2 Показники міграції

При дослідженні міграції, як і будь-яких інших демографі­чних явищ, важливо знати їхні кількісні характеристики. Для відкритого населення визначають показники, що характеризу­ють його міграційну взаємодію з іншим населенням. Для насе­лення будь-якої території (країни, району, міста та ін.) міграція поділяється на вибуття за її межі і на прибуття ззовні. Різниця між числом прибуттів і вибуттів за певний період складає саль­до міграції (нетт о-міграцію, або чисту міграцію), сумажвибуттів і прибуттів дає показник обсягу міграції (валову міграцію, брут- то-міграцію).

Число вибуттів, прибуттів, нетто- і брутто- міграції можна виразити в абсолютних числах, що дозволять наочно предста­вити міграційну картину, однак не покажуть інтенсивності міграції, що залежить також від загальної чисельності населен­ня, у якому відбуваються міграції. Інтенсивність міграції вира­жається відносними показниками — коефіцієнтами інтенсив­ності міграції. Звичайно обчислюють коефіцієнти прибуття і коефіцієнти вибуття та відносне сальдо міграції:

К_п= (І/Р*Т)*1000 %о,

К_в= (Е/Р*Т)*1000 %о,

К_с= (І-Е)/(Р*Т)*1000 %о,

К_п, К_в, К_с, — загальні коефіцієнти відповідно прибуття (імміграції), вибуття (еміграції) та відносного сальдо міграції, І — чисельність прибулих; Е — чисельність вибулих.

Існує загальний коефіцієнт рухливості, який визначають як відношення всіх міграційних переміщень (вибуттів і прибуттів) до загальної чисельності населення:

К_р= (І+Е/Р*Т)*1000 %о.

При аналізі міграційних процесів часто виникає не­обхідність у розчленовуванні міграції на окремі частини. Мігра­цію звичайно поділяють на міграційні потоки, тобто на групи мігрантів, шо мають спільні території вибуття або прибуття, а також на міграційні когорти — сукупності людей, об'єднаних загальним періодом міграції, враховують мігрантів і за порядко­вим номером їхньої міграції (тобто скільки разів вони переміщу­валися з місця на місце).

Не менш важливе значення має вивчення складу мігрантів — за статтю і віком, соціальною приналежністю, національністю та ін., оскільки міграційна рухливість різних груп населення досить різнорідна. Особливості складу мігрантів можуть при­зводити до істотних зрушень у структурі населення у місцях ви­буття і в районах прибуття.

Для того, щоб мати уяву про інтенсивність міграції виз­наченої групи населення (наприклад, етнічної), застосову­ють часткові коефіцієнти міграції, що обчислюють як відно­шення обсягу міграції певної групи до чисельності цієї групи. При тимчасових і територіальних зіставленнях користуються індексом відносної інтенсивності міграції, який одержують як відношення часткового коефіцієнта інтенсивності міграції відповідної групи до загального коефіцієнта інтенсивності міграції.

Значно глибший опис процесу міграції дають таблиці рух­ливості, які будують за тими ж принципами, що й усі демог­рафічні таблиці. Такі таблиці бувають двох типів — чисті і ком­біновані. Таблиці містять когорту тих, хто ніколи не мігрував, чисельність яких зменшується під впливом ймовірності міграції у певному віці (х), ймовірності зміни стану та рубрику кількос­тей мігрантів того чи іншого віку.

Чиста таблиця рухливості не враховує того, що кількість тих, хто ніколи не мігрував, може зменшуватися не тільки під впливом міграцій, але й у результаті смертності. Тому точніше описує міграційний процес комбінована таблиця рухливості, яка враховує ще й вплив смертності, її будують так само, як комбі­новану таблицю шлюбності. Аналогія з таблицею шлюбності полягає ще й у тому, що таблиця рухливості враховує лише перші міграції, так само як таблиці шлюбності — перші шлю­би; наступні ж міграції не знаходять у ній відображення. Між тим повторні міграції становлять значну частку міграційних переміщень узагалі.

Повікові ймовірності повторних міграцій зменшуються з підвищенням порядку міграції. Тому для адекватного відобра­ження міграційної рухливості певного населення необхідно побудувати таблицю, диференційовану за порядком міграцій, — за аналогією з таблицею народжуваності, диференційованою за порядком народжувань. У такій таблиці при переході до міграції п-го порядку як вихідну розглядають сукупність тих, хто вже здійснив міграцію (п-І)-го порядку, наприклад, розглядають зменшення кількості тих, хто мігрував лише двічі, у результаті третьої міграції.

Таблиця рухливості, диференційована за порядком міграцій, так само як і таблиця перших міграцій, може бути і чистою, і комбінованою, її можна складати як для умовної, так і для реальної генерації. Розробка таблиць рухливості — тру­домісткий процес, що вимагає для побудови вихідних даних, які можуть бути отримані лише за допомоги спеціальних вибірко­вих обстежень населення. А проте жодна інша система показ­ників не дозволяє з такою повнотою судити про головні тен­денції у змінах рухливості населення, про зв'язки рухливості з віком, про інтервал між двома послідовними міграціями різних порядків та про низку інших важливих характеристик.