56. Порівняльний методичний підхід в експертній оцінці активів п-ва

Застосування порівняльного підходу до оцінки під-ва відбувається шляхом аналізу й узагальнення ринк. інфо про вартість аналог. об’єктів, що діють на ринку. Основними методами порівняльного підходу є:

1. Метод компаній-аналогів баз. на порівнянні аналог. під-в і корегуванні отриманих пок-ів вартості під-ва. При цьому врах. такі озники під-ва: галузева приналежність; види прод-ії, що випускається; розмір під-ва; стратегія розвитку; особливості бухг. обліку та стр-ра капіт-лу; фін. показ-ки.

Оцінка відбувається в декілька етапів:

І – визначення вартості під-в аналогів: Ван = К-ть акцій в обігу даного підпр*Вартість акцій.

ІІ – розрах. ціновий мультиплікатор, що хар-є співвідношення вартості аналог. компаній до пок-ка, що показує рез-ти діял-ті під-ва: m = Вартість аналога/ Пчист.аналог.під-ва

ІІІ – визнач вартості під-ва: Вп-ва = m*Пчист.під-ва.

2. Метод УГОД – викор. для оцінки контрольних пакетів акцій або вартості під-в в цілому. Методика розрахунку ідентична попередній, тільки вартість контрольних пакетів акцій ↑ максимум до 40% за рах. «премії за контроль».

3. Метод галузевих коеф-ів – на основі вивчення динаміки продажу під-в певної галузі виводяться певні пропорції між вартістю компанії та показниками її діяльності. Напр, вартість рекламних агентств та аудит. фірм складає 50-70% від рівня оптимальної виручки.

57. Принципи підготовки фінансової звітності

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та з/сгавну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Для досягнення дохідливості інформації припускається, що користувачі мають певний рівень знань і прагнуть уважно вивчити надану інформацію. Проте можлива складність розуміння інформації, яка необхідна для прийняття економічних рішень користувачами (наприклад, про фінансові інструменти), не може вважатися підставою для виключення такої інформації зі складу фінансових звітів.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 вимагає наявність у ній даних про:

— підприємство;

— дату звітності та звітний період;

— валюту звітності та одиницю її виміру;

— відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

— облікову політику підприємства та її зміни;

— аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

— консолідацію фінансових звітів;

— припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

— обмеження щодо володіння активами;

— участь у спільних підприємствах;

— виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;

— переоцінку статей фінансових звітів;

— іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень користувачами та своєчасністю.

Суттєвість також розглядається в контексті групування статей фінансових звітів: кожна суттєва стаття розкривається окремо, а несуттєві можуть бути об'єднані, виходячи з їх економічного змісту чи функції. Тут перевага надається якісним факторам.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.