5. Класифікація екологічного моніторингу.

Існують різні підходи до класифікації моніторингу (за характером розв'язуваних задач, рівнями організації, по природних середовищах, в яких ведуться спостереження). У таблиці 1.1 представлена класифікація, що охоплює весь блок екологічного моніторингу, спостереження за мінливою абіотичною складовою біосфери і відповідною реакцією екосистем на ці зміни. Екологічний моніторинг включає як геофізичні, так і біологічні аспекти, що визначає широкий спектр методів і прийомів досліджень, використаних при його здійсненні.

Таблиця 1.1

Класифікація моніторингу

Моніторинг джерел впливу	Джерела впливу
Моніторинг факторів впливу	Фактори впливу
	Фізичні		Біологічні			Хімічні
Моніторинг стану середовищ	Природні середовища
	Атмо-сфера	Океан		Води суши	Ґрунт		Біота
	Геофізичний моніторинг						Біоло-гічний

Виділяють різні види моніторингу в залежності від критеріїв: біоекологічний (санітарно-гігієнічний); геоекологічний (природо-господарський); біосферний (глобальний); геофізичний; кліматичний; біологічний; здоров'я населення і т. ін.

Особливу роль у системі екологічного моніторингу відіграє біологічний моніторинг, тобто моніторинг біотичної складової екосистем (біоти). Біологічний моніторинг - це контроль стану компонентів довкілля за допомогою живих організмів. Головний метод біологічного моніторингу - біоіндикація, що полягає в реєстрації будь-яких змін у біоті, викликаних антропогенними факторами. У біологічному моніторингу можуть бути використані не тільки біологічні, але і будь-які інші методи, наприклад, хімічний аналіз вмісту шкідливих речовин у живих організмах.

М.Ф. Реймерс вважав доцільним розподіл моніторингу на фоновий і імпактний (кризовий), з одного боку, і з іншого боку, - на екосистемний (по ієрархії природних ЕС, агросистем і урбосистем) і компонентний (за екологічними компонентами).

6. Ієрархічні рівні моніторингу довкілля. Програми функціонування системи моніторингу на різних рівнях.

Загальна структура апаратних засобів мережі наземних вимірів у системі екологічного моніторингу включає:

1. Для низового рівня моніторингової мережі:

- стаціонарні пости спостережень за станом повітря і води;

- пересувні і стаціонарні лабораторії для спостережень за станом атмосфери, води, ґрунту, снігу;

- пересувні станції контролю викидів і скидів;

- інспекційні служби;

- служби одержання даних від населення.

Число стаціонарних і пересувних станцій і постів визначається в результаті проведення досліджень, розрахунків на наявних моделях конкретної природно-технічної системи (або природно-територіального комплексу), а також на підставі накопиченого досвіду спостереження за навколишнім середовищем.

2. Для середнього рівня мережі:

- центри збору й обробки інформації, отриманої в низових мережах, що відрізняються друг від друга специфікою і складністю розв'язуваних задач.

3. Для вищого рівня мережі:

- користувачі інформації, отриманої в центрах її збору й обробки.

Безпосередніми користувачами даних є інспектори по охороні навколишнього середовища.