16. Розбещення неповнолітніх (ст. 156 кк).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об’єктом злочину є статева свобода статева та статева недоторканність особи. Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом злочину є нормальний фізи­чний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх. Потерпілим від злочину є особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 16-річного віку.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 156) виражається у вчиненні розпусних дій з щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.

Розпусні дії – це фізичні або інтелектуальні дії сексуального характеру, здатні викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх.

Фізичне розбещення – це, наприклад, оголення статевих органів винної або потерпілої особи, мацання їх, інші непристойні дотики, які викликають статеве збудження, навчання онанізму, вчинення у присутності потерпілого статевого акту, акту онанізму, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, схилення або приму­шення потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою або щодо винного тощо. Диспозицією ст. 156 охоплюється також задоволення статевої пристрасті винного неприродним способом (наприклад, оральний або анальний секс), якщо при цьому щодо особи, яка не досягла 16-річного віку, не застосовується фізичне чи психічне насильство та не використовується безпорадний стан по­терпілої особи. Природні статеві зносини з особою, якій не виповнилось 16 ро­ків і яка не досягла статевої зрілості, за її згодою кваліфікуються за ст. 155.

Інтелектуальне розбещення може полягати, наприклад, у циніч­них розмовах з потерпілим на сексуальні теми, розповіді відвертих, натуралістичних сексуальних історій, фотографуванні потерпілих в різних сексуальних позах, демонстрації порнографічних предме­тів. Використання в процесі вчинення розпусних дій творів, зобра­жень або інших предметів порнографічного характеру, а також примушування до участі у їх створенні потребує додаткової квалі­фікації за відповідною частиною ст. 301.

Злочин є закінченим з моменту вчинення розпусних дій (формальний склад). Згода потерпілого на вчинення щодо нього таких дій на кваліфікацію за ст. 156 не впливає.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 16-річного віку (при цьому винний і потерпілий можуть бути осо­бами як однієї, так і різної статі).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і, зазвичай, сексуальним мотивом. Однак, винний може керуватись не лише сексуальними, а й іншими мотивами (помста близьким, наступне втягнення у проституцію тощо).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 156) є вчинення розпусних дій: 1) щодо малолітньої особи (особи, яка не досягла 14-річного віку); 2) батьком, матір’ю або особою, що їх замінює.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 156 – арешт на строк до 6 місяців або обмеження волі на строк до 3 років; за ч. 2 ст. 156 – обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк до 3 років.