Література׃

1. Естетика // Л. Левчук. Посібник. – К.׃ 1998

2. Яковлев Е.Г. Эстетика׃ Учебное пособие. – М.׃ – 2003

3. Естетика: Навч. Посіб. / М.П. Колесніков, О.В. Колеснікова, В.О. Лозовой та ін.; За ред. В.О. Лозового. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 208 с.

СЕМІНАР V

Тема 9. Основні сфери естетичних відносин та діяльності особистості (2 год).

План:

1. Естетика природи.

2. Творчий потенціал людської праці.

3. Людина та суспільні відносини як об»єкт естетичної діяльності.

4. Естетична діяльність та мистецтво.

Література׃

1. Естетика // Л. Левчук. Посібник. – К.׃ 1998

2. Яковлев Е.Г. Эстетика׃ Учебное пособие. – М.׃ – 2003

3. Естетика: Навч. Посіб. / М.П. Колесніков, О.В. Колеснікова, В.О. Лозовой та ін.; За ред. В.О. Лозового. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 208 с.

завдання для самостійної роботи

Тема 1. Предмет і завдання естетики (4год).

План:

1. Місце і функції естетики в сучасній культурі.

2. Еволюція поглядів на сутність естетичного.

3. Естетика в структурі міжпредметних зв’язків.

Тема 2. Основні етапи розвитку естетичної думки (3год).

План:

7. Естетика Нового часу.

8. Естетична складова у системі європейського філософського знання.

9. Естетика ХХст.: теоретичні пошуки.

• філософія другої половини ХІХст. Як теоретична основа естетики кінця ХІХ - початку ХХст.: проблема спадковості і пошуки власного шляху;

• теоретико – методологічне обґрунтування естетичних концепцій ХХст.

Тема 3. Естетична свідомості особистості та її структура (3год).

План

1. Естетичні ідеали в різних історичних періодах.

2. Відображення естетичних ідеалів у творах відомих митців.

3. Естетичний ідеал: сучасний стан проблеми.

Тема 4. Категорії естетики (2год).

План:

1. Категорії „гармонія” і „міра”.

2. Категорія естетичне – мета категорія сучасної естетики.

3. Художність як естетична категорія.

Тема 5. Естетична діяльність та її форми (4год).

План:

1. Людина і суспільні відносини як об”єкти естетичної діяльності.

2. Естетична діяльність і мистецтво.

Тема 6. Естетична природа та специфіка мистецтва (4год).

План:

1. Поняття “стиль” і проблема понятійної “охайності”.

2. Арістотелівська модель мистецьких функцій як синтез пізнавального, виховного та емоційного впливу.

3. Поліфункціональність сучасного мистецтва.

Тема 7. Видова специфіка мистецтва в контексті естетичної теорії(4год).

План:

8. Архітектура.

9. Скульптура.

10. Живопис.

11. Музика.

12. Хореографія.

13. Театр.

14. Кінематограф.

Тема 8. Історичні закономірності художнього розвитку (5год).

План:

1. Мистецтво відродження.

2. Основні мистецькі напрями Нового часу.

3. Мистецька практика ХХст.

Тема 9. Естетична культура та шляхи її формування (4год).

План:

1. Естетичне виховання: історія і сучасність.

2. Традиції естетичного виховання в Україні.

3. Феномен культури і проблема естетичного виховання: логіка взаємозв’язку.

4. Зробіть порівняльний аналіз особливостей естетичного виховання на межі ХХ і ХХІ століть.

Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів

Розглядаючи специфіку естетики, важливо зрозуміти, що перш за все вона є суто філософською дисципліною. Основні ідеї естетики формувалися, розвивалися та продовжують своє становлення в царині філософії; значний внесок в її розвиток також додають мистецтвознавчі дослідження.

Особливу увагу слід звернути на вплив естетики на духовний світ людини. Естетичне знання розширює духовне видноколо особистості, розвиває культуру естетичного мислення, стимулює власний духовний пошук, формування чуттєвої культури особистості.

Естетичне знання – це систематизоване знання, за яким стоїть вся художня практика та весь естетичний досвід людства. Історія розвитку предмета естетики показує, як історично змінювались, зростали, удосконалювались естетична практика та досвід людства і як усе це закріплювалось у принципах, законах та категоріях естетики.

Опрацьовуючи питання теми „Структура естетичної свідомості” слід мати на увазі, що естетична свідомість суспільства, як і окремого індивіда, формується тільки у процесі естетичної практики у різних її видах. Чим багатша естетична практика суспільства чи особи, тим багатша й складніша їх естетична свідомість. Цим пояснюється складність і багаторівневість структури естетичної свідомості.

