83. Управління фінансовим лізингом.

Процес управління фінансовим лізингом на підприємстві здійснюється за

такими основними етапами:

1. Вибір об’єкта фінансового лізингу (визначається необхідністю відновлення або розширення складу операційних позаоборотних активів підприємства з урахуванням оцінки

інноваційних якостей окремих альтернативних їх видів.).

2. Вибір виду фінансового лізингу (В основі такого вибору лежить класифікація видів фінансового лізингу й оцінка таких основних факторів: країна-виробник продукції, що є об’єктом фінансового лізингу; ринкова вартість об’єкта фінансового лізингу; розвиненість інфраструктури регіонального лізингового ринку; сформована практика здійснення лізингових операцій за аналогічними об’єктами лізингу; можливості ефективного використання лізингоотримувачем активу, що є

об’єктом лізингу).

3. Узгодження з лізингодавцем умов здійснення лізингової операції (У процесі даного етапу управління погоджуються такі основні умови : Термін лізингу. Загальна сума лізингової операції. Умови страхування. Форма лізингових платежів. Графік здійснення лізингових платежів. Система штрафних санкцій за прострочений платіж. Умови закриття угоди при фінансовій неспроможності лізингоотримувача.).

4. Оцінка ефективності лізингової операції (проводиться шляхом порівняння дійсної вартості грошового потоку при лізинговій операції з грошовим потоком за аналогічним видом банківського кредитування.).

5. Організація контролю за своєчасним здійсненням лізингових платежів (лізингові платежі включаються в розроблюваний підприємством платіжний

календар і контролюються в процесі моніторингу його поточної фінансової

діяльності.).

84. Фінансовий леверидж: сутність та формування

Одним із головних завдань діяльності підприємства є максимізація рівня рентабельності власного капіталу за заданим рівнем фінансового ризику. Одним і з основних механізмів реалізації цього завдання є фінансовий леверидж – об’єктивний фактор, який виникає із появою позичених засобів у обсязі капіталу, що використовує підприємство, і дозволяє підприємству отримувати додатковий прибуток на власний капітал Показник, який відображає рівень отримання додаткового прибутку на власний капітал за рахунок різної частини використання позикових засобів, називається ефектом фінансового левериджу – повинен враховуватись фінансовими менеджерами при регулюванні структури капіталу підприємства.

Показником фінансового левериджу є відношення довгострокового позикового капіталу до власного капіталу.

Ефект фінансового левериджу розраховується за формулою:

- ефект фінансового левериджу, %

- середня сума позиченого капіталу

- середня сума власного капіталу підприємства

- ставка фінансових витрат, %

- економічна рентабельність, %

- ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом

У наведеній формулі можна виділити 3 основних складові:

1. Податковий коректор : показує ,якою мірою проявляється ефект фінансового левериджу у зв’язку з оподаткуванням прибутку, не залежить від діяльності підприємства, оскільки ставка податку на прибуток встановлюється державою.

2. Диференціал фінансового левериджу : характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром процента за кредит; на нього менеджмент підприємства здійснює найбільший вплив, оскільки фахове керування активами забезпечує високий рівень економічної рентабельності, що в свою чергу дозволяє отримувати додатне значення диференціалу. Від’ємне значення диференціалу свідчить про порушення фінансової стійкості підприємства, початок формування непогашеного боргу.

3. Коефіцієнт фінансового левериджу ( ) характеризує суму позикового капіталу, який використовує підприємство, із розрахунку на одиницю власного капіталу.

Виділення цих складових дозволяє цілеспрямовано керувати ефектом фінансового левериджу.