6. Русь і Хазарський каганат.

Хазари — напівкочовий тюркомовний народ, що з'явився в Південно-Східній Європі після відходу гунів (IV століття) і проіснував до XI ст.; східні сусіди східнослов'янських племен, пізніше Київської Русі.

Хазарія була першою могутньою країною, з якої Древня Русь зіштовхнулася на початку своєї історії; і, як вважають багато вчених, новоспечені давньоруські кагани будували свою країну, у значній мірі, по образу й за прикладом Хазарського каганату.

«Повість временних літ» та інші літописи часто-густо згадують про стягнення данини хозарами з різних союзів племен: полян, сіверян і в'ятичів. На цій підставі вчені слушно вважають, що східні слов'яни, а також їхня держава на початку існування були залежні від хозарів.

Хазарська держава у VIII ст., під час найбільшої могутності, сягала до Десни, Дніпра та Дагестану. Хазари підкорили багато племен: аланів, які жили по Сіверському Дінцю, слов'янські племена, радимичів, в'ятичів, полян та сіверян. Вони накладали данину й не втручалися в життя підкорених.

Відомо, наприклад, що хозарські урядовці стягали митні збори з руських купців не лише у власній столиці Ітілі, а й у Керченській затоці. Хозарський каганат, що загрожував незалежності Київської Русі й душив її зовнішню торгівлю.

За літописним описами, 862 року київське військо під проводом Аскольда і Діра визволило Київ від хазарської влади.

У 883-885 рр. князь Олег визволив і племена полян та сіверян з-під хазарської залежності.

Похід князя Святослава Ігоревича 964-965 рр. на Хазарський каганат завдав йому, після 300-річного існування остаточного удару.

985 року князь Володимир Великий пішов походом на болгар та хазар і після перемоги примусив платити данину.

Остання літописна згадка про хазар датується 1079 роком (про їх участь у змові проти князя Олега Святославича, якого схопили в Тмуторокані й відправили у Візантію). 1083 року князь Олег, повернувшись до Тмуторокані, стратив хазар-змовників.

7. Хотинська війна.

Після поразки, фку турки завдали польській армії під Цесорою у 1620 році, Річ Посполита виявилася практично беззахисною перед загрозою турецько-татарського вторгнення. Польський уряд звернувся за допомогою до українських козаків. Морські походи козаків до турецько-татарських володінь, підтримка польською владою антитурецьких повстань у Валахії та Молдавії спричинили війну Речі Посполитої та Османської імперії. Її кульмінацією стала Хотинська війна 1621 року – збройний конфлікт між Річчю Посполитою та Османською імперією.

На початку липня 1621 року на спільній раді реєстрові та нереєстрові козаки вирішили виступити на боці поляків, оскільки вторгнення загрожувало також і українським землям. Козаки поставили перед польським урядом ряд вимог - розширення реєстру, визнання прав козацтва, рівноправність православної церкви з католицькою, визнання відновленої православної церковної ієрархії. На чолі посольства, відрядженого козаками з цими вимогами до короля, був поставлений П. Сагайдачний.

40-тисячне козацьке військо під командуванням наказного отамана Якова Бородавки в серпні 1621 року підійшли до фортеці Хотин (на території сучасної Чернівецької області). Воєнні дії козаків очолив Сагайдачний, який на той час повернувся з Варшави. Під його керівництвом козаки відбили 9 турецько-татарських штурмів фортеці, здійснили ряд успішних нічних атак. На козаків припав основний тягар ведення війни,оскільки поляки обмежувалися обороною фортеці. Після 5-тижневих боїв, у ході яких турецько-татарська армія зазнала поразки, наприкінці вересня між Річчю Посполитою і Туреччиною був укладений мир.

Наслідки війни:

• Кримське ханство і Туреччина зобов’язувалися не нападати на українські та польські землі. Р.П. брала на себе обов’язок заборонити козакам судноплавство по Дніпру і не допускати походів запорожців до Криму і Туреччини.

• У результаті героїчних дій українських козаків у битві під Хотином , був розвіяний міф про непереможність турецької армії

• Були взяті під сумнів плани завоювання Османською імперією європейських країн.

• Спричинила внутрішню кризу Османської імперії (повстали яничари в 1622 році і вбили султана Османа 2).

• Сприяла активізації визвольної боротьби слов’янських народів проти турецького поневолення

• Українські і польські землі були врятовані від завоювання турками.