I.3. Етап базової техніко-тактичної підготовки спортсменів

 

Як ми вже відзначали, основною метою етапу базової підготовки в загальній структурі багаторічної базової підготовки є формування у спортсменів багатого арсеналу рухових вмінь і навичок, освоєння технічних прийомів, що складають основу обраного виду спорту. Дане положення підкреслило цілим рядом авторів. Важливо також відзначити, що при управлінні техніко-тактичною підготовкою на цьому етапі особливе значення має цільова спрямованість до вищої спортивної майстерності.

Дослідження О. П. Юшкова (1982) показали, що провідні тренери у вільній боротьбі вже на першому році навчання пропонують для вивчення практично весь дорослий арсенал боротьби (53). У цьому бачиться один з важливих умов, що визначають послідовність досліджуваного матеріалу на кожному етапі підготовки спортсменів, яке полягає в наявності зв'язків між наміченим видом діяльності та етапами підготовки до неї.

Відповідно до розробками Г. С. Туманяна і Я. К. Коблева (1985) у багаторічній техніко-тактичної підготовки дзюдоїстів доцільно виділити чотири етапи:

1. формування основ ведення єдиноборства;

2. формування базової техніки;

3. формування комбінованого стилю;

4. індивідуальна підготовка (44).

Перші два етапи закладають фундамент майбутнього техніко-тактичної майстерності. Здається, саме в них приховані основні резерви поліпшення техніко-тактичної підготовки дзюдоїстів. Це можна підтвердити думкою провідних тренерів. Так, тренер французьких дзюдоїстів П'єр Гішар ще в 1981 році, відзначаючи успіхи радянської боротьби дзюдо, підкреслював, що вона в основному акцентована на фізичній підготовці, а з технічною підготовкою справи дещо слабше. Головний тренер збірної Росії В. М. Каплін, підбиваючи підсумки Чемпіонату Європи 1997 року, вказував, що відставання в техніці російських дзюдоїстів поки ліквідувати не зуміли, для цього потрібен час, щоб перебудувати навчання юних борців на місцях (12). Такий вислів тренера не випадково, так як недоробки в техніко-тактичній підготовці у юних борців є, як правило, непоправними.

Обмежений арсенал і низьку результативність виконання прийомів у юних дзюдоїстів в умовах змагань відзначають Ю. М. Захар'єв (1982), Ю. Г. Коджаспіров (1982), І. Д. Свіщев (1999).

Розділ 2. Теоретичний аналіз опрацьованої літератури, проведення педагогічних спостережень і наукових досліджень

2.1. Методи дослідження

Визначенні у дослідженні завдання передбачали гнучку та всебічну методику їх розв’язання. Для вирішення поставлених завдань в курсовій роботі використовувались наступні методи наукового дослідження:

1. теоретичний аналіз і узагальнення;

2. педагогічне спостереження;

3. опитування і анкетування фахівців боротьби дзюдо;

4. стенографування і відеозапис змагальних сутичок;

Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел.

Метод вивчення і узагальнення літературних джерел здійснювалися на всіх етапах дослідження. Вивчення результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів дало можливість оцінити стан проблеми, визначити рівень актуальності питань і вирішення їх у процесі дослідження. На основі аналізу і узагальнення літературних джерел практичного досвіду були сформовані мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження. Традиційний аналіз літературних джерел було спрямовано на тлумачення отриманих відомостей для порівняння різних думок з досліджуваної теми із власною. Цей метод дозволив визначити сучасний стан досліджуваної проблеми, удосконалювання методів навчання і змісту освіти боротьби дзюдо в ІФК, а також він надав можливість:

• сформувати методологічну основу для побудови методики навчання на етапі початкової спортивної спеціалізації;

• виявити наявність в науковій літературі змісту і об’єму базової техніки дзюдо;

• визначити шляхи подальшого удосконалення процесу навчання базовій техніці на етапі початкової спортивної спеціалізації.

Нами аналізувалися праці психологів, фізіологів і педагогів, що сприяли постановці конкретних завдань дослідження.

Бесіда і анкетування. Цей метод ґрунтувався на висловлюванні окремих осіб та проводився з метою виявлення думки самих опитуваних, як важливого джерела інформації про реально існуючі факти діяльності. Опитування проводилося у вигляді бесіди. План бесіди розроблявся із урахуванням загальноприйнятих вимог [Д.1.]. Усні бесіди проводилися з тренерами та викладачами училища, коледжу, а також ВНЗ фізкультурного профілю. Метою бесіди було:

• теоретичний аналіз змісту та якості програми для ДЮСШ обсягу базової техніки, зокрема аналіз програм навчання і робочих планів;

• аналіз атестаційної програми кольорових пасків;

В результаті бесіди вияснялись думки спеціалістів стосовно методики навчання базовій техніці та критеріями оцінювання вмінням та навичками ТТД.

Анкетування. Анкета розроблялася та проводилася серед тренерів та викладачів училища, коледжу, а також ВНЗ фізкультурного профілю. Респонденти заповнювали анкету в присутності дослідника. Це дало змогу контролювати правильне заповнення анкети і їх повне повернення. За характером процедури анкетування було індивідуальне. Анкета складалась з трьох частин: вступної, основної і демографічної. Вступна частина передбачала своєрідне звернення до респондентів, де зазначалися: науковий заклад, від імені якого виступає дослідник; завдання дослідження, правила заповнення анкети. Основна частина складалася з набору питань, на які потрібно було дати відповіді. Демографічна частина анкети складалася з питань, які визначали паспортну і професійну характеристику респондента.

Всього для проведення дослідження було розповсюджено 267 анкет, з яких 50 – у Львівській області та 217 в інших областях України.

Відзначимо, що до анкетування було залучено фахівців з навчальних закладів різного рівня акредитації фізкультурного профілю, усіх регіонів України: південних областей (ЗДПУ, Херсонська), східних областей (ДІФК, ХНПУ), центральних областей (ВДПУ, Хмельницький, Тернопільська, ДІФК) та західних областей (ЛДУФК, ЛНМУ, ЛУФК, ЛНУ), кафедри фізичного виховання, провідних та головних тренерів національних команд з боротьби дзюдо.

Серед респондентів було 36 викладачів. Із них 11 викладачів, 19 старших викладачів, 3 кандидатів педагогічних наук, 6 заслужених майстрів спорту, (35) майстрів спорту міжнародного класу, (100) майстрів спорту СРСР і України. В опитуванні взяли участь також 82 тренери, із них 9 заслужених тренерів України, 73 тренери першої категорії 150, 50 спортсменів – І розряду, 100 –кандидатів у майстри спорту.

Аналіз змісту відповідей респондентів, дали нам можливість визначити зміст та обсяг технічних дій яким навчають на етапі початкової підготовки, а також визначити зміст базової техніки.

Педагогічні спостереження проводилися над юними спортсменами до початку експерименту та під час експерименту з метою визначення, вмінь і навичок, якими володіють дзюдоїсти на змаганнях. А також вибору найбільш раціональної методики навчання і форм проведення заняття. Нами була розроблена карта педагогічного спостереження. З допомогою якої здійснювався контроль за змагальною діяльністю дзюдоїстів в процесі експерименту.

Педагогічні спостереження і стенографування є одним з найпоширеніших методів наукового дослідження. Важко виділити сферу пізнання, у якій би науковці не застосовували цього методу, так чи інакше, не зверталися б до нього як до джерела.

Педагогічні спостереження і стенографування змагальних сутичок проводилися:

• для аналізу техніко-тактичної майстерності висококваліфікованих дзюдоїстів які застосовуються провідними спортсменами Європи та світу;

• для відбору базової техніки дзюдо та визначення типових помилок, що мають місце на початковому етапі навчання так і на етапі вдосконалення техніки дзюдо і методів виправлення цих помилок;

• відбір методичних засобів, які тренери застосовують при навчанні та вдосконаленні елементів техніки, на етапі початкової підготовки.

Педагогічні спостереження проводились на протязі 2003-2007 років на тренувальних заняттях дзюдоїстів, збірної команди м. Львова, України та на (першостях України, на всеукраїнських та міжнародних змаганнях різного рівня).

Вирішення цих завдань дозволило підтвердити актуальність роботи, а також визначити необхідний зміст і обсяг ТТД дзюдо на етапі початкової підготовки, виходячи із змагальної практики боротьби дзюдо.

Стенографування змагальних сутичок дзюдоїстів за допомогою спеціальних символів в останні роки посідає основне місце у змагальній діяльності при проведенні технічних протоколів змагань [Д.66, 168 і ін.]. Система спеціальних символів, що дозволяє записувати ТТД борців у ході сутички, була розроблена в класичній і вільній боротьбі Воловиком А. Е. , Милениним В. М., Шевандиним М. А. [Д.39], Туманяном Г. С. [Д.152, 153], Галковским Н. М., Портатием Р. С.  [Д.41], у боротьбі самбо - Волков В. П. , Чумаковим Е. М., Родновим В. С. [Д.38], у боротьбі дзюдо - Туманяном Г. С., Свищевим И. Д., Чумаковим Е. М. [Д.154].

У своєму дослідженні педагогічні спостереження і стенографування змагальної діяльності дзюдоїстів ми проводили на змаганнях згідно календарних термінів 2004 - 2008 р.р., проведених в країні з боротьби дзюдо:

На змаганнях було зареєстровано 1530 змагальних сутичок з боротьби після чого для порівняння техніко-тактичної підготовленості для статистичної вірогідності були відібрані протоколи, які викликали сумніви щодо вірогідності, та були неакуратно заповнені чи допущені помилки. 700 протоколів ведення змагальних сутичок - дзюдоїстів) були вивчені й обраховані за допомогою критеріїв оцінки техніко-тактичної підготовленості борців.

Для проведення методу стенографування нами була організована і навчена наукова бригада, в склад якої входили автор і студенти ЛДУФК спеціалізації боротьби дзюдо.

Реєстрація ТТД борців у сутичках здійснювалася в, спеціально розробленому протоколі, що найбільше повно відображає боротьбу. У даному протоколі реєструвалося:

1) техніко-тактичні дії змагальних сутичок;

2) положення, у які потрапляють борці при переході із боротьби в стійці до боротьби лежачи.

2) ТТД боротьби лежачи, які проводять борці виходячи із змагальних ситуацій.

3) оцінені і неоцінені ТТД суддями у сутичці.

4) додаткова інформація (вагова категорія, майстерність учасників).

Стенографічний запис ведення протоколів дозволяв прискорити час при реєстрації, тому що немає необхідності графічно зображувати положення, що виникають.

Висновки

Аналіз спеціальних наукових джерел дозволяє зробити висновок, що розвиток боротьби дзюдо як виду спорту здійснює постійний пошук ефективних методик формування вмінь і навичок оволодіння технікою боротьби дзюдо.

Приведено порівняльну характеристику обсягу технічних дій, що рекомендуються для вивчення в спортивних секціях з боротьби дзюдо, вказує на необхідність: по-перше чіткого визначення спеціальної термінології в боротьбі дзюдо; по-друге потрібно упорядкувати зміст і обсяг базової техніки а також вдосконалення методики навчання базовій техніці на етапі початкової спортивної спеціалізації.

Аналіз навчальних програм і методичних посібників з боротьби дзюдо 1980-1990-х років свідчить про їх невідповідність сучасному розвитку боротьби дзюдо і організації навчального процесу на етапі початкової спортивної спеціалізації.

Нами було проаналізовано літературні джерела, програми та методичні посібники із спортивної боротьби і зокрема дзюдо для ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ а також програми для вищих навчальних закладів за останні 20 років вітчизняних та зарубіжних авторів.