18. Козацькі повстання кінця XVI – першої половини XVII ст.

Наприкінці 16 ст минув термін дії 20-30 річних привілеїв звільнення від феодальних повинностей, якими польська шляхта залучала у свої маєтки на території Подніпровя селян із Волині, Галичини, Пн Київщини.Наступ кріпосництва, католицької церкви, всевладдя і свавілля магнатів стали причиною зростання невдоволення і масових виступів селян, міщан, козаків, дрібної шляхти. Населення середньої наддніпрянщини і лівобережжя оголошувало себе козаками. Основною організуючою силою повстань, що проотилися вцей період, були козаки, а головними учасниками – селяни.

Повстання почалося 1591, а скінчилося 1593рр

Повстання К. Косинського:

Косинський- дрібний шляхтич, гетьман реєстрових козаків.

Зібрав загін реєстрових та низових козаків і рушив на Білу Церкву. Міщани перейшли на бік козаків, Білоцерківський замок був узятий разом з артилерією та боєприпасами, щознаходилися там.

23 січня 1593 року під містечком Пятка на Волині відбувся бій, який продовжувався цілий тиждень.Повсталі билися мужньо, проте сили були не рівні. Крзаки повинні були залишити волость і відійти за дніпровські пороги, а селяни – повернутися до своїх панів. Навесні 1953 року Косинський відновив боротьбу, козаки залишили Запорожжя й узяли в облогу Черкаси. Косинського було підступно вбито, а повсталі, позбавлені керівника, були розбиті.

Повстання під крівтицтвом С.Наливайка:

У вересні 1954 року повсталі козаки обєдналися з селянами і міщанами і взяли М.Брацлав. У листопаді їм здалася найбільша на Поділлі фортеця Бар. Восени 1595 року польський уряд кинув усі сили на придушення повстання. У березні 1596 р об’єднані сили повсталих двічі вступили в бій з коронним військом під Білою Церквою, але, зазнавши великих утрат, змушені були відступити. В урочищі Солониця під Лубнами повстанці були зупинені польською кіннотою і спорудили укріплений табір. Майже 2 тижні по кілька разів на день поляки штурмували обложений табір, але взяти його не змогли. Реєстровці - прихильники омпромісц з владою схопили поранених Наливайка та Шаулу і видали їх шляхті, сподіваючись на милість переможців. Поляки відразу напали на реєстровців, після чого вдерлися у відритий табір і знищили майже 10 тисяч повстальців – селян. Сейм оголосив про ліквідацію реєстрового війська і конфіскацію майна козаків. Однак Польща мала гостру потребу у захисті збоку козаків, і у 1601 той же сейм змушений був скасувати власні рішення, які ставили козацтво поза законом.

Повстання 1625 року під керівництвом М.Жмайла

За допомогу хотинській війні,польський уряд обіцяв козакам права реєстровців. Після повернення козаки не визнавали феодальні повинності, не визнавали владу панів і королівських старост. Уліьку 1625 польський уряд направив сюди каральне військо. На допомогу козакам прийшло 20-тисячне військо на чолі з Марком Жмайлом.19 вересня біля озера Курукового відбувся бій, у якому обидві сторони зазнали серйозних утрат. Було підписано Куруківську угоду, за якою всі учасники повстання були амністовані,реєстр збільшувався до 6 тисяч. Тіблизько 40 тис повстанців, що не ввійшли до нього, повинні були повертатися до своїх панів. Реєстровцям була назначена щорічна плата в 60 тис злотих і виділені королівські землі. Крім того тисяча реєстровців повинна була постійно знаходитися на Січі, щоб не допускати сюди кріпаків, які втікали від своїх панів.

Повстання під кер Тараса Федоровича (Трясила)

Тарас Федорович на чолі 10-тисячного війська рушив на Правобережжя. Він звертався до народу з універсалами, що закликали вступати в його загони, «добувати козацькі вольності» і «захищати православну віру».Результат повстання вирішився в 3-тижневих боях з поляками під Переяславом у травні 1630 року. Відповідно до Переяславського договору між поляками і старшиною козацького війська, козацький реєстр збільшився до 8 тис, козаи отримали право самі собі обирати гетьмана. В іншому цей договір підтверджував умови Круківської угоди. Федорович не визнав умов договору і з великим загоном повстанців відійшов на Запорожжя, а звідти- на Дон.

Іван Сулима. Зруйнування Кодака.

У 1635 поляки посилили ізоляцію Січі. Ужечерез місяць після завершення буд фортеці вона була зруйнована загоном січовиків на чолі з І.Сулимою.