Починаючи вивчення теми „Естетична природа та специфіка мистецтва”, важливо звернути увагу на особливості саме естетичного аналізу мистецтва, його відмінність від мистецтвознавчого. Дослідника-естетика, наприклад, менш за все цікавить питання де, коли, ким був створений той чи інший твір мистецтва. Ці питання – поле дослідження мистецтвознавця, а естетик має відповісти на питання що таке мистецтво і твір мистецтва взагалі, тобто в чому полягає його сутність, природа, яке місце воно посідає в системі духовної культури. Досліджуючи найбільш загальні закономірності художньої діяльності, естетика в жодному випадку не виключає необхідності таких галузей знання, як мистецтвознавство та художня критика, які входять у сферу вирішення практичних питань мистецтва. Складаючи методологічну основу мистецтвознавчих дисциплін, естетика поповнює аналіз мистецтва конкретним змістом, удосконалює свій пізнавальний апарат, робить певні висновки та узагальнення, які повертаються у сферу мистецтвознавчих дисциплін і виконують там функцію певних методологічних вимог, настанов принципів.

Цілісна модель мистецтва як естетичного явища передбачає опрацювання та осмислення всіх його основних понять, серед яких важливе місце посідає феномен стилю. Поняття „стиль” безпосередньо пов’язувалось з особистим началом, передбачав індивідуальну форму вираження у мистецтві. Воно ототожнюється із добою Відродження. Сьогодні поняття „стиль” належить до найбільш дискусійних, що передусім пов’язано із складністю його інтерпретації. Враховуючи етимологію, історію виникнення і розвитку поняття, можна зробити висновок, що художній стиль – це система художньо-образних засобів і прийомів, що належать конкретному митцеві. Опановуючи дану тему, студент повинен чітко розмежовувати такі поняття: художня епоха, художній напрям, художній стиль.

Проблема функцій мистецтва належить до фундаментальних теоретичних питань естетики. Її основу зумовлює історичний чинник, адже функції мистецтва виникають і складаються впродовж усього розвитку цивілізації у зв’язку з формуванням нових потреб і особливостей поведінки людини. Питанням функціональності естетична наука займалася ще з часів античності, зокрема у теоретичних розробках Аристотеля цій проблемі було приділено значну увагу. Давньогрецькій філософ чітко виділив три основні функції мистецтва: пізнавальну, виховну та емоційного впливу. Сучасна естетична наука розширила арістотелівську модель і виділяє такі функції: соціальну, пізнавальну, сугестивну, виховну, компенсаційну, комунікативну, передбачення.

Опрацьовуючи тему „ Видова специфіка мистецтва”, обов’язково потрібно розпочати із питання „ Генезис мистецтва і формування його видової структури”. Проблема виникнення мистецтва в історії естетичної науки належить до найдискусійніших. У сучасній теорії мистецтва існує принаймні 20 точок зору щодо походження зазначеної форми суспільної свідомості. Перші свідчення про його виникнення пов’язані з добою верхнього палеоліту. У зазначений період формується перша модель видової специфіки мистецтва, яка містить муральний малюнок, що об’єднував доісторичний живопис і скульптуру та танець. Теоретичне осмислення видової структури мистецтва розпочалося практично паралельно з його розвитком. Сьогодні простежуються три напрями дослідження видової специфіки мистецтва: принцип „розгалуження”, принцип „прерогативи”, принцип „синтезу”.

Розглядаючи видову специфіку мистецтва, слід наголосити, що це реальні форми художньо-творчої діяльності, які різняться передусім засобами матеріального втілення художнього змісту. Причиною розподілу мистецтва на види є багатоаспектність типів практики людини у сфері художнього опанування світу. Фундаментом класичної мистецько-видової структури є: архітектура, скульптура, живопис, музика, хореографія, театр, кінематограф.

До питання естетичного виховання у тій чи іншій формі науковці зверталися впродовж усієї історії розвитку цивілізації. Актуальним воно є і у наш час. Проаналізувати специфічні особливості його інтерпретації можливо, зосередивши увагу на п’яти основних етапах – античність, середньовіччя, Відродження, Новий час, друга половина ХІХ – ХХ століття.

Особливу увагу слід приділити специфіці інтерпретації естетичного виховання в Україні. Можна припустити, що практика естетичного виховання започаткована ще легендарними братами-просвітителями ІХ ст. Кирилом і Мефодієм. Фактично кожний історичний період в історії України так чи інакше пов’язаний з проблемою естетичного виховання, але логічним підсумком цього процесу стає створення Києво-Могилянської академії, що органічно поєднувала просвітницьку діяльність з естетичним удосконаленням особистості і являла собою яскраву модель зв’язку педагогіки та естетики.

Розвиток процесу естетичного виховання стимулює феномен культури – історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у темах і формах організації її життя й діяльності людей, а також у створюваних нею матеріальних і духовних цінностях. Загальнотеоретичні визначення терміна „культура” відкривають можливість звернутися до проблеми української національної культури, розглянути її специфічні особливості. У зв’язку з цим необхідно зосередитися на феномені давньослов’янської міфології, що стимулювала розвиток національної культури і мистецтва України. Водночас треба враховувати чинник входження давньослов’янської міфології до структури індоєвропейської міфологічної системи, що зумовив „відкритість” української культури, її органічне існування у межах загальноєвропейського культурного простору.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ: Лекції, семінарські заняття, контрольні роботи, виконання текстових завдань.

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ: Оцінювання активності і знань студентів під час семінарських занять, написання контрольних робіт, виконання підсумкових завдань до основного модуля, знання основних термінів.

ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Усі види навчальної діяльності студентів із засвоєння модулів оцінюються за чотирибальною шкалою.