Національний семінар із проблем Болонського процесу
22-25 березня 2001 року			Ґетеборг, Швеція		Прийняття Ґетеборзької конвенції конфе­ренцією Асоціації національних студентських спілок у Європі
29-30 березня 2001 року			Саламанка, Іспанія		Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій, прийняття спільного документа
9 квітня 2001 року			Стокгольм, Швеція		Зустріч Групи супроводу Болонського процесу
21 квітня 2001 року			Брюссель, Бельгія		Зустріч Ради Асоціації європейських універ­ситетів
26 квітня 2001 року			Брюссель, Бельгія		Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з Болонського процесу
Квітень 2001 року			Гельсінкі, Фінляндія		Публікація звіту «Тенденції у вищій освіті — II» за фінансової підтримки ЄС і ЕТГ
6-8 травня 2001 року			Хальмстад, Швеція		Зустріч генеральних директорів ЄС і керівництва Рад ректорів європейських країн
10-16 травня 2001 року			Братислава, Словаччина		Міжнародний семінар і 40-ва зустріч Ради Асо­ціації національних спілок студентів у Європі
17 травня 2001 року			Прага, Чехія		Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з Болонського процесу
18-19 червня 2001 року			Прага, Чехія		Зустріч європейських міністрів, що відповіда­ють за вищу освіту
Червень 2001 року			Рига, Латвія		8-ма спільна зустріч у рамках мереж Е№С і МАКІС та прийняття документа «Визнання результатів (навчання) у Болонському процесі»
1-2 березня 2002 року			Брюссель, Бельгія		Болонський процес. Зона європейської вищої освіти: перспективи і розвиток для сільського­сподарських і пов'язаних з ними наук; компе­тенція випускників
25-26 березня 2002 року			Москва, Росія		Міжнародний семінар «Проблеми запрова­дження кредитної трансферної системи у ви­щій професійній освіті»
11-12 квітня 2002 року			Лісабон, Португалія		Міжнародний семінар «Питання визнання в Болонському процесі»
31 травня 2002 року			Стокгольм, Швеція		Міжнародний семінар «Поєднані ступені в рамках Болонського процесу»
19-20 лютого 2003 року			Афіни, Греція		Семінар з питань реалізації Болонського про­цесу «Дослідження соціальних складових європейської системи вищої освіти»
14-15 березня 2003 року			Гельсінкі, Фінляндія		Підсумкова конференція Болонського процесу з питань ступенів магістерського рівня
27-28 березня 2003 року			Копенгаген, Данія		Семінар з Болонського процесу «Система ква­ліфікацій в європейській вищій освіті»
11-12 квітня 2003 року			Мантуя, Італія		Семінар на тему «Інтегровані програми навчан­ня — значення та перспективи»
Травень 2003 року			Брюссель, Бельгія		Програма   проекту   налаштування   освітніх структур в Європі. Фаза II.
5-7 червня 2003 року			Прага, Чехія		Болонський семінар з академічного визнання дипломів і системи кредитів в контексті освіти впродовж усього життя
Липень 2003 року					Тенденції III. Прогрес на шляху до Європейсь­кого простору вищої освіти. Болонья 4 роки потому.
19-20 вересня 2003 року			Берлін, Німеччина		Третя зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту
22-23 вересня 2003 року			Санкт-Петербург, Росія		Міжнародна конференція «Міжнародна бізнес-освіта і Болонський процес»
Вересень 2003 року					Звіт «Від Праги до Берліна»
Вересень 2003 року					Декларація Грац 2003 — результат 2-ї конвен­ції європейських вищих навчальних закладів в Граці
25-26 жовтня 2003 року			Клуж, Румунія		Конференція ЄАУ «Поєднані ступені: взаємо­дія вищих навчальних закладів на європейсь­кому рівні»
29-30 жовтня 2003 року			Санкт-Петербург, Росія		Міжнародний семінар «Проблеми запрова­дження кредитно-трансферної системи вищої професійної освіти»
5-6 грудня 2003 року			Лейвен, Бельгія		Семінар ЄАУ «Управління і лідерство: розроблен­ня нової політики і формування нових на­вичок»
20 січня 2004 року					Програма Еразмус Мундус — ініціатива, навіяна цілями Болонського процесу
27-28 лютого 2004 року			Дублін, Ірландія		Семінар ЄАУ «Людські ресурси в університе­тах»
2-3 квітня 2004 року			Марсель, Франція		Конференція ЄАУ «Університети і суспільс­тво: залучення зацікавлених осіб»
16-21 квітня 2004 року			Корк, Ірландія		Семінар ЄАУ «Лідерство і стратегічний мене­джмент в університетах»
Квітень 2004 року			Бельгія		Конференція «Європа знань 2010» — заключ­на конференція Фази II
3-5 червня 2004 року			Турин, Італія		Конференція ЄАУ «Курс на служіння суспільст­ву і комерціалізація: ціни, цінності та якість»
18-19 червня 2004 року			Барселона, Іспанія		Семінар ЄАУ «Виклик менеджменту НДР: роз­роблення стратегій і фінансове забезпечення»
20-21 жовтня 2004 року			Москва, Росія		Міжнародна конференція «Проблеми і перспекти­ви співробітництва держав-учасниць СНД у фор­муванні єдиного (спільного) освітнього простору»
28-30 жовтня 2004 року			Маастрихт, Нідерланди		Конференція ЄАУ «Дослідницька підготовка як ключ до Європи Знань»
25-26 листопа­да 2004 року			Санкт-Петербург, Росія		Конференція ЄАУ «Що являє собою бакалаврат»
11-12 лютого 2005 року			Аахен, Німеччина		Семінар ЄАУ «Менеджмент НДР: пошук но­вих видів міждисциплінарних досліджень»
31 березня — 2 квітня 2005 року			Глазго, Велика Британія		3-й з'їзд ЄАУ «Європі — сильні університети»
19-20 травня 2005 року			Берген, Норвегія		Запрошено 5 нових країн: Україна, Вірменія, Грузія, Азербайджан, Молдова. Загальна кіль­кість країн сягнула 45. Зустріч міністрів освіти країн Європи. Тенденції IV. Європейські універ­ситети, що реалізують Болонський процес.
25-26 червня 2005 року			Грузія		Міжнародна конференція з розвитку докторсь­ких (РпБ) програм
13-17 липня 2005 року			Кіпр		Університет РЕБОКА семінар з Болонського процесу
Липень 2005 року					Документ «На шляху до структури європейсь­ких кваліфікацій для навчання впродовж життя»
20-22 жовтня 2005 року			Упсала, Швеція		Чергова конференція ЄАУ
28-30 жовтня 2005 року					Міжнародний семінар з вищої освіти «Універ­ситет 21-го століття: нові моделі незалежності»
3- 6 листопада 2005 року			Варшава, Польща		Міжнародна конференція з приводу приватної вищої освіти в Європі, її ролі і функціонуван­ня в контексті Болонського процесу
14-15 листо­пада 2005 року			Анкара, Туреччина		Міжнародна конференція з вищої освіти
17-19 листо­пада 2005 року		Рим, Італія		Конференція «Університетське навчання впродовж усього життя в Болонському про­цесі: проблеми і можливості після Бергену»
ЗО листопа­да — 2 грудня 2005 року		Відень,Австрія		Конференція « Майбутнє Університету »
25-26 січня 2006 року		Австрія		Інформаційна зустріч з Болонського процесу
26-27 січня 2006 року		Берлін, Німеччина		Семінар «Євростудент»
10 лютого 2006 року		Влойс, Франція		Семінар на тему: «Вища освіта коротких циклів»
30 березня — 1 квітня 2006 року		Ватикан		Офіційний семінар з Болонського процесу
6-7 квітня 2006 року		Відень, Австрія		Зустріч групи супроводу Болонського процесу
11-12 травня 2006 року				Конференція «Забезпечення якості у вищій професійній освіті та навчанні»
7-9 червня 2006 року		Швеція		Міжнародна міждисциплінарна конференція «ЕСТ8 і досягнення у вищій освіті»
8-10 червня 2006 року		Мальта		Середземноморський університетський форум
16 червня 2006 року		Брюссель, Бельгія		Конференція проекту налаштування освітньої структури в Європі
22-23 червня 2006 року		Единбург, Велика Британія		Навчальний семінар трициклової системи
24-26 червня 2006 року		Афіни, Греція		Офіційний семінар Болонського процесу «На­несення Європейського простору вищої освіти на карту: розвиток стратегій привабливості»
29 червня — 1 липня 2006 року		Грузія		Міжнародна конференція «Перебудова дослід­ницьких університетів на шляху до європейсь­кого простору вищої освіти»
12-14 липня 2006 року		Уельс, Велика Британія		Офіційний семінар Болонського процесу з пра­цевлаштування
Серпень 2006 року				Видано довідник Болонського процесу
29 серпня — 2 вересня 2006 року		Лондон, Велика Британія		«Круглий стіл» з Болонського процесу при Євро­пейському товаристві за вивчення англійської мови
21-22 вересня 2006 року	Берлін, Німеччина			Офіційний семінар Болонського процесу з приво­ду поєднаних дипломів
28-29 вересня 2006 року	Осло, Норвегія			Північний офіційний Болонський семінар
22-25 жовтня 2006 року	Вільнюс			ГЕБОКА Європейський конгрес «Поради і ре­комендації в межах європейського простору вищої освіти»
2-3 листопада 2006 року	Москва, Росія			Конференція «Зробимо європейський простір вищої освіти реальністю: роль студентів»
15-17 березня 2007 року	Любляна, Словенія			Конференція «Університетське навчання впро­довж життя і Болонський процес: від Болоньї до Лондона і далі